При громадській організації "Народна допомога" діє заклад захисту бездомних осіб. Знаходиться він на вулиці Синагоги, 6.
Минулого вівторка вранці ми завітали до закладу. На подвір’ї стоїть великий намет, у ньому сидять дві жінки і хлопець.
"Тут ночую, бо більше немає де. Не місцева, приїхала здаля, – каже Валентина. – У притулку дуже суворі правила: пускають нас о сьомій годині вечора, а о сьомій ранку вже треба йти. На вулиці холодно, то гріємося трішки у наметі".
"Я вже п’ять років живу на вулиці, – розповідає Рая. – Поїхала на заробітки, а мама переписала квартиру на опікунів. У мене вкрали паспорт, тому не можу влаштуватися на роботу. Ночую у притулку, обідаю тут".
Хлопець 18-20 років виглядає пристойно: у чорній курточці, джинсах, з наплічником, на ногах – літні туфлі. "Мене звати Сашко. Я із села Сторожинецького району. Втік від батька, – розповідає неохоче. – Він п’яний вбив маму. Після цього його направили до психлікарні, але він знову повернувся додому. Я працював у Чернівцях на будівництві, мене там сильно побили (на обличчі справді видніються сліди побоїв, – авт.). Хочу тут заночувати, може, допоможуть влаштуватися на роботу". "А рідні у тебе ніякої немає?" – запитую. "Є сестри, але я не хочу з ними жити", – заперечив Сашко. На запитання "Чому?" так і не відповів.
Біля вхідних дверей – купа взуття, яку перебирають дві жінки "Хотіла знайти кросівки для сина, але все краще вже забрали", – зауважує одна з них.
Сходами спускається чоловік, який несе на плечах великий мішок, за ним ступає хлопчик із пакетами в руках. Кімната на другому поверсі майже до стелі заповнена вживаним одягом, у якому риються з десяток людей. "Сьогодні вже було понад 20 осіб, – каже соціальна працівниця. – У вівторок ми роздаємо нужденним одяг та взуття, яке принесли чернівчани".
"Мама вигнала сина-ігромана""Хтось хоче переночувати у нас, хтось зареєструватися за нашою адресою, – пояснив соціальний працівик Андрій МАЛОВ, який працює з безхатченками майже 19 років. – Ми проводимо ступеневу роботу, піднімаючи наших клієнтів, образно кажучи, сходинками вгору до нормального життя. Часто проводимо нічне патрулювання на міських вулицях, під час якого виявляємо нових осіб без постійного місця проживання. Найчастіше безхатченки збираються на вокзалах, ринках, біля магазинів, кафе. Ми організували для них гаряче харчування у наметі, що на подвір’ї. Щодня, крім вихідних, видаємо вермішель та картоплю "мівіна", чай, хліб. Приходить 20-25 безхатченків та людей з групи ризику, тобто тих, які також можуть опинитися на вулиці. Очікуємо, що в зв’язку з похолоданням їх стане більше. У кожного з цих людей – своя трагічна історія. Скажімо, є хлопець-ігроман, якого вигнала мама, бо він усе виносив з дому. Приходять колишні атовці, в яких після повернення з війни виникають проблеми з житлом або сім’єю. Інколи безхатченків привозить поліція або швидка. У нас немає умов для утримання хворих, а бездомних можемо зареєструвати за адресою "Народної допомоги". Та паспорт відновлюють лише за місцем їхнього колишнього проживання".
У притулку є "нічліжка", де безхатченки можуть переночувати. Тут стоять двоярусні ліжка без матраців і постільної білизни, є душ, вбиральня.
"Приходить більше чоловіків, жінок – приблизно третина. Пускаємо переночувати всіх, хто звертається, не вимагаючи жодних документів, дані записуємо з їхніх слів, – запевнив соціальний працівник. – Єдині вимоги: не вживати алкоголь і не поводитися агресивно. Більшість із них ми знаємо, бо це наші постійні клієнти, хоча є й нові. Буває, що просяться приїжджі, які не мають де переночувати, або ті, що подорожують Україною. Тут є 13 ліжок, хоча бездомних приходить набагато більше, тож доводиться спати по двоє. Приміром, минулої ночі було 15 осіб. Коли морози, то приходить 25-26. Ввечері даємо їм поїсти. Вранці повинні зібрати свої речі та піти".
Піднімаємося на другий поверх, де знаходиться соціальний готель.
"Тут проживають люди, які пройшли медичне обстеження і працюють, – розповідає Андрій. – Вони платять 500 гривень за місяць".
Заходимо до жіночої кімнати. Тут чисто і затишно, є телевізор, м’які іграшки, вазони. Ліжка акуратно застелені, одяг висить на вішаках, на стінах – іконки та календарі, на тумбочках – баночки з кремом, книжки. Кімната, де ночують чоловіки, виглядає скромніше, але теж чисто. Є кімната для відпочинку і кухня, де можна приготувати їсти. Великий стіл, стільці, багато посуду, нова газова плита, холодильник, пральна машинка, мікрохвильова пічка… Посередині видніється прикрашена новорічна ялинка, на кріслі спить, згорнувшись калачиком, кішка. Люди без постійного місця проживання намагаються облаштувати тут частинку свого дому…
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
25-01-2020, 18:57
0
6 840
