23 Пн. Мчч. Кодрата, Анекти, Кипріана, Леоніда, Василіси, Ніки, Галі, Галини та ін. Прп. Анастасії.
Святий мученик Кодрат та інші з ним.
Святий мученик Кодрат та інші з ним. Під час гоніння на християн (в III столітті) одна благочестива жінка на ім'я Руфіна втекла з Коринфу в гори, рятуючись від переслідувань. Там вона народила сина Кодрата і незабаром після пологів померла. Промислом Божим немовля залишилось живим і було вигодуване чудесним чином: на нього опускалася хмара, що живила його солодкою росою. Дитинство та юнацькі роки святого Кодрата пройшли в пустелі. Будучи вже дорослим, він одного разу зустрів християн, які просвітили його світлом істинної віри. Кодрат вивчився грамоти, а пізніше вивчив лікарське мистецтво і досяг у ньому великих успіхів. Але найбільше Кодрат любив пустинну безмовність і більшу частину часу проводив у горах, перебував у молитві та Богоміркуванні. Минуло багато років. В пустелю до святого часто приходили його друзі та послідовники, щоб послухати його настанов. Серед них були Кипріан, Діонісій, Анект, Павло, Крискент та багато інших.
За наказом гонителя християн безбожного Декія (249 - 251) до Корінфу прибув воєначальник Ясон. Святий Кодрат був схоплений разом зі своїми друзями і кинутий до в'язниці. На допитах Ясон, найчастіше звертався до Кодрата як старшого за віком. Святий мужньо захищав свою віру в Христа Спасителя. Тоді його стали катувати. Святий Кодрат, незважаючи на нелюдські страждання, знаходив у собі сили підтримувати інших, переконуючи їх не боятися і твердо стояти за віру. Не добившись ні від кого зречення, Ясон, наказав кинути мучеників на розтерзання звірям. Звірі ж не чіпали їх. Святих прив'язали за ноги до колесниці і волочили по місту, багато хто з натовпу кидали в них каміння. Нарешті мучеників присудили до усічення мечем. На місці страти святі попросили собі трохи часу для молитви, а потім один за одним почали підходити до ката, схиляючи голову перед занесеним мечем.
Решта учнів святого Кодрата також постраждали за Христа: Діонісій (інший) був заколений ножем; Вікторин, Віктор і Никифор були заживо роздроблені у величезній кам'яній ступі; Клавдію відрубали руки і ноги; Діодор сам кинувся в приготовлене для нього багаття; Серафіон був обезголовлений; Папія і Леоніда втопили в морі. Наслідуючи чоловіків, на муки за Христа добровільно пішло і багато святих жінок.
Преподобна АнастасіяПреподобна Анастасія жила в Константинополі і походила з аристократичної родини. Благочестива патріціанка була для багатьох зразком чесноти і користувалася великою повагою імператора Юстиніана (527 - 565). Рано залишилася вдовою, Анастасія вирішила залишити світське життя і рятувати свою душу далеко від столичної суєти. Вона таємно покинула Константинополь і відправилася до Александрії. Недалеко від міста вона заснувала невеликий монастир і цілком присвятила себе Богові.
Через кілька років імператор Юстиніан овдовів і вирішив розшукати Анастасію, щоб одружитися з нею. Дізнавшись про це, блаженна Анастасія негайно попрямувала в далекий скит до авви Даниїла (пам'ять 18 березня) за допомогою. Щоб врятувати Анастасію, старець зодягнув її в чоловічий чернечий одяг і назвав Анастасієм-євнухом. Поселивши її в одній з найвіддаленіших печер, старець дав їй молитовне правило і наказав ніколи не виходити з печери і нікого до себе не приймати. Тільки один чернець знав це місце: він мав послух раз на тиждень приносити до печери невеликий хліб і глечик води, залишаючи їх біля входу. У такому строгому затворі преподобна Анастасія прожила двадцять вісім років. Всі вважали, що в печері живе євнух Анастасій.
Господь відкрив блаженній день її смерті. Дізнавшись про близьку смерть, вона написала про це авві Даниїлу кілька слів на черепку і поклала його біля входу в печеру. Старець незабаром прийшов і приніс все необхідне для її поховання. Він знайшов святу подвижницю вже при смерті, сповідав її і причастив Святих Тайн. На прохання авви блаженна Анастасія благословила його і супроводжуючого його ченця. Зі словами: "Господи, в руки Твої віддаю дух мій", - свята тихо померла (+ бл. 567 - 568).
Коли була готова могила, старець дав учневі свою рясу і звелів одягти покійного брата. Одягаючи рясу, чернець зрозумів, що перед ним жінка, проте не посмів нічого сказати. Коли ж, поховавши преподобну, вони поверталися до свєї обителі, учень запитав авву, чи знав він, що уявний брат - жінка, і старець розповів молодому ченцеві історію святої Анастасії. Пізніше розповідь старця було записано і вона здобула широкої популярністі.
Мощі преподобної Анастасії в 1200 році були перенесені до Константинополя і покладені недалеко від храму Святої Софії.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
23-03-2020, 09:00
0
1 161
