27 Чт. Рівноап. Кирила, вчителя слов’ян. Прпп. Авксентія, Мирона та Ісаакія Києво-Печерських.Рівноапостольний Кирил-філософ, учитель слов’янський
Святий рівноапостольний Кирил, учитель Слов’янський (до прийняття схими - Константин), і старший брат його Мефодій (пам'ять 6 квітня) за походженням слов'яни, народилися в Македонії, в місті Солуні, або Фессалоніках. Святий Кирил здобув блискучу освіту, з 14-річного віку виховуючись разом із сином імператора. Він рано прийняв сан пресвітера. Після повернення до Константинополя був бібліотекарем соборної церкви і викладачем філософії. Святий Кирил з успіхом вів дебати з єретиками іконоборцями і з магометанами. Прагнучи до усамітнення, він віддалився на гору Олімп до свого старшого брата Мефодія, але усамітнення його продовжувалася недовгий час. Обидва брати були відправлені в 857 році імператором Михаїлом в місіонерську подорож для проповіді християнства у хозар. По дорозі вони зупинялися в Херсоні і знайшли там мощі священномученика Климента, папи Римського. Прибувши до хозарів, святі брати розмовляли з ними про християнську віру. Переконаний проповіддю святого Кирила князь хозарів і з ним весь народ прийняли християнство. Вдячний князь хотів нагородити проповідників багатими дарами, але вони відмовилися від цього і просили князя відпустити з ними на батьківщину всіх грецьких полонених. Святий Кирил повернувся до Константинополя з 200-ма відпущеними полоненими.
У 862 році почалася головна справа святих братів. На прохання князя Ростислава імператор відправив їх до Моравії для проповіді християнства на слов'янській мові. Святі Кирил і Мефодій за одкровенням Божим склали слов'янський алфавіт і переклали слов'янською мовою Євангеліє, Апостол, Псалтир і багато Богослужбових книг. Вони ввели Богослужіння на слов'янській мові. Потім святі брати були викликані до Риму на запрошення Римського папи, де папа Адріан ІІ зустрів їх з великою честю, бо вони принесли туди мощі священномученика Климента, папи Римського. За природою хворобливий і слабкий, святий Кирил від багатьох праць невдовзі захворів і, прийнявши схиму, помер в 869 році маючи 42-а роки від народження
Перед смертю він заповідав своєму братові продовжити християнську освіту слов'ян. Похований святий Кирил в римській церкві святого Климента, де опочивають мощі цього священномученика, принесені до Італії з Херсонеса слов’янськими учителями.
Преподобний АвксентійПреподобний Авксентій, за походженням сирієць, служив при дворі імператора Феодосія Молодшого (418 - 450). Він був відомий як доброчесна, вчена і мудра людина, та дружив з багатьма благочестивими мужами свого часу. Оскільки його гнітила світська суєта, то святий Авксентій прийняв сан пресвітера, а потім і чернечий постриг. Після цього, вирушивши у Віфінію, він знайшов відокремлене місце на горі Оксія, неподалік Халкидону, і почав там провадити усамітнене життя. (Ця гора згодом була названа Авксентієвою.) Місце подвигів святого було виявлене пастухами, що шукали загублених овець. Чутка про нього розійшлася, і до нього почали приходити люди за зціленням. Іменем Божим святий Авксентій зціляв безліч хворих і немічних.
В 451 році святий Авксентій був покликаний на IV Вселенський Собор у Халкидоні, де й прославився як викривач Євтихієвої та Несторієвої єресей. Великий знавець Святого Писання, святий Авксентій легко засоромлював супротивників, котрі вступали з ним у суперечку. Після закінчення Собору святий Авксентій знову повернувся у свою усамітнену келію на горі. Духовним зором він бачив на великій відстані кончину святого Симеона Стовпника (459). Преподобний Авксентій помер близько 470 року, залишивши після себе учнів і заснувавши багато монастирів у Віфінськой області.
Преподобний МаронПреподобний Марон жив у IV столітті недалеко від міста Кира в Сирії. Майже весь час він проводив під відкритим небом - в молитві, недосипанні, працях і суворому пості. Незабаром він прославився даром зцілення хворих і вигнання бісів. Тим, що зверталися до нього за повчанням преподобний радив бути помірними, дбати про своє спасіння, побоюватися зажерливості і гнівливості. Учнями преподобного Марона були - Яків Самітник (пам'ять 26 листопада), Лімній (пам'ять 22 лютого), Домніна (пам'ять 1 березня). Святий Марон заснував безліч обителей в Кирський області.
Преподобний Ісаакій, затворник Києво-ПечерськийІсаакій спочатку жив у місті Торопці на Псковщині. Був багатим купцем, мав прізвисько Чернь. Задумавши стати монахом, він продав майно, роздав його бідним і монастирям. Приїхавши в Київ, прийшов до преподобного Атонія Печерського для постригу в ченці. Ставши монахом, почав вести строге життя. Відзначився великими подвигами. Носив волосяницю. Він попросив купити козла, з якого зняли шкуру, і одягнув на волосяницю. Закрився в невеликій печері, настільки тісній, що вона нагадувала вузький прохід, і тут молився Богу. Ісаакій з’їдав лише одну просфору в два дні і пив мало води. Цю мізерну їжу йому приносив преподобний Антоній і подавав через мале віконце, у яке могла вміститися тільки рука. Він не міг лягти спати, а спав лише сидячи. Ісаакій прожив у такій келії сім років.
Одного разу після молитви він сів відпочити. Раптом засяяло світло, ніби від сонця. Неможливо було відкрити очі. З’явилося два дияволи у вигляді гарних юнаків, у яких обличчя сяяли, як сонце. Коли Ісакій піднявся, то побачив багато ангелів. Посередині стояв ангел, який сяяв більше від інших. Біси сказали святому: "Ісаакій, це Христос, впади і поклонись йому". Ісаакій прийняв це за правду і виконав прохання біса. Він поклонився бісу, ніби Христу. Біси почали кричати: "Ісаакій наш!" Удаваний Христос наказав грати на трубах і гуслях. Усі танцювали разом з Ісаакієм декілька годин. Вимучивши, його ледве живого кинули і зникли.
Уранці прийшов преподобний Антоній і сказав: "Благослови, отче Ісаакію"! Однак відповіді не одержав. Він подумав, що преподобний упокоївся. Коли братія винесла Ісакія на подвір’я, то побачили, що він ще живий і зрозуміли, що це прояви диявола.
Спочатку Ісаакія доглядав Антоній, а коли той переїхав до Чернігова, то преподобний Феодосій переніс Ісаакія у свою печеру і там його доглядав. Преподобний Ісаакій хворів майже два роки. На третє літо він заговорив, почав ходити в церкву, допомагав монахам на кухні. Коли преподобний Феодосій помер, а ігуменом став преподобний Стефан, преподобний Ісаакій знову почав вести сурове життя. Одягнув волосяницю, а поверх неї тісну свитку. Раніше від усіх приходив до церкви. Ноги його примерзали до підлоги, але він стояв на одному місці до кінця служби. І пізніше прийняв образ юродивого. Насміхався і принижував монахів, грався з дітьми, терпів побої, і рани, і холод, і голод день і ніч. Однієї ночі запалив вогнище в одній печерній печі. Піч була стара, і полум’я крізь щілини почало пробиватися на поверхню. Не маючи чим закрити щілини, він став на неї босими ногами і стояв, поки полум’я в печі не потухло. Але його ноги не були обпечені. Такі й інші чудеса творив преподобний.
Часто до нього приходили біси, але Ісакій їх не боявся. Вони з’являлись у вигляді людей, з лопатами, пригрожуючи, що завалять печеру. Преподобний їм відповів, що коли б вони були людьми, то б ходили вдень… Знаменням хреста він завжди відгонив їх. Іноді дияволи являлись йому в образі лева, ведмедя та інших лютих звірів або у вигляді змії, жаби, миші або інших гадів, але зробити йому зла не могли.
Ісакій ще більше почав проводити життя в строгості, молитві й посту. Наближався кінець його земного життя і він захворів. Братія перенесла його з печери в монастир, де через вісім днів преподобний помер. Поховали його в Ближніх печерах у 1090 р.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
27-02-2020, 09:00
0
1 211
