8 грудня, неділя
Сщмчч. Климента, папи Римського і Петра. Прп. Петра.Священномученик Климент, папа Римський
Священномученик Климент, папа Римський, народився в Римі у багатій і знатній сім’ї. В силу обставин з дитнстварозлучений з батьками, Климент виховувався у чужих людей. Живучи в Римі юнак отримав прекрасну освіту, був приближений до імператорського двору і жив розкішно. Але його не радували утіхи, язичеська премудрість не зваблювала його. Він почав задумуватись над смислом життя. Коли в столицю дійшли звістки про Христа і Його вчення, святий Климент залишив дім і власність та вирушив у ті землі, де проповідували апостоли. В Александрії Климент зустрів святого апостола Варнаву, слова котрого слухав з глибокою увагою, всім серцем сприймаючи силу та істину Слова Божого. Прибувши в Палестину, святий Климент прийняв Хрещення від святого апостола Петра і став його ревним учеником і постійним супутником розділяючи з ним його труди і страждання. Апостол Петро незадовго до своїх страждань руко положив святого Климента на єпископа міста Риму. Після кончини апостола, а за ним святого Лина, єпископа Римського ( 67-79рр.), і його преємника, святого єпископа Анаклета ( 79-91рр.), на Римській кафедрі знаходився свтий Климент. ( з92 по 101 роки).
Побожне життя, милосердя і молитовний подвиг святого папи Климентанавернули багатьох до Христа. Так, одного разу в день Пасхи ним було охрещено разом 424 людини. Серед охрещених були люди різних станів: раби, правителі, члени імператорської сім’ї.
Язичники, бачачи успіхи його апостольської проповіді донесли на святителя імператору Траяну ( 98-117рр.), звинувативши святого у тому, що він хулить язичницьких богів. Імператор вигнав святого Климента зі столиці, відправивши його в Крим на роботи в інкерманські каменоломні неподалік від Херсонесу. Багато учеників святителя послідували за ним , обираючи добровільне вигнання замість розлуки з духовним отцем. Прибувши на місце заслання, святий Климент зустрів багато віруючих християн, засуджених працювати у складних умовах, повністю без води. Він помолився разом із засудженими, і Господь в образі Агнця явив йому місце джерела, з якого вилилась ціла ріка. Це чудо привело до святителя безліч людей. Слухаючи ревного проповідника, сотні язичників навернулись до Христа. Кожного дня хрестилось по 500 чоловік і більше. І там, в каменоломнях, був вирубаний храм, в якому він священнодіяв.
Апостольська діяльність святого викликала гнів імператора Траяна, і він наказав утопити святого Климента. Мученика вкинули в море з якорем на шиї. Це сталося в 101 році.
За молитвами вірних учеників святителя, Корнилія і Фіви, та всього народу море відійшло, і люди знайшли на дні в нерукотворному храмі ( " Ангельській церкві") нетлінне тіло свого пастиря. Після цього щороку в день мученицької кончини святителя Климента море відступало і протягом семи днів християни могли поклонятися його святим мощам. Тільки в ІХ столітті, під час царювання Константинопольського імператора Никифора ( 802 811 рр.) за Божим попущенням, мощі святого Климента стали недоступні для поклоніння на 50 років. При імператорі Михаїлі і матері його Феодорі ( 855-867 рр.) Херсонес відвідали рівноапостольні Кирил і Мефодій. Дізнавшись про заховані мощі святого Климента, вони пробудили єпископа Херсонеського Георгія до соборної молитви Господу за відкриття молей священномученика. Після соборного служіння святих Кирила і Мефодія та прибулого з Царгороду духовенства і усеїдної молитви всіх хто зібрався на поверхні моря в північ чудесно з’явились мощі єпископа Климента. Їх чудесно перенесли до міста в храм святих Апостлолів. Частина святих молей була принесена святими Кирилом і Мефодієм до Риму, ап. свята глава потім була перенесена до Києва святим рівноапостольним князем Володимиром (+1015 р.) і покладена в Десятинному храмі разом з мощами святої Фіви, де був влаштований приділ на честь святого Климента. Пам'ять священномученика Климента свято вшановується на наших землях ще з часів Древньої Русі. Зараз глава святого Климента зберігається у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі серед мироточивих глав.
Святитель Климент, якого відносять до мужів апостольських, залишив нам духовну спадщину – два послання до Коринф’ян - перші після писань святих апостолів писемні пам’ятки християнського вчення.
Святий священномученик Петро, архієпископ Александрійський
Святий священномученик петро, архієпископ Александрійський, народився і виріс в Александрії. Був високоосвіченим займав посаду начальника Александрійської школи. В 300 році він почав керувати Александрійською Церквою, ставши преємником свого вчителя і духовного наставника єпископа Феони. Вигнаний з міста під час переслідування християн при імператорах Діоклетіані та Максиміані, святий Петро побувавши у багатьох містах імперії, знову повернувся у своє рідне місто. Щоб і в цей складний час особисто очолити Алексанрійську Церкву. Святитель таємно відвідував в’язнів-християн у темниці, підтримував в них твердість у вірі, допомагав вдовам і сиротам, проповідував Слово Боже, безперестанно молився і звершував Богослужіння. І Господь оберігав його від рук гонителів. В цей смутний час на Церкву повстав вчитель злочестя Арій, який відкидав Божество Ісуса Христа. Святий Петро виступив проти нього, прокляв єретика і відлучив його від Церкви. І навіть тоді, коли Арій через учеників святителя умовляв владику Петра зняти з нього відлучення, стверджуючи, що розкаюється і відмовляється від свого лжевчення, святитель , керований Духом Святим, прозрів неправдивість і підступність Відречення Арія і заповідав своїй пастві не вірити Арію і не приймати його у церковне спілкування.
Під мудрим керівництвом святого Петра Александрійська Церква, не дивлячись на гоніння, міцніла і примножувалась. Але ось. За наказом імператора Максиміана ( 305 – 311рр.), і засуджений до смертної кари. Багато людей зібралось біля входу у темницю, виявляючи своє незадоволення. Бажаючи уникнути народного заколоту і кровопролиття, святитель направив владі листа, в котрому пропонував розібрати задню стіну темниці для того, щоб його могли таємно від народу вивезти на страту. Темно вночі святий Петро сам вийшов на зустріч катам, які вивели його за міські стіни і відрубали йому голову на тому самому місті де колись був страчений апостол Марк, а Голос з неба, котрий чула одна свята діва в цю ніч сповістив: " Петро – початок Апостолів, Петро – кінець олександрійських мучеників". Це відбулося в 311 році. Вранці, дізнавшись про кончину свого єпископа натовпи людей вирушили до місця страти, взяли тіло і голову мученика, принесли в церкву і, зодягнувши в єпископські одежі, посадили на час відспівування на горньому місці. При житті святитель Петро сідав лише на підніжжя його, тому що, за словами святителя, бачив Божественне світло, яке охоплювало горнє місце, і не насмілювався, за смиренням, сходити на нього.
Святий Петро, великий ревнитель Православ’я, відомий також як великий Богослов. Окремі місця з його книги "Про Божество" зачитувались на Ефеському і Халкидонському Соборах. З його творів найбільш відомі і найбільш цінні для Церкви " Правила".
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тутЧитайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
8-12-2019, 09:00
0
1 305
