Святитель Григорій, єпископ Нисський
Святитель Григорій, єпископ Нисський, був молодшим братом святителя Василія Великого. Народження і виховання його співпало з самим розпалом аріанських суперечок. Отримавши прекрасну освіту, він був один час наставником красномовства. У 372 році був висвячений святим Василієм Великим на єпископа міста Нисси в Каппадокії.
Святий Григорій був твердим прихильником Православ'я і разом зі своїм братом Василієм Великим боровся проти аріанської єресі, зазнаючи гоніння з боку аріан, якими у 376 році був помилково звинувачений у неправильному вживанні церковного майна, позбавлений кафедри і засланий в Анкіри. Наступного року святий Григорій був знову заочно позбавлений влади собором аріанствуючих єпископів, але продовжував зміцнювати свою паству в Православ'ї, переходячи з місця на місце. Після смерті царя Валента (378) його було повернуто на свою кафедру і він з радістю був прийнятий своєю паствою. У 379 році помер його брат, святий Василій Великий. Святий Григорій важко переживав втрату свого наставника. Він написав йому надгробне слово і закінчив складений святителем Василієм опис шести днів творіння, так званий Шестоднев. У тому ж році святий Григорій брав участь у Антіохійськомц Соборі проти єретиків, які не шанували непорочного дівства Божої Матері, і інших, що поклонялися Богоматері як Божеству. Він був обраний Собором для огляду церков в Аравії і Палестині і утвердження православного вчення про Пресвяту Богородицю. На зворотному шляху святий Григорій відвідав Єрусалим і поклонився Святим місцям.
У 381 році святий Григорій був одним з головних учасників II Вселенського Собору, скликаного в Константинополі проти єресі Македонія, котрий неправильно навчав про сутність Святого Духа, На цьому Соборі, за ініціативою святого Григорія, був доповнений Нікейський Символ віри.
Разом з іншими єпископами святий Григорій затвердив у сані Константинопольського архіпастиря святого Григорія Богослова.
У 383 році святий Григорій Нисський був учасником Собору в Константинополі, де виголосив слово про Божество Сина і Святого Духа. У 386 році він знову був у Константинополі, і йому було доручено виголосити надгробне слово покійній цариці Плакиллі. У 394 році святий Григорій знову присутній в Константинополі на Помісному Соборі, скликаному для вирішення церковних справ у Аравії.
Святитель Григорій Нисський був полум'яним захисником Православних догматів і ревним учителем своєї пастви, а також милостивим і співчутливим батьком своїх пасомих, їхнім заступником перед суддями; відрізнявся великодушністю, терпінням і миролюбністю.
Доживши до глибокої старості, святий Григорій Нисський мирно упокоївся, незабаром після Константинопольського Собору. Разом зі своїми великими сучасниками, святителями Василієм Великим і Григорієм Богословом, святитель Григорій Нисський мав значний вплив на церковне життя свого часу. Його сестра, свята Макрина, писала йому: "Ти відомий і містам, і народним зборам, і цілим областям: Церкви посилають і кличуть тебе на допомогу". Святитель Григорій увійшов в історію як один з найбільш видних богословів і діячів християнської думки IV століття. Володіючи глибоким філософським даром, він розумів філософію тільки як засіб для більш глибокого проникнення в справжній зміст Божественного одкровення.
Святий Григорій залишив після себе багато творів догматичного характеру, слова і повчання.
Преподобний Феофан, єпископ, затворник Вишенський
Святитель Феофан Затворник, у миру Георгій Васильович Говоров, народився 10 січня 1815 року в селі Чернавське Орловської губернії в родині священика. У 1837 році закінчив Орловську Духовну Семінарію і поступив до Київської Духовної Академії.
У 1841 році закінчив Академію і прийняв чернецтво з ім'ям Феофан. Потім викладав у Санкт-Петербурзької Духовної Академії . У 1847 році у складі Російської Духовної Місії був направлений до Єрусалиму, де відвідав святі місця, древні чернечі обителі, розмовляв зі старцями святої гори Афон, вивчав писання отців Церкви з стародавніх рукописів.
Тут, на Сході, майбутній святитель ґрунтовно вивчив грецьку та французьку мови, ознайомився з єврейською та арабською. З початком Кримської війни члени Духовної Місії були відкликані до Росії, і в 1855 році святитель Феофан в сані архімандрита викладає в Петербурзькій Духовній Академії, потім стає ректором Олонецької Духовної Семінарії. З 1856 року архімандрит Феофан - настоятель посольської церкви в Константинополі, з 1857 року - ректор Санкт-Петербурзької Духовної Академії.
У 1859 році хіротонізований на єпископа Тамбовського і Шацького. З метою піднесення народної освіти єпископ Феофан влаштовує церковно-парафіяльні та недільні школи, відкриває жіноче єпархіальне училище. У той же час він дбає і про підвищення освіти самого духовенства, З липня 1863 року святитель перебував на Володимирській кафедрі. У 1866 році за власним проханням звільнений на спокій до Успенської Вишенської пустелі Тамбовської єпархії. Але не можливістю спокою вабили до себе серце владики тихі монастирські стіни, вони кликали його до себе на новий духовний подвиг. Час, що залишився від богослужіння і молитви, святитель присвячував письмовим працям. Після Великодня 1872 року святитель йде у затвор. У цей час він пише літературно-богословські праці: тлумачення Святого Письма, переклад творів древніх отців і вчителів, пише численні листи до різних осіб, що зверталися до нього зі дивовижними питаннями, з проханням про допомогу і настановах. Він зазначав: "Писати - це потрібна служба Церкви. Краще вживання дару писати і говорити є застосування його для напоумлення грішників".
Святитель зробив глибокий вплив на духовне відродження суспільства. Його вчення багато в чому споріднено вченню старця Паїсія Величковського, особливо у розкритті тем про старчество, розумовій праці та молитві. Найбільш значні праці його - "Листи про християнське життя", "Добротолюбіє" (переклад), "Тлумачення апостольський послань", "Нарис християнської моралі".
Святитель мирно спочив 6 січня 1894року, на свято Хрещення Господнього. При одяганні на його обличчі засяяла блаженна усмішка. Похований в Казанському соборі Вишенської пустелі.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
Канонізований в 1988 році, як подвижник віри і благочестя, що зробив глибокий вплив на духовне відродження суспільства своїми численними творами, які можуть розглядатися чадами Церкви як практичний посібник у справі християнського спасіння.
