Із 1880-х років міське життя чернівчан переноситься в новий публічний простір – кав’ярні. Сюди приходили політики, чиновники, фінансисти, адвокати, офіцери, митці, студенти, ремісники… Професори проводили там диспути, лікарі приймали пацієнтів, журналісти писали статті.
Офіціант Дьордій жонглював серветками
У 1879 році Бернгард Зільбер відкрив першу в Чернівцях кав’ярню "Європа" (Cafè de l’Europe), яка стала центральним місцем для щоденних рандеву містян. Справи пішли так добре, що виникла потреба облаштувати цей заклад більш елегантно та на кращому місці. У травні 1885-го Зільбер перевів "Європу" у наріжний будинок на вулицях Панській та Квітковій, де до того знаходилася Буковинська продуктово-фруктова біржа.
Родзинкою кав’ярні був її багатолітній офіціант Дьордій, який неперевершено жонглював серветками. "Європу" в 1899 році викупив Сало Штерн, який розширив кав’ярню і заново оздобив.
Місцева преса писала:
"Найдавніша та найпрестижніша кав’ярня "Cafe l’Europe" – місце зустрічі вишуканих громадських кіл. Сюди приходить генералітет, патриції міста, високе чиновництво, більша частина духовної еліти. Медики тут мають свої постійні столи, адвокати та судді мають тут свої кола. З цієї кав’ярні виходять політичні вказівки і розпорядження по цілому краю. Особлива сила привабливості цього кафе полягає в атмосфері, яку неможливо описати словами, це просто магія усталеної традиції. А кава, яку тут подають, має чудовий смак і м’якість аромату. З 1879 року ретельно тримається у таємниці рецепт особливої суміші зерен, з яких тут готують каву. Незрівнянна якість всього, що тут подається, із беззвучним уважним обслуговуванням під постійним наглядом шефа зуміли протягом десятиліть зберегти в цій кав’ярні своїх постійних гостей, чим не може похвалитися жодна інша кав’ярня Чернівців. Чисельні відвідувачі стверджують, що мають тут свої постійні місця вже більше 30 років".
Почали облаштовувати кав’ярні у своїх приміщеннях і чернівецькі готелі. Так, у 1891 році Пілпель відкрив кав’ярню у готелі "Молдавія" біля церкви Святої Параскеви. Молодий та підприємливий Йозеф Ландау відкрив у 1892-му кав’ярню у готелі "Вайс" на площі Ринок.
Ігнац Енглер, який кілька років пропрацював касиром у кав’ярнях "Європа" та "Вайс", у січні 1892-го відкрив власну кав’ярню "Енглер" (Cafè Engler) на вулиці Ратушній, 18. Ще один багатолітній касир кафе "Європа" Йозеф Катц відкрив 16 грудня 1898 року власну кав’ярню "Під біржею" (Zur Börse) на вулиці Поштовій, 5, яку облаштував у "великоміському" стилі. Він передбачав наявність більярдних та ігрових столів і багато свіжої преси.
За ідеями – до Лондона та Парижа
На початку вулиці Панської 2 грудня 1898 року Йозеф Ландау відкрив легендарну кав’ярню "Габсбурґ" (Cafè Habsburg). Її внутрішнє оздоблення із настінними розписами професора Євгена Максимовича приголомшувало відвідувачів витонченим смаком і комфортом. Тут вперше у місті було відкрито окремий дамський салон. Та найбільше вражає сьогодні рекламний анонс цієї кав’ярні, де жирним шрифтом зазначалося, що на відвідувачів чекають 250 різних газет та журналів зі всього світу! Культ читання можна було тут практикувати годинами, замовивши лише єдину чашку кави.
"Кав’ярні та громадські місця мають власну долю, – повідомляла газета "Czernowitzer Tagblatt" 25 грудня 1909 року. – Ще якихось два роки тому кав’ярня "Габсбург" була місцем зустрічей всіх суспільних класів краєвої столиці Чернівці. У будь-який час тут можна було відпочити, приємно провести зустріч, і відчувалася найкраща аура у місті для сучасної людини. Але вже скоро згасла зірка цієї кав’ярні, через низку обставин необхідно було її закрити…"
У 1909 році "Габсбург" придбали два чернівецькі підприємці Апісдорф та Вольман, щоби зробити його найкращою кав’ярнею в місті. Для цього Апісдорф здійснив подорож до Лондона, Генуї, Риму, Флоренції, Монте-Карло, Ніцци, Парижа та Берліну, звідки привіз замальовки та ідеї для облаштування закладу.
Оновлена кав’ярня складалася з величезної фронтальної зали, а також окремої зали для читання та ігрової. Стіни білого кольору із позолоченою ліпниною були витримані у єдиному стилі модернізованого бідермаєра. На них висіли вісім великих дзеркал, обрамлених дерев’яними рамками із махагоні, з цієї ж деревини були виготовлені всі меблі. Море світла забезпечували вісім центральних великих люстр по 29 лампочок. Романтичні живописні роботи художника Вахтеля замінили попередні розписи. Електровентилятори дбали про чистоту повітря.
Грав оркестр із 16 музикантів
Навесні 1900 року Бернгард Зільбер розпочав перебудову в колишньому будинку Ґраубарда, де розміщувався Австро-Угорський банк, і перетворив його у нове модерне місце відпочинку, зустрічі та розваг на площі Ринок – готель "Бель Вью" (Belle Vue). Тут були також ресторан і вар’єте. На розширеному балконі-терасі вміщалося за столиками кав’ярні 80 відвідувачів.
У листопаді 1908 року в приміщенні Палати торгівлі на площі Елізабет (нині Театральна) відкрилася кав’ярня під назвою "Кайзер-Кафе". Її власники Ґрюндлінґер та Ензель хвалилися: "Кожен, хто бував на Заході й мав можливість відвідати найпрестижніші заклади, зможе пересвідчитися, що "Кайзер-Кафе" у Чернівцях є настільки елегантним, вишуканим і комфортабельним, наскільки це собі лише можна уявити".
Вхід до кав’ярні був влаштований через американські двері-вертушку, які запобігали протягам. Білі стіни прикрашені ручним розписом чернівецького художника Альфреда Оффнера. На плафоні було зображено квадригу, а на горі фронтальної стіни розмістився видовищний портрет цісаря, виконаний у скляній мозаїці. Такий вигляд мав перший зал-читальня зі 140 газетами та журналами для відвідувачів. Були тут ще два зали – ігровий та концертний. Феєричне освітлення занурювало цей заклад у вечірні години в море вогнів. Архітектор Гайнріх Маннгаймер обладнав для "Кайзер-кафе" два літні майданчики, де оркестр із 16 музикантів розважав щовечора гостей. Кав’ярня стала місце зустрічі мистецької богеми та професорів університету.
Використано матеріали з книги "Чернівці. Антикварні нариси" (Сергій Осачук, Микола Салагор).
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
