Під час перебування у Чернівцях Сергій Гайдай розповів "МБ", які політичні події на нас очікують і до чого варто готуватися.

Із Сергієм говорили про те, що нам залишає старий рік, що готує новий, а також про те, чи здатна теперішня влада зробити радикальні зміни, яких очікують.



"У нас було п’ять років ненависті серед людей"

– Сергію, як би ви охарактеризували рік, що минає, з політичного погляду?

– Це великий рік змін. Ми не просто змінили владу, ми змінили парадигму. У нас було п’ять років ненависті, йдеться не про війну, бо коли є агресія, без ненависті неможливо. Ненависті серед нас. П’ять років нам розповідали, що є різні українці: ті, які люблять Україну, – патріоти, і є недолугі, які цього не розуміють. Ми успадкували цю ненависть. І найбільше питань у мене до Петра Порошенка не через те, що він був корупціонером, що я добре знаю. А через те, що він розсварив націю. Із великою кількістю нормальних друзів, з якими ми стояли на Майдані, боролися за Україну, ми тепер не розмовляємо. Тому що вони за Петра, а я – категорично проти. Вони кажуть, що всі, хто за нього не голосував, – це бидло, а вони – еліта. І це дуже погано. Парадигма ненависті має змінитися на парадигму любові всередині країни.

– Які ключові моменти цього року, що ввійдуть в історію, ви б виділили?

– Найнезвичніші вибори, де Україна показала, що проста людина не з політичного класу може перемогти весь цей політичний клас. Що за одну партію можуть проголосувати 70 відсотків – вперше в історії. Що масмедіа та інформаційна політика – важливіші за будь-що інше, а Зеленський переміг саме завдяки серіалу, "95 кварталу". Інших подій немає, війна не закінчилася, будуть ще складні моменти.

– Ви працювали з Порошенком, ще коли він балотувався у народні депутати від "Нашої України"…

– Я працював з ним до 2012 року, більше вже ні. Контактів не мав. І зрозумів, що мені не хочеться з ним працювати.

– Якось так виходить, що ви й не проти Порошенка, але й не за…

– Якщо ти критикуєш корупційну і брехливу владу, це не означає, що ти є прихильником її супротивника і агітуєш за Зеленського. До Зеленського я також ставлюся з пересторогою, із розумінням, що це не той політик, на кого я покладаю надії. Він не фаховий, в нього немає бачення, він не знає відповіді на багато запитань, які мене хвилюють. Та поки й немає у мене до нього великих претензій, бо я тим часом не бачу, щоб він порушував закон і моральні норми. Але він може цього не робити, а його оточення може. Тому треба дивитися на нього з критикою, з осторогою. Думаю, ніколи не варто мати в політиці кумирів. Поки вони не зробили щось дійсно важливе.

"Не знаю, на що очікувати, крім піар-фішок"

– Зеленський прийшов до влади на запиті суспільства у справедливості й закінченні війни. Чи він розумів, що він це не здатний зробити?

– Я би не сказав, що запит щодо закінчення війни був основний. Справа в тому, що держава, яку ми будуємо, дуже несправедлива. Це держава меншості. Це держава, яка дає можливості невеличкому прошарку людей, яких обслуговує великий державний апарат, мати все, жити поза законом, не нести відповідальності. Іспанському диктатору Франко приписують вислів: Друзям все, ворогам – закон". В Україні ця формула працює по іншому: "Друзям – все, а всім іншим – "бєзпрєдєл", а не закон". Це дуже несправедлива система. І українці щоразу, починаючи з Помаранчевого майдану, на якому я теж був, вимагають це змінити. Ще від Ющенка вимагали: закон один для всіх, бандитам – тюрми. Та ці запити так і не були виконані. До 2014 року вони були дуже сильними, але Порошенко теж не виконав ці запити. Запити справедливого устрою держави залишилися і для Зеленського. Та, на жаль, я поки що не бачу у його команді потенціалу, як це кардинально змінити.

– Ви сказали, що Зеленський не є для вас кумиром. Як думаєте, він розуміє, куди, образно кажучи, "вліз" і як звідти буде вилазити?

– Я думаю, якщо спочатку не розумів, то зараз щодня повинен це усвідомлювати дедалі більше. Так чи інакше він змушений зрозуміти, як життя і політика відрізняються від серіалу.

– Яких дій від нього слід очікувати далі? Чи виправдає хоч якийсь відсоток сподівань виборців?

– Я чесно не знаю, яких дій від нього слід очікувати, крім різних піар-фішок. Вони їх вміють робити і будуть робити, розуміючи, що втрачають рейтинг. А рейтинг вони будуть втрачати, бо радикальних змін не буде. Запит на радикальні зміни є, більше того, це підтверджує дослідження: понад 80 відсотків людей очікують на радикальні зміни. Та я не бачу, що у нової влади є можливості їх задовільнити. А що можна порадити Зеленському, це зміну команди. Пошук людей, які його, скажімо так, не компетенцію змогли би компенсувати. Багато аналітиків кажуть, що він приречений це зробити. Поміняти з часом команду, а можливо, через рік розпустити і Верховну Раду, коли йому це дозволить закон. Цього я й очікую. Навіть не від Зеленського, а від ситуації, в якій він опиниться. Інші всі, що не в його команді, повинні до цього готуватися. Я, наприклад, мрію, щоби виник тіньовий уряд – людей, які б відрізнялися від команди президента тим, що у них було би бачення, були би відповіді на проблеми.

"Нові обличчя" і "технократи" стануть лайкою

– Монобільшість у парламенті – чи довго вона протримається? І які від цього плюси та загрози?

– У них вже немає єдності, починають конфліктувати всередині. Ця монобільшість не скріплена спільним баченням, загальною ідеологією. Тому вона буде розвалюватися. Я думаю, через рік Конституція дасть можливість перезапустити парламент. І мені здається, президент повинен на це піти.

– Після переговорів у Франції стало вкотре зрозуміло, що Росія ніколи не відмовиться від тиску на Україну через Донбас…

– Було би наївно думати, що можна вмовити Путіна піти на умови України.

– Що з цим робитиме теперішня влада?

– Коли остаточно стане зрозуміло, що Мінські домовленості не працюють, влада вимушена буде шукати інший сценарій. Піднімати економіку, робити зону безпеки між окупованими територіями, підвищувати боєздатність армії. Щоб вона могла перемогти великого супротивника, як це було в Ізраїлі, як це було в інших країнах, де була така ситуація. Розвивати оборонну промисловість і технології і, звичайно ж, працювати в міжнародному форматі. Я би взагалі вчинив тиск на Європу, перекривши газ. А чому ні? У нас є достатньо можливості забезпечити себе газом самостійно. А перед Європою поставити просту умову: хочете мати російський газ, значить, мають бути потужніші санкції і допомога нам. Це питання для тих, хто вміє вибудовувати зовнішньополітичну ситуацію, яка вигідна нам, а не Європі чи Росії.

– Опозиція у нас дуже слабка, не беремо до уваги фактор вулиці. Чи здатні Порошенко, Тимошенко і Вакарчук створити опозицію?

– По-перше, цей трикутник поганий. Я не здивований Славком Вакарчуком, він не досвідчений політик, який зробив хибний крок. Йому не можна бути у тіні Петра Порошенка. Це губить його політичні перспективи. Мене дивує Юлія Тимошенко, адже вона – досвідчений боєць. Як вона дозволила себе втягнути у цю дивну гру Порошенка? Сильною позицією для Тимошенко і Вакарчука була би заява, яка би, з одного боку, не погоджувалася з позицією Зеленського щодо перемовин із Путіним, з іншого – дистанціювалася від Порошенка, який є автором цієї ситуації. Саме формула Штайнмаєра при ньому виникла. Тому бути при ньому статистами – для них це політично хибний крок. Я не знаю, чи Тимошенко з Вакарчуком можуть об’єднатися. Що буде далі, в Україні все можливо. Ось у 2004 році Порошенко, будучи "любим другом", звинувачений у корупції, начебто втратив політичні перспективи. Але вже через десять років він став президентом. Тому все залежить від завзятості, політичної волі й мудрості політиків. Можна в будь-якій позиції мати політичні перспективи, але поки що я їх не бачу.

– І знову про нові обличчя. Чи можлива поява нових політичних сил?

– Я думаю, що через рік всі зрозуміють, що формула "нові обличчя" не вирішує проблеми. І слова "нові обличчя" і "технократи" стануть лайкою. Запит же буде на фаховість, на досвід, на візію й на політичну волю.

– Можуть під виглядом нових облич визирнути призабуті?

– Як не дивно, це може бути. Думаю, що на арену через рік можуть вийти люди, які були у політиці, але не стали токсичними. Наприклад, "Самопоміч", навіть "Свобода", окремі люди з "Народного фронту".

– Ви сказали про те, що позачергові вибори до парламенту можливі. А позачергові президентські?

– Вам зізнаюся, може навіть вперше. Я думав написати невелику художню книгу – повість про Україну через 12 років. У мене там є питання, як описати період Зеленського. І я придумав для нього дуже класний хід. Це перший президент, який прийшов, щоб змінити корупційну владу, і перший президент, який не тільки прийшов на один термін, а подав у відставку, коли зрозумів, що все, що міг, він зробив. А замість себе знайшов наступника, який би від нього відрізнявся реальною фаховістю.

– Яким буде 2020 рік? Чи будуть якісь потрясіння?

– Важкі часи для Зеленського. Відсутність радикальних змін. Незадоволення громадського суспільства. Люди вимагатимуть змін і підняття планки політичної компетенції чинного президента. І людям не треба піддаватися на цю ворожнечу, стаючи на бік того чи іншого. Треба мати власну позицію, не виключаючи себе із політичного процесу.

Наталія Фещук

З досьє "МБ"

Сергій Гайдай, 54 роки. Політтехнолог, фахівець із маркетингу та реклами, виборчих і політичних технологій. Навчався в Одеському гідрометеорологічному інституті та у Київському театральному інституті імені Карпенка-Карого на оператора.

Керував виборчою кампанією багатьох політиків.

Одружений. Має двох дітей. Хобі та захоплення: альпінізм, пригодницький трекінг, здоровий спосіб життя, антропологія.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram