39-річний чернівчанин Олександр став першим українцем, який захворів, а згодом одужав від небезпечного китайського вірусу COVID-19.
З його госпіталізацією пов’язано чимало подій у Чернівцях та Україні: від
пікету переляканих сусідів під під’їздом на Гравітоні, до
запровадження режиму надзвичайної ситуації.
Днями Олександра виписали з лікарні, про що у своєму відеозверненні до українців повідомив сам президент Володимир Зеленський. Наразі Олександр уникає фото- і відеокамер, і з журналістами намагається не спілкуватися. Щоправда, чоловік погодився відповісти на запитання кореспондента molbuk.ua
"Вирішили ризикнути. Але не пощастило"– Чи маєте здогадки, де ви могли заразитися?– Питання складне, а відповідь – не дуже визначена. Я багато про це думав, мене багато про це питали. У мене перше, що спадає на думку – це, звісно, аеропорт. Або в Сучаві, або у Бергамо. В принципі, це основні зони, де скупчення людей. І хочеш чи не хочеш, але в цьому скупченні ти перебуваєш поряд з іншими людьми.
Але з іншого боку, коли ти тверезо аналізуєш, співставляєш дати і час, то розумієш: з одного боку дуже мало часу пройшло від аеропорту до перших симптомів. Спеціалісти кажуть, від другого до 14-го дня проявляються симптоми. У мене пройшло менше доби. Тобто, я або попадаю в категорію "швидких заражених", або я вже був заражений десь в іншому місці. А в якому саме– конкретних варіантів не можу назвати. Тому що подорожували ми всюди – і в громадському транспорті, і в торгівельних центрах. Але намагались триматись від людей трохи подалі…
– Ви в Італії подорожували кількома містами?– Так, це було чотири міста: спочатку Бергамо, потім поїхали в Лекко, далі – в Комо, а потім у Мілан. А з Мілана ми повернулися знову в Бергамо. Таке вийшло невеличке коло, і це все без машини. Їздили громадським транспортом.
– Мали наперед закуплені квитки?– Так, це були квитки на лоукост WizzAir. Їх закупили ще всередині січня, коли неспокійно було тільки в Китаї. Ми прийняли рішення в останній момент летіти. В Італії на той момент тільки два випадки коронавірусу були… Ми не думали, що таке може бути, як показала ситуація через місяць. Але ми розуміли, що може бути небезпека, та все ж подумали ризикнути. Проте, не пощастило…
"Промайнули думки, що це мабуть той вірус"– У вас симптоми почалися аж через добу. Це вже ви перебували вдома?– Ми прилетіли 26-го лютого ввечері. 27-го все було ок. А 28-го зранку в мене була перша невелика температура – 37,1.
– Як ви себе почували? У вас була важкість в тілі, щось боліло, чи просто температура мучила?– Навіть кашлю не було. Просто температура. Пізніше було відчуття втоми. Мені здавалося, що це банальна втома після перельотів. А вже під вечір, коли температура тіла підвищилась до 39 градусів, вже було очевидно, що проблема серйозніша.
– Тоді ви викликали швидку?– Ні. У мене вдома були ліки з парацетамолом. Думав, якщо не допоможе, не зіб’є температуру, то з самого ранку буду звертатись до сімейного лікаря, і вже діяти по ситуації.
Так і сталося – парацетамол не допоміг. Температура на ранок стала ще вищою – 38,4. Тоді вже й звернувся до медиків.
– Тобто, єдине, що вас непокоїло – це температура? У вас не було задухи, кашлю?– Цього не було. Але на ранок трохи була сухість і першіння в горлі. Але теж не критично. В іншій якійсь ситуації, я би напевно не приділив цьому такої уваги. Однак вже тоді промайнули думки, що, можливо, це той вірус…
"Паніки не було"– Пізніше ви потрапили до лікарні. У вас не було страху, що українські медики, які не мають жодного досвіду в боротьбі з COVID-19 і не зможуть вас вилікувати?– Перші три дні, коли я лежав без підтвердження коронавірусу, я взагалі думав, що це якась звичайна простуда або грип. Коли вже було підтвердження, чесно кажучи, думок таких не було. Навіть не можу точно сформулювати те, про що я думав…
– Що ви відчули, коли вам сказали, що у вас коронавірус?– Я це сприйняв абсолютно нормально. Але перша думка була: "Зараз щось почнеться". Справді, перший день був доволі стресовим. Тоді у мене ще й день народження був. Тож була суміш різних емоцій: позитивних, нерозуміння, що буде далі, і негативні думки – особливо ввечері, через ту ситуацію з сусідами під під’їздом…
– Ця історія вас, мабуть, трохи засмутила?– Звичайно. Я дуже переживаю за рідних. А після того, як мені сповістили про ту ситуацію, я одразу зателефонував дружині, батькові. Попередив. Тоді ми, відкинувши всякі емоції та переживання, вирішили планувати, що ми будемо робити далі. Чи буде далі госпіталізація дружини? Як у неї взяти тести? Тобто, якоїсь паніки не було. Було просто бажання відпрацювати якийсь план, і мати розуміння, чи ми все робимо вірно. Тому що, коли ти не знаєш, з чим маєш справу, щось вигадувати – як, скажімо, люди, які самолікуванням займаються – мені здається, взагалі безглуздо.
– Під час вашого лікування чи відчували погіршення свого стану?– Якщо порівнювати той стан, з яким я потрапив у лікарню, то упродовж лікування він постійно погіршувався. Чи через те, що досить некомфортні умови були в лікарні, чи це специфіка цього вірусу така – не готовий сказати. Але стан погіршувався, і пік хвороби випав десь на кінець першого тижня мого перебування в лікарні – 5-6 березня. Тоді був, напевно, максимально некомфортний стан: висока температура, яка дуже важко збивалась. Тоді було важкувато, і навіть деколи – страшнувато. Але після шостого числа я відчув, що хвороба трохи йде на спад.
– Коли ви відчули, що вам легшає? – Коли в мене брали втретє зразки тестування, це було 12-те число, у мене тоді ще цілий день була температура. Вона трималась на позначці в районі 37,5. Коли мені сказали, що результат мого тесту – негативний, я, чесно, не повірив. Подумав: ну, блін, температура, мене ще колють антибіотиками двічі в день, а потім ставлять систему… Як це може бути таке? Навіть тоді, 12-го числа не було впевненості… Я відчував себе краще, але не було впевненості, що я здоровий. А більш-менш відносно здоровим я себе відчув числа 17-18-го.
"В люди виходжу, але в масці й рукавичках"– 20 березня Володимир Зеленський оголосив про те, що ви одужали. Ви бачили це відео?– Чесно – не бачив. Я тоді цілий день був на телефоні. Дуже багато було дзвінків, привітань, хороших слів. Якось те відео я пропустив, на жаль, не подивився… Але казали, що дуже серйозно, якщо сам президент привітав і повідомив. Ну це – рівень
(сміється, – авт..).– Зараз ви виходите в люди? Чи ще досі перебуваєте в самоізоляції?– Варто почати з того, що лікарі сказали: після трьох негативних тестів організм абсолютно чистий від вірусу, і я абсолютно спокійно можу спілкуватись, ходити. І у мене навіть значно менший ризик заразитись подібним вірусом, бо в мене уже імунітет виробився. Але організм все одно ослаблений, і мій імунітет також. Тому, варто себе поберегти від загрози захворіти на якусь іншу болячку – грип чи простуду.
В люди виходжу, але все рівно із засобами захисту: рукавички, маски – це обов’язково.
– Як із сусідами? Вони, може, просили вибачення у вас?– Моя виписка відбулась, коли вже почалась ця карантинна ситуація в місті. Тож більшість сусідів зараз сидить по своїх домівках. Я, в принципі, майже нікого з них не бачив. Ті одиниці, кого зустрів – вибачились. Виявилося, що вони там були, я не знав. Я ж не міг ідентифікувати всіх, хто виходив, і хто що казав. Вони визнали, що це було дуже емоційно. І страх тоді був вищим за ясний розум.
– Але ви на них зла не тримаєте?– Я на них зла не тримаю, бо намагаюсь покласти себе на їх місце. Звісно, я би дуже сильно переживав за своїх рідних і за свою безпеку. Але, мабуть, в мене трохи інша була би реакція.
Зараз можна багато говорити – як би хто діяв у разі, коли в тебе є загроза заразитись вірусом. У будь-якому випадку, людина не заслуговує на таке ставлення. Треба ставитись із повагою, добротою і розумінням. А якщо є якісь питання чи претензії – для цього є компетентні люди, котрі можуть пояснити, роз’яснити і заспокоїти.
На жаль, компетентним людям не вийшло тоді донести до людей, що немає змісту госпіталізувати мою дружину – людину без симптомів. А зараз ми розуміємо, що, коли під час епідемії лікарні будуть переповнені, то людей із симптомами просто фізично не буде куди помістити. Вони мають сидіти з цими симптомами удома.
– Як ви ставитесь до ймовірного запровадження надзвичайного стану в Україні через COVID-19?– Зараз усі заходи, які вживаються у місті та області, зрозуміло, що направлені на зменшення темпів розповсюдження вірусу. Я вважаю, що ті цифри, які ми бачимо в статистиці, не відображають об’єктивної картини. Насправді ситуація серйозніша, і це напевно розуміє влада. Тому, мабуть, ці заходи десь є виправданими. Бо багато хто не розуміє, наскільки все це далеко може зайти. Ми дійсно дуже не хочемо, щоб у нас повторилась італійська ситуація.
Складно сказати, наскільки надзвичайний стан виправданий. Але логіка в ньому, безперечно, є.
– 24 березня Чернівецькій обласній клінічній лікарні Національний реєстр рекордів України видав відзнаку "Рекорд за першого пацієнта, що одужав у лікарні від COVID-19". Що думаєте про це?– Так, мені друзі вже скинули. Напевно, лікарі справді заслужили на якусь відзнаку, адже вони були, так би мовити, на лінії фронту. Вони – перші контактні особи. І я дуже їм вдячний за те, що дивились, слідкували, лікували, і врешті-решт витягнули. З іншого боку, в такому вигляді подяка – ну не знаю… Дуже сумнівно, тому що слово "рекорд" у цьому випадку недоречне. Це не якісь змагання, щоб ставити рекорди. Краще би не було цього взагалі нічого. Конкретно лікарям, гадаю, найкращою подякою було би те, щоб менше пацієнтів надходили в такому стані, і щоб люди справді дотримувались карантину, берегли себе і не прибавляли медикам роботи. Адже робота в них дуже складна.
Гадаю, що і влада має звернути увагу саме на представників медустанов. Якщо їм обіцяють якісь доплати, якісь пільги, то влада повинна дотримуватись тих обіцянок. Це дуже важливо саме зараз. Якщо не буде кому лікувати – це буде просто хаос.
Хронологія3 березня – у Чернівцях зафіксували перший підтверджений випадок COVID-19. Пацієнт Олександр напередодні повернувся з дружиною із подорожі Італією. Після повернення додому, чоловік звернувся до лікарнів, його госпіталізували. Його дружина, в якої не було жодних симптомів хвороби, упродовж 14 днів перебувала в обсервації.
17 березня – медики отримали перший негативний тест на хворобу в Олександра.
20 березня – після повторного тесту, який підтвердив, що Олександр здоровий, пацієнта виписали.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
28-03-2020, 10:23
0
4 912
