25 Сб. Після Богоявлення. Мц. Тетяни. Свт. Сави, архиєп. Сербського. Мчч. Мертія і Петра.
Свята мучениця ТатіанаСвята мучениця Татіана народилася в знатній римській сім'ї - її батько тричі обирався консулом. Він був таємним християнином і виховав дочку відданою Богові і Церкві. Досягши повноліття, Татіана не вийшла заміж і всі свої сили віддала Церкві. Вона була поставлена діаконісою в одному з римських храмів і служила Богові, постячи й молячись, доглядаючи за хворими та допомагаючи нужденним. Праведність свою Татіані належало увінчати вінцем мучеництва.
Коли Римом почав правити шістнадцятилітній Олександр Север (222 - 235), вся влада зосередилася в руках лютого ворога і гонителя християн Ульпіана. Кров християнська полилася річкою. Схоплена була і діаконіса Татіана. Коли її привели в храм Аполлона, щоб примусити принести жертву ідолу, свята помолилася - і раптово відбувся землетрус, ідола розтрощило на шматки, а частина храму обрушилася і придавила жерців і багато язичників. Біс, що мешкав в ідолі, з криком біг від того місця, при цьому всі бачили тінь, що промайнула по повітрю. Тоді стали бити святу діву, викололи їй очі, але вона терпіла все мужньо, молячись за своїх мучителів, щоб Господь відкрив їм духовні очі. І Господь послухав молитву Своєї рабині.
Катам відкрилося, що чотири Ангели оточили святу і відводили від неї удари, зокрема вони почули Голос з Небес, звернений до святої мучениці. Всі вони, вісім чоловік, увірували в Христа і припали до ніг святої Татіани, просячи відпустити їм їх гріх супроти неї. За сповідання себе християнами вони були піддані тортурам і страчені, прийнявши Хрещення кров'ю. На інший день святу Татіану знову віддали на муки: її оголили, били, стали різати бритвами її тіло, і тоді з ран замість крові полилося молоко і в повітрі розлилися пахощі. Мучителі знемогли і заявили, що хтось невидимий б'є їх самих залізними палицями, дев'ять з них тут же померли. Святу кинули до в'язниці, де вона молилася всю ніч і з Ангелами оспівувала хвалу Господню.
На світанку святу Татіану знову привели на суд. Уражені мучителі побачили, що після стількох страшних мук вона з'явилася абсолютно здоровою і ще більш сяючою і прекрасною, ніж раніше. Її почали умовляти принести жертву богині Діані. Свята зробила вигляд, що згодилась, і її привели до капища. Свята Тетяна перехрестилася і стала молитися. - і раптом пролунав приголомшливий удар грому, і блискавка спопелила ідола, жертви і жерців. Мученицю знову жорстоко катували, а на ніч знову кинули до в'язниці, і знову до неї з'явилися Ангели Божі і зцілили її рани. Наступного дня святу Татіану привели в цирк і випустили на неї голодного лева; звір не торкнувся святої і став покірливо лизати її ноги. Лева хотіли загнати назад до клітки, і тут він розтерзав одного з мучителів. Татіану кинули у вогонь, але і вогонь не пошкодив мучениці. Язичники, думаючи, що вона чародійка, обстригли їй волосся, щоб позбавити її чарівної сили, і замкнули в храмі Зевса. Але силу Божу не можна відняти. На третій день прийшли жерці в оточенні натовпу, готуючись принести жертви. Відчинивши храм, вони побачили стертого на порох ідола і святу мученицю Тетяну, що радісно закликає Ім'я Господа Ісуса Христа.
Всі тортури були вичерпані, їй ухвалили смертний вирок, і мужня страждальниця була усічена мечем. Разом з нею, як християнин, був страчений і батько святої Татіани, що відкрив їй істини віри Христової.
Святитель, Сава , перший архієпископ СербськийСвятитель Сава, перший архієпископ Сербський, у миру Ростислав (Растко), був сином самодержця Сербії Стефана Немані і Анни, дочки грецького імператора Романа. З раннього дитинства він старанно відвідував церковні служби і відчував особливу любов до ченців. У сімнадцятирічньому віці, зустрівши руського ченця з Святої Гори Афон, Ростислав таємно залишив отчий дім і прибув в російський Пантелеймонівський монастир. (За Промислом Божим в рік народження святого - 1169 - стародавній монастир святого великомученика і цілителя Пантелеймона був відданий на вічне володіння руським ченцям.) Батько його, дізнавшись, що син перебуває на Афоні, спорядив цілу дружину з вірним воєводою і написав правителеві області, куди входив Афон, що, якщо йому не повернуть сина, він піде на греків війною. Прибувши в монастир, воєвода звелів очей не зводити з Ростислава. Під час вечірнього Богослужіння, коли сп'янілі від вина воїни заснули, Ростислав прийняв постриг (1186 р.) і послав батькам свій мирський одяг, волосся і лист. Чернець Сава зумів переконати своїх владних батьків прийняти чернецтво. Батько преподобного (пам'ять преподобного Стефана, в іночестві Симеона, царя Сербського, 13 лютого) разом з сином трудився у Ватопедській обителі. На Афоні вони відновили сербський Хилендарський монастир, і ця обитель отримала звання царської ставропігії. У Хилендарському монастирі преподобний Сава був висвячений на диякона і потім на пресвітера. У Солуні за свої чернечі подвиги на Святій Горі преподобний був удостоєний сану архімандрита. У 1219 році у Никеї на свято Успення Пресвятої Богородиці Вселенський Патріарх Герман висвятив архімандрита Саву в сан Архієпископа всієї Сербії. При цьому преподобний Сава виклопотав у грецького імператора право прагнучому гідності архієпископа бути висвячуваним в Сербії собором єпископів, що було дуже важливе для того часу частих воєн між східними і західними володарями. Прибувши з Никеї на Святу Гору, святитель востаннє обійшов усі монастирі, поклонився усім церквам і, згадуючи блаженний спосіб життя отців пустельників, в глибокому зворушенні попрощався з подвижниками, "виходячи з Святої Гори, як би з якогось Божественного раю". По дорозі з Афону, пригнічений тяжкістю розлуки з Святою Горою, святитель ледве йшов. Тільки слова що були явленої святому уві сні Пресвятої Богородиці - "маючи Мене Споручницею до Царя всіх. Синові і Боові Моєму, чи про цих ще тужиш?" - визволили його із смутку, змінивши печаль на радість. На згадку про це явище святитель замовив в Солуні дві великі ікони Спасителя і Божої Матері, поставлені їм в церкві Філокалії.
У Сербії діяльність Первосвятителя по влаштуванню справ Церкви і вітчизни супроводжувалася численними знаменнями і чудесами. Під час Літургії і всеношної, коли святитель приходив покадити над могилою свого батька, преподобного Симеона, святі мощі виділяли запашне миро.
Ведучи переговори з угорським королем Владиславом, що оголосив війну Сербії, прославлений небесними знаменнями святитель не тільки досягнув бажаного миру своїй вітчизні, але і привів в Православ'я угорського монарха. Поклавши початок історичному існуванню самостійної Сербської Церкви, святитель Сава сприяв також затвердженню сербської державності. Щоб укріпити незалежну державу сербів, святий архієпископ Сава вінчав на царство державного брата Стефана. Після упокоєння Стефана, вінчав на царство його старшого сина Радослава, святитель Сава відправився в Святу Землю "зі слізьми поцілувати святий Гріб Христовий і страшну Голгофу". Повернувшись на батьківщину, святитель благословив і вінчав на царство Владислава і, для більшого затвердження престолу сербського, обручив його з дочкою болгарського князя Асана. Святий Первосвятитель обійшов усю землю Сербську, виправив чернечі статути за зразком афонських і палестинських, побудував і освятив безліч церков, утверджуючи православних у вірі.
Завершивши свій подвиг на батьківщині, святитель, призначивши своїм наступником ієромонаха Арсенія, висвятивши його в єпископа і подавши всім благословення, відправився в незворотний шлях, бажаючи "закінчити дні свої мандрівником на землі чужій". Пройшовши всю Палестину, Сірію і Персію, Вавилон, Єгипет і Анатолію, всюди відвідуючи святі місця, розмовляючи з великими подвижниками, збираючи священні останки святих, святитель закінчив свої мандри в Тирнове, в Болгарії, в будинку родича царя Асана, де з духовною радістю віддав свою душу Господу (+ 1237). При перенесенні святих мощів святителя Сави до Сербії в 1237 році зцілення були такі численні, що болгари стали ремствувати на Асана, "навіщо він поступається таким скарбом". На батьківщині святителя його чесні мощі були покладені в церкві Мілешево, даруючи зцілення всім, що приходять з вірою. Жителі Тирнова продовжували отримувати зцілення від останків гробу святителя, які благочестивий Асан наказав зібрати разом і покласти в новоспоруджену гробницю.
Спадщина святителя Сави Сербського існує в православному Церковному переданні слов'янських народів. З його ім'ям пов'язано перше введення Єрусалимського Статуту в слов'янських чернечих обителях, за Типіконом святого Сави донині живе Сербський Хилендарський монастир на Афоні. Святителева редакція Кормчої книги з тлумаченнями Олексія Арістіна стала найбільш поширеною в Руській Церкві. У 1270 році митрополитові Київському Кирилу був надісланий з Болгарії перший список Кормчої святого Сави. З нього була списана один з якнайдавніших російських Керманичів - Рязанська Кормча 1284 року. Вона, у свою чергу, лягла в основу друкарської Кормчої, виданої в 1653 році і без змін з тих пір перевидавалася в Руській Церкві. Такий внесок святителя Сави в канонічну скарбницю Православ'я.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
25-01-2020, 09:00
0
1 157
