Наша перша зустріч із Олександром Куконіним відбулася ще в 2009-му. Напередодні 22-річний талановитий музикант виборов перемогу в двох престижних міжнародних конкурсах молодих піаністів – у Відні та Італії. Він зіграв твір свого улюбленого композитора Сергія Рахманінова на іменному роялі, який виготовили спеціально для Папи Римського Бенедикта XVI. Тоді Олександр був студентом Національної музичної академії України імені Петра Чайковського.

Мріяв продовжити навчання за кордоном, грати у відомих концертних залах, і зустріти дівчину своєї мрії, яка би розуміла його романтичну натуру. Це все збулося, йдеться у публікації газети "Молодий буковинець".



"Міг грати годинами"

Музикантом Олександр став завдяки своїй мамі Наталії Куконіній – викладачці кафедри комунікативної лінгвістики та перекладу факультету іноземних мов Чернівецького національного університету. "Мама теж мріяла стати музиканткою, закінчила музичну школу. Батьки навіть купили для неї піаніно, яке і досі стоїть у нас вдома. Свої перші ноти я засвоював на ньому, – пригадував хлопець. – Ще в дитинстві, коли плакав, мене могла заспокоїти лише музика. Уже в школі я зрозумів, що хочу займатися класичною музикою. Міг грати годинами, чим спершу трохи дратував сусідів, і вони прибігали скаржитися. Та згодом звикли, і їм навіть подобалося слухати мої концерти".

– Син змалку дуже любив слухати музику. Коли плакав чи капризував, ми включали йому класичні твори – і він одразу заспокоювався, – усміхається пані Наталія. – Віддали його до музичної школи. Десь у п’ятому класі Саша переміг у конкурсі, всі почали говорити, який він здібний. Я думала, що він навчатиметься на факультеті іноземних мов у нашому університеті, де викладала. Натомість син вступив до училища мистецтв. Крім музики, захоплювався тенісом, ганяв на велосипеді, мав багато друзів. Тобто ріс звичайним хлопчиком. У нашій сім’ї ніколи не змушували дітей до чогось, давали їм право вибору. Казали: "Якщо тобі це подобається, ти це любиш – то займайся". Коли Саша вирішив їхати навчатися до Парижа і залишитися там – ми не заперечували. Правда, спочатку йому було досить важко матеріально, але він ніколи не скаржився. У нього була велика любов до музики і сила волі, завдяки чому вистояв. Ми раді, що син зміг реалізувати себе, пишаємося ним. А ще він знайшов кохану дівчину, одружився і дуже щасливий. 6 березня у сина день народження, вітаємо його.

"Працюю в школі мистецтв, веду свій клас"

Зараз Олександр проживає у Франції, але нам вдалося зв’язатися з ним.

"Я приїхав до Парижа на початку грудня 2010 року. Почав навчатися у Вищій школі музики (Ecole Normale de Musique de Paris) в класі професора Мікаеля Владковського. Він відкрив мені світ музики під іншим кутом зору, навчив не просто технічній грі, а й глибинному аналізу музичного твору, – розповів Олександр. – У 2015-му я закінчив школу з відзнакою та отримав диплом концертного піаніста. Відтоді займаюся концертною діяльністю, яку поєдную з викладацькою. Працюю в школі мистецтв, веду свій клас. Два роки тому ми з дружиною Анастасією заснували музичну асоціацію, яка займається музичною освітою. Вже втретє в Парижі відбуватиметься фортепіанний конкурс "La Note Céleste" ("Небесна нота"), який організовує наша асоціація. Цього року почесним членом журі буде Рена Шерешевська, напевно, найвідоміша у Франції педагогиня. Вона підготувала піаністів зі світовим ім’ям – Люка Дебарга та Олександра Канторова".

Олександр виступає із сольними концертами, зокрема, виконує твори Рахманінова, Шопена, Бетховена, Чайковського.

"Нещодавно ми створили дует із віолончелістом Дмитром Масленніковим. У нашій програмі – твори Брамса, Прокоф’єва, Рахманінова та Шуберта. Дали кілька концертів у Парижі, брали участь у фестивалі "Friandises Musicales". Через два тижні їдемо виступати на південь Франції у містах на Лазурному узбережжі, –продовжив свою розповідь музикант. – Я також виступаю в дуетах зі співаками, наприклад, з чернівчанкою Іриною Кішларук. У липні цього року їдемо з Іриною Копиловою, солісткою парижської опери, до Швеції з нашою новою програмою. А в жовтні заплановані сольні концерти в Японії, до яких вже почав готуватися".



На запитання, чи не хоче він виступити у Чернівцях, Олександр відповів ствердно: "Так, планую приїхати сюди як із сольним концертом, так і з дуетом. Але всьому свій час".

– Музика для мене – життя. Вона ніколи не стомлює – запевнив Олександр. – Це не тільки професія, але й моє світобачення. Завдяки музиці я постійно в русі, в пошуку, в творчому розвитку. Музика – це також дисципліна та організація життя, тобто таймменеджмент. У мене доволі жорсткий режим, адже треба дуже багато встигнути протягом дня: робота, виступи, творчі зустрічі, засвоєння нової програми, повторення старої. Музика вимагає сил та енергії, хоча й водночас дає їх. Ще на початку своєї творчої кар’єри я виступав із благодійним концертом у будинку для літніх людей у Парижі. Після закінчення підійшла старенька пані й почала розповідати, що багато чула про мене, ходила на мої концерти і захоплена моєю грою. Я зрозумів, що вона мене з кимось переплутала, але подумав: буду грати так, щоби ця пані захотіла прийти на мій сольний концерт. Можливо, вона вже приходила…Коли мої руки торкаються клавіш, я почуваюся ніби вдома і завжди тішусь, як мої думки та емоції діють у гармонії із пальцями. Колись я брав участь в одному цікавому тренінгу, де фізично відчув себе одним цілим із роялем. І те відчуття назавжди в моєму серці…

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram