RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Він+Вона | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Радіо | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Молодий буковинець » Новини Чернівців » «Для нас Чернівці були як закордон»: спогади першої випускниці Буковинського медичного університету

«Для нас Чернівці були як закордон»: спогади першої випускниці Буковинського медичного університету

Буковинський державний медичний університет цього року відзначає 75-річчя з часу заснування.

Як жили і вчилися найперші студенти – згадує 93-річна чернівчанка, йдеться в публікації "МБ".



1944 рік. Валентина Проданчук завершила навчання у школі і разом з однокласницями побачили у коридорі оголошення, що у Чернівцях відкрився медичний інститут. Вирішили їхати із рідної Хмельниччини вчитися сюди.
Зараз пані Валентині 93 роки. Цього року вона вже майже не виходить у місто, але ще має гарну пам’ять. Пані Валентина мешкає на вулиці Естонській. Саме вона багато років тому заохотила мешканців вулиці садити біля своїх будинків магнолії.

Студентами були учасники війни і "переростки"

Жінка показує велике фото, де на ньому вони – другокурсники Чернівецького медінституту. Красиві дівчата і хлопці, які ще вчора воювали.

«Для нас Чернівці були як закордон»: спогади першої випускниці Буковинського медичного університету


– Студентами найпершого курсу медінституту, – пригадує Валентина Іванівна, – були учасники війни та "переростки" – ті, хто під час війни не мав можливості вчитися у школі. Пам’ятаю, у нас на курсі було, здається, лише троє чи п’ятеро. Це були чернівецькі євреї, які вступили одразу після школи.

Пані Валентина – родом із села Мала Побіянка, що на Хмельниччині. Її батьки були поляками. Евеліна П’янковська – так звали дівчину, яку під час вступу в інститут записали Валентиною, адже до поляків тоді ставилися з пересторогою. Так Евеліна назавжди стала Валентиною.

– У 1940 році, – розповідає жінка, – я закінчила сьомий клас у своєму селі, бо в нас була семирічка, і пішла навчатися у Велику Побіянку у восьмий клас. Та розпочалася війна, і три роки школи не було. Німці окупували село. Нам тоді було по 15-16 років. Ми ховалися у ярах і лісах, по чужих дахах, адже німці забирали молодих дівчат на роботу в Німеччину. Деколи навіть наші люди здавали дівчат німцям, виловлювали їх. У березні 1944 року в село вступила Радянська армія. Німці ж були такі обшарпані, голодні… Навесні ми працювали в колгоспі, орали коровою, бо коней не було. Орали жінки, бо чоловіків всіх забрали на фронт. Цього ж року в нашому районному центрі Миньківцях організували 10 клас. У 9 класі я не була взагалі. То із нашого села у райцентр ходило у 10-й клас нас двоє, щодня – по п’ять кілометрів.

Дівчина закінчила школу із золотою медаллю. Пані Валентина каже, що завжди мала феноменальну пам’ять, раз прочитала – і все.
– Десь влітку ми з дівчатами побачили у школі оголошення, що у Чернівцях відкривається медінститут, – пригадує пані Валентина. – Для нас Чернівці були, наче закордон, бо ж тут до того була Румунія. Це поновили діяльність 2-го Київського медінституту з передислокацією в Чернівці. Нас четверо, випускниць цього 10 класу, поїхали у Чернівці. Я вступила без іспитів, бо мала золоту медаль.

«Для нас Чернівці були як закордон»: спогади першої випускниці Буковинського медичного університету


Тоді всіх охочих приймали на навчання, бо це був післявоєнний час. Головний корпус, як і тепер, був на Театральній площі, а теоретичний – теж там само, як і зараз, на теперішній вулиці Богомольця. У нас на курсі було два потоки – 250 студентів. Викладачі були ті, що до війни викладали у 2-му Київському медінституті. Пам’ятаю, патанатомію у нас викладав Йосип Шінкерман, терапію – Володимир Трігер. Він був німцем, дуже добре до мене ставився. Може, тому, що одного разу ми з ним зустрілися у костелі, що на теперішній Шкільній. Також у нас була викладачка Ендерман, вже не згадаю імені. Вона викладала дитячі хвороби. Ми її дуже любили. У неї з чоловіком не було дітей, і вони взяли собі малюка з дитячого будинку.

Випускний – у полотняних капцях


На запитання, як проводили тодішні студенти своє дозвілля у Чернівцях, пані Валентина відповідає:
– Ми нікуди не ходили, не мали за що: стипендія була маленька. У 1947 році настав голод. Ми свої плаття обмінювали на картоплю, хустини із себе продавали. Інститут домовився з якоюсь столовою, і студентам привозили казани супу та каші. За їжею були такі величезні черги... Посуд, пам’ятаю, весь був різний, певно збирали звідусіль. Кожен приносив свою ложку, про виделку і мови не було. Хліб був із додаванням якоїсь тирси… Ми їздили товарним потягом на Івано-Франківщину і там купували продукти, точніше обмінювали за якісь речі.

Нелегке воєнне і післявоєнне життя, погане харчування не могло не позначитися на здоров’ї.

– У 1947 році, – розповідає пані Валентина, – на другому курсі зі мною сталася трагедія – я захворіла на туберкульоз. Мене відправили у тубдиспансер на вулиці Горького. Я була одна у холодній кімнаті, так плакала… Два роки я лікувалася і не вчилася в інституті. Нас на курсі троє захворіло на туберкульоз. Під час лікування я жила на квартирі у жінки, в якої донька теж хворіла на туберкульоз.
Валентина Іванівна каже, що найбільше у Чернівцях її вразив костел.

– В моєму селі було багато поляків, – каже жінка, – ми всі були римо-католиками. І коли я приїхала у Чернівці, почала шукати костел. Коли я вперше зайшла сюди, була зачарована його величчю. Костел на Шкільній діяв завжди. Але центральні двері були зачинені. Всі заходили через бічні. І то так обережно. Відчинилися двері – раз-два і забігли. До речі, в нашій групі було четверо полячок – я (Евеліна), Яніна, Регіна і Ванда. Я ще запам’ятала у костелі поважних польок у капелюшках. Бо потім за два тижні всі поляки з Чернівців виїхали. Лавки у костелі спорожніли…

«Для нас Чернівці були як закордон»: спогади першої випускниці Буковинського медичного університету


Валентина Іванівна ще застала у Чернівцях часи, коли функціонував єзуїтський костел "Серце Ісуса":
– Коли ми мали лекції у корпусі біля костелу, – пригадує жінка, – йшли зранку на пари і бачили, як монахи-єзуїти йшли до костелу на службу. Їх було, може, з 12. Поруч знаходився будинок, де вони жили. Коли ми поверталися з навчання, костел вже був зачинений. А одного разу бачу – колодки на воротах немає. Я бігом – до костелу. А там – красиві вітражі, гарні лавки зі спинками. Як зараз бачу зліва – дуже гарна статуя Христа.

Ще під час навчання Евеліна П’янковська вийшла заміж за Георгія Проданчука – випускника Чернівецького університету.
– Не знаю, як, – каже пані Валентина, – але я дивом вилікувалася від туберкульозу. Можливо, тому, що мене часто відправляли у гори, у Вижницю. Через хворобу моє навчання затягнулося, і я закінчила медінститут у 1955 році. Яким був випускний? Ми були у полотняних капцях і простеньких блузочках.

Ще під час навчання, у 1954 році, у Валентини Іванівни народився син Миколка. Зараз Микола Проданчук – професор, директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. Медведя, свого часу обіймав посаду першого заступника Міністра охорони здоров’я України. Саме він є одним із засновників Громадської організації "Земляцтво буковинців у місті Києві". У пані Валентини є ще донька Мар’яна, вона лікарка, живе і працює за кордоном, та син Іван. Іван Проданчук завідує урологічним відділенням Чернівецької обласної лікарні.
Сама Валентина Іванівна має понад 50 років лікарського стажу. Всі діти та внуки Валентини Іванівни – лікарі.

«Для нас Чернівці були як закордон»: спогади першої випускниці Буковинського медичного університету


– Оскільки в мене вже була дитина, – розповідає пані Валентина,– то мені не довелося відпрацьовувати два обов’язкові роки після медінституту за направленням. А весь наш курс відправляли на Сахалін. Я працювала завідувачкою сільської лікарні у Старих Бросківцях, потім була дільничним лікарем на Роші. З 1965 року працювала в онкологічному диспансері, тоді люди багато хворіли на онкологію. Я була терапевтом у променевому відділенні. Ми, всі лікарі, стояли біля витоків онкодиспансеру, бо він якраз тоді заснувався. Я працювала там до 1989 року.

«Для нас Чернівці були як закордон»: спогади першої випускниці Буковинського медичного університету

«Для нас Чернівці були як закордон»: спогади першої випускниці Буковинського медичного університету


Рецепту довголіття Валентина Проданчук не має, але каже:
– Це Бог знає, скільки людині прожити. Важлива не кількість життя, а якість. І прожити треба з чистою совістю. Ніколи не обманювати людей. Брехня є благородною справою лише в одному випадку – коли лікар підбадьорює хворого.

Наталія Фещук

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
7-11-2019, 08:39
Коментарів 0 Переглядів 4 800

Теги -
Назвали кількість нових випадків коронавірусу в Чернівецькій області
Її глибина понад три метри, а діаметр - сім метрів
Люди побоюються, щоб сьогодні негода знов не наробила такого лиха
• Новини партнерів










ФОТОРЕПОРТАЖ Переглянути всі фоторепортажі
Люди побоюються, щоб сьогодні негода знов не наробила такого лиха


«Наші рвали та метали». Блог Анни Семьонової
Буковинці навіть дуже позитивно говорять про збірну України
«Я ж стану жертвою всесвітньої змови» Блог Юлії Леськової
Здавалося би, всі вже прийняли той факт, що коронавірус – доволі небезпечна вірусна інфекція
«Я не знаю більш національного народного генія» Блог Надії Будної
15 червня відзначили 80-річчя від дня народження видатного українського актора і режисера Івана Миколайчука
загрузка...
ВІДЕО Переглянути все відео

В асортименті крамнички є желейки, різні горіхи в шоколаді, унікальний ірис, суфле, маршмелоу, карамель, jellybeans, лакриця, жуйки та льодяники.

Насолоджуйтесь концертом та вигравайте безліч цінних подарунків! Суперприз – РОБОТ-ПИЛОСОС!

Ми розповімо вам, чому франшиза Pronto Pizza та Sushi Pro буде вигідною інвестицією.
Як влаштувати незабутню відпустку та не спустошити сімейний бюджет*

Провести незабутню відпустку і при цьому не спустошити сімейний бюджет допоможе найбільша торговельна мережа країни — "АТБ".
Подорожуй вигідно з МедЛаб!*

У гарячий сезон відпусток і подорожей лабораторія "МедЛаб" пропонує до уваги туристів новий пакет з двох ПЛР-досліджень на коронавірус: для виїзду з України та ПЛР-тест для зняття з обов'язкової самоізоляції.

Ми поцікавилися, якою ж ідеєю керувалися власники, створюючи "Квант Сервіс", якого професійного рівня досягли інженери за усі роки роботи та із якими труднощами доводилося стикатися.

Про важливість профілактичних оглядів у ортодонта, фактори, що сприяють викривленню зубів у дітей, на які варто звернути увагу батькам, профілактику ортодонтичних захворювань, розповіли у стоматологічній клініці Life Dent.
З нагоди 55-річчя Чернівецького торговельно-економічного інституту відбувся круглий стіл*

1 червня 2021 року в Чернівецькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ відбулося засідання круглого столу на тему [b]"Управління публічними фінансами в умовах реформування економіки України"