Святитель Феофілакт сповідник
Святий Феофілакт жив у Константинополі в VIII столітті під час іконоборчої єресі. Після смерті імператора-іконоборця Льва IV Хазара на престол вступив імператор Костянтин VI. Відбулася також зміна патріархів: святий патріарх Павло добровільно залишив кафедру. На його місце був обраний святий Тарасій - на той час перший царський радник. За наполяганням нового патріарха був скликаний VII Вселенський Собор, який засудив іконоборчу єресь.
Святий Феофілакт, відданий учень святого Тарасія, з благословення патріарха разом зі святим на ім’я Михайло пішов у монастир на берег Чорного моря. Ревні подвижники своїми молитовними трудами отримали від Бога дар чудотворення.
Після декількох років перебування в монастирі вони обидва були висвячені патріархом Тарасієм в єпископський сан - святий Михайло був поставлений єпископом Синадським, а святий Феофілакт - єпископом Нікомидійським.
Святитель Феофілакт будував храми, лікарні, будинки для прочан, щедро роздавав милостиню, опікав сиріт, вдів і хворих, сам доглядав за прокаженими, не гребуючи обмивати їх рани.
Коли імператорський трон зайняв іконоборець Лев V Вірменин, страшна єресь спалахнула з новою силою. Одного разу під час переговорів з імператором, святий Феофілакт, передбачив йому швидку загибель. За сміливе пророцтво святитель був відправлений у заслання у фортецю Стровіль. Тут він перебував впродовж тридцяти років до самої смерті, яка настала близько 845 року.
Житіє священномученика Феодорита Антіохійського
Святий Феодорит був пресвітером і сосудохранітелем соборної церкви в Антіохії. Ця церква була побудована і багато прикрашена імператором, святим рівноапостольним Костянтином Великим (306-337; пам'ять 21 травня), і його сином Констанцієм і називалася в народі "Золотий церквою". Зайнявши престол після смерті імператора Констанція (337-361), Юліан Відступник (361-363) вирішив відновити язичництво по всій Римській імперії. Імператор призначив свого дядька, теж Юліана, правителем Антіохії. Він звелів йому закривати християнські храми, а ті, що вилучаються з них цінності передавати в імператорську скарбницю. Бажаючи догодити імператорові, правитель, теж відступив від християнської віри, з ревнощами взявся за нечестиве справу. Прибувши в Антіохію з сановником Феліксом, він наказав укласти пресвітера Феодорита під варту, а сам приступив до грабунку, осквернив вівтар і святий престол. Один з присутніх, Евзой, пробував присоромити безбожник, але був за це побитий. Юліан звинуватив святого Феодорита в приховуванні церковних цінностей, але чесний сосудохранітель спростував звинувачення і відкрито викрив Юліана у відступництві.
Незважаючи на звірячі тортури, святий мученик до кінця захищав віру в Христа Спасителя, а Юліану і імператору передбачив швидку смерть за святотатство.
Воїни, що мучили вірного пресвітера, уражені його твердістю і терпінням і укріплені силою Слова Божого, звернулися до віри Христової, за що були потоплені в морі.
Сам святий сповідник був обезголовлений. Наруга і блюзнірство над святинями не залишилося безкарним - пророкування святого Феодорита незабаром збулося: правитель Юліан в муках помер від важкої хвороби, а імператор Юліан загинув у поході проти персів.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
