Святителів Льва, Агапита, Флавіана
Святитель Лев I Великий, папа Римський (440 - 461), здобув прекрасну і різносторонню освіту, яка відкривала перед ним блискучу світську кар'єру. Проте, прагнучи до духовного життя, він вибрав інший шлях і став архидияконом при святому папі Сиксті III (432 - 440), а після його смерті був обраний, у вересні 440 року, папою Римської Церкви. Це був важкий для Церкви час, коли єретики оповивали твердиню Православ'я своїми спокусливими псевдовченнями. Святитель Лев умів поєднувати пастирську м'якість і доброту з непохитною твердістю в питаннях віросповідання. Саме він був основним захисником Православ'я проти єресі Євтихія і Діоскора, які вчили про одну природу в Господі Ісусі Христі, і єресі Несторія.
Він використав увесь свій вплив для того, щоб примирити збентежену єретиками Церкву, і своїми посланнями до святих Константинопольських царів Феодосія II (408 - 450) і Маркіана (450 - 457) діяльно посприяв скликанню IV Вселенського Халкідонського Собору (451) для засудження єресі монофізитів. На Соборі, де було присутньо 630 єпископів, оголосили послання святителя Льва до вже покійного тоді святителя Флавіана, Патріарха Константинопольського (447 - 449), який постраждав за Православну віру від розбійницького Ефеського собору в 449 році. В посланні святителя Льва було викладено Православне вчення про дві природи в Господі Ісусі Христі. З цим вченням погодилися всі присутні на Соборі єпископи. Єретики Євтихій і Діоскор були відлучені від Церкви.
Святитель Лев був також захисником своєї вітчизни від натиску варварів. У 452 році він силою свого слова запобіг розорення Італії зі сторони грізного вождя гунів Аттіли, а в 455 році, коли вождь вандалів Гензеріх вторгся до Риму, святитель Лев зумів переконати його не знищувати місто, не палити будівель і не проливати крові. Святитель Лев дожив до глибокої старості. Він заздалегідь знав про свою смерть і приготував себе теплою молитвою і добрими справами до переходу з цього світу у вічність.
Він помер в 461 році і був похований у Римі, у Ватиканському соборі. Його літературна і богословська спадщина складається з 96 проповідей і 143 послань, з яких найвідоміше, – до святителя Флавіана.
Свт. Флавіан ЦаргородськийСвятитель Флавіан сповідник, Патріарх Царгородський, займав кафедру за часів правління святого Константинопольського імператора Феодосія (408 - 450) і його сестри благовірній цариці Пульхерії (+ 453; пам'ять 10 вересня). Спочатку він був пресвітером в Соборній церкві. Після смерті святого Патріарха Прокла (+ 447; пам'ять 20 листопада) він був обраний на патріаршу кафедру. Це були ті часи, коли внутрішня смута і єресь роздирали церковну єдність. В 448 році святитель Флавіан скликав Помісний Собор в Константинополі для розгляду єресі Євтихія, який вчив про одну природу в Господі Ісусі Христі. Єретик Євтихій був відлучний від Церкви і позбавлений сану. Але у Євтихія був могутній покровитель в особі Хрисафія, наближеного до імператора євнуха. Хрисафій інтригами схилив на сторону Євтихія Діоскора, єпископа Олександрійського, і домігся від імператора дозволу на скликання в Ефесі собору, який отримав згодом назву розбійницького. На розбійницькому соборі головував Діоскор, який погрозами і силою домігся виправдання єретика Євтихія і засудження святого патріарха Флавіана. Святий Флавіан на засіданні собору був жорстоко побитий зухвалими ченцями під керівництвом якогось Варсуми. Навіть сам нечестивий голова розбійницького собору єретик Діоскор взяв участь у цьому побитті. Після цього святитель Флавіан був засуджений на вигнання в Ефес. Проте невдовзі він віддав свою душу Господу (+ у серпні 449 або 459).
Благовірна цариця Пульхерія через події, які відбулися, пішла з палацу. Але незабаром інтриги Хрисафія відкрилися і імператор його відсторонив, а свою сестру святу Пульхерію знов повернув до палацу. Її стараннями мощі святителя патріарха Флавіана були з честю перенесені з Ефесу до Константинополя.
Святитель Агапит сповідник, єпископ Синадський, народився в Каппадокії в часи правління імператорів Діоклитіана (284 - 305) і Максиміана (284 - 305). Батьки його були християнами. З молодих років він прагнув до чернечого життя і пішов в монастир, де трудився в пості, молитві і служінні всім братам обителі. Господь сподобив святого Агапита дару чудотворіння.
Імператорові Лікинію (307 - 324) стало відомо, що чернець Агапит володіє великою фізичною силою, і він розпорядився всупереч бажанню святого призначити його на військову службу.
Під час гоніння на християн, розпочатого Лікинієм, святий Агапит приєднався до святих мучеників Віктора, Дорофея, Феодула і Агриппи, був поранений списом, але залишився живий. Після смерті імператора Лікинія він знайшов можливість залишити військову службу. Святому рівноапостольному імператору Констянтину Великому (306 - 337) стало відомо, що за молитвами святого Агапита здійснюються зцілення. Він послав до нього свого хворого слугу, який зцілився. Імператор хотів щедро нагородити Агапита, але той попросив тільки одного, щоб йому було дозволено залишити військову службу і повернутися в свій монастир. Дозвіл був отриманий, і він з радістю повернувся в обитель.
Незабаром після цього Синадський єпископ рукоположив святого Агапита в сан пресвітера. Після смерті єпископа духівництвом і всім народом святий Агапит був одноголосно обраний на кафедру єпископа Синадського. Він мудро керував своєю паствою, наставляючи її в православній вірі і добродійному житті. За його молитвами здійснювалися численні чудеса. Помер святитель мирно.
Преподобного Косми Яхромського
Преподобний Косма Яхромський був слугою одного боярина і під час тривалої хвороби свого пана розважав його читанням книг. Якось, переїжджаючи з міста в місто, вони зупинилися на річці Яхромі. Тут преподобному Космі з'явилася на дереві ікона Успіння Пресвятої Богородиці, від якої він почув голос, наказавший бути йому ченцем і влаштувати монастир. Його хворий пан тоді ж отримав від ікони зцілення, а преподобний Косма відправився до Києва і в Печерському монастирі прийняв постриг.
Потім з явленою іконою Богоматері він знову відправився на Яхрому і в 40 кілометрах від міста Володимира за підтримки добрих християн побудував храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. До преподобного стали збиратися браття, і утворився монастир. Преподобний Косма був обраний ігуменом. Слава про чернечі подвиги святого доходила в ті часи навіть до великого князя. Преподобний Косма помер у глибокій старості в лютому 1492 року і був похований у заснованій ним обителі.
Детальніше читайте на УНІАН: https://religions.unian.ua/holidays/10029152-3-bereznya-pam-yat-prepodobnogo-kosmi-yahromskogo-video.html
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
