Василій сповідник
Преподобний Василь сповідник, єпископ Парійський жив у VIII столітті.
У Парії, стародавньому місті Малої Мізії, з часу поширення в ньому християнства, була заснована єпископська кафедра, яка підпорядковувалася кизичеському митрополиту.
Преподобний Василь був обраний на єпископську кафедру жителями міста Парії, які шанували святителя за його добродійне і богоугодне життя. Коли виникла іконоборча єресь, святитель Василь рішуче виступив за шанування святих ікон і відмовився підписати постанову про їх знищення Преподобний Василь з'явився істинним сповідником Христовим.
Він уникав усякого спілкування з єретиками і не дозволяв діяти останнім у своїй єпархії. Незважаючи ні на які вмовляння, святий Василь не погодився підписати письмової постанови про знищення ікон.
Преподобний Іван Касіян Римлянин (435).
Преподобний Іван Касіян Римлянин по місцю народження і мові, на якій писав, належав Заходу, але духовною батьківщиною святого завжди був православний Схід. У Вифлеємській обителі, розташованій недалеко від того місця, де народився Спаситель, Іван прийняв іноцтво. Після дворічного перебування в обителі в 390 році преподобний з духовним братом Германом протягом семи років подорожував по Фіваїді і Скитській пустелі, черпаючи з духовного досвіду численних подвижників. Повернувшись в 397 році на короткий час до Вифлеєму, духовні брати три роки трудилися в повній самоті, а потім вирушили до Константинополя, де слухали святого Іаана Золотоустого. У Константинополі преподобний Касіян прийняв сан диякона. У 405 році константинопольський клір направив преподобного до Риму до папи Інокентія I на чолі посольства - шукати захисту безвинно страждаючому святителеві.
У сан пресвітера преподобний Касіян був висвячений у себе на батьківщині. У Марселі він вперше в Галії влаштував два спільнотних монастирі, чоловічий і жіночий, по статуту східних обителей. На прохання єпископа Аптського Кастора преподобний Касіян в 417 - 419 роках написав 12 книг "Про влашутвання киновій" палестинських і єгипетських і 10 бесід з пустинними отцями, щоб дати співвітчизникам зразки спільножитних монастирів і познайомити їх з духом подвижництва православного Сходу. У першій книзі "Про влашування киновій" мова йде про зовнішній вигляд ченця; у другій - про чин нічних псалмів і молитов; у третій - про чин денних молитов і псалмів; у четвертій - про чин відцурання від світу; у восьми інших - про вісім головних гріхів. У бесідах отцівських наставник в подвижництві святий Касіян говорить про мету життя, про духовне міркування, про ступені зречення від світу, про бажання плоті і духу, про вісім гріхів, про лиха праведників, про молитву. У подальші роки преподобним Касіяном написане ще чотирнадцять бесід: про довершену любов, про чистоту, про Божу допомогу, про розуміння Писання, про дарування Божі, про дружбу, про вживання мови, про чотири роди ченців, про життя самітницьке і спільножитне, про покаяння, про піст, про нічні спокуси, про змертвління духовне, дано тлумачення слів "чого не хочу, це чиню". У 431 році святий Іван Касіян написав свій останній твір проти Несторія, в якому зібрав проти єресі думки багатьох східних і західних вчителів. У своїх творах преподобний Касіян грунтувався на духовному досвіді подвижників, зауважуючи шанувальникам Блаженного Августина (пам'ять 28 червня), що "благодать далеко найменше можна захищати пишними словами і говірким змаганням, діалектичними силогізмами і красномовством Цицерона". За словами преподобного Івана Ліствичника (пам'ять 30 березня), "великий Касіян міркує чудово і піднесено". Святий Іван Касіян Римлянин мирно спочив в 435 році.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
