Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем

20 вересня, п'ятниця
Мч. Созонта. Прмч. Макарія Канівського.

День пам'яті мученика Созонта



Святий мученик Созонт жив у Кілікії і був пастухом. Прийшовши одного разу в приморське місто Помпеополь, він побачив урочисте святкування на честь язичницьких богів, в якому правитель міста примушував брати участь і християн.

Боголюбивий Созонт не міг стерпіти наруги віри Христової. У пориві обурення увійшов він уночі в язичницький храм, де стояв шанований золотий ідол у вигляді людини. Він відняв у ідола руку і, роздробивши її на шматки, роздав убогим. На наступний день усе місто прийшло в сум'яття, коли з'ясувалася пропажа руки ідола. Святий Созонт прийшов до правителя і оголосив, що він відняв золоту руку, щоб дізнатися силу їхнього бога.



"Тепер я дізнався, що бог ваш безсилий. Та і як він, німий і бездушний, може чинити опір? Якби він був живий і істинний, то не дав би образити себе", - сказав святий.

Правитель наказав мучити Созонта. Його так побили залізними палицями, що роздрібнили навіть кістки. Мученицький вінець святий прийняв в 304 р. Його тіло хотіли спалити, але Господь послав дощ, котрий згасив полум'я. Християни з честю поховали святого мученика і біля труни його відбувалося безліч зцілень.

СВЯЩЕННОМУЧЕНИК МАКАРІЙ КАНІВСЬКИЙ, ПІНСЬКИЙ, АРХІМАНДРИТ



Народився в 1605 р. в місті Овручі, на Волині, в знатній сім’ї Токаревських, відомих оборонців Православ’я. У 1614-1620 рр. святий навчався при Успенському Овруцькому монастирі і після смерті батьків став ченцем цього монастиря, почавши своє служіння з меншого монастирського чину – послушника. У 1625 р. чернець Макарій з благословення архімандрита переходить в Купятичський Пінський монастир. У 1630 р. святий був посвячений у сан ієродиякона, а в 1632 р. – в сан ієромонаха. У 1637 р. настоятель Купятичського монастиря послав його до Київського митрополита Петра Могили, який помітив у ієромонаху Макарії відданого сина Православної Церкви Божої, і в 1638 р. призначив його настоятелем Кам’янецького Воскресенського монастиря (сучасна Білорусь, Гродненська область). З 1642 р. преподобний Макарій керував братією Купятичського монастиря, з 1656-1659 рр.. очолював Пінський монастир, а з 1660 р. керував братією рідного Успенського Овруцького монастиря.

Більше десяти років тривала безперервна боротьба з уніатами та латино-поляками в Овручі. Тільки в 1671 р., після спустошення Овруча татарами, архімандрит Макарій залишив монастир і відправився для духовних подвигів в Києво-Печерську лавру. Але захисники Православ’я потрібні були не тільки в Києві, і преподобний Макарій був призначений настоятелем Канівського монастиря, де він знову був попереду невпинної битви за Православ’я.

Помер преподобний Макарій мученицьки від турків, які 4 вересня 1678 напали на монастир. Св. Макарій зустрів ворогів з хрестом в руках на паперті храму. Турки повісили настоятеля за руки і за ноги між двох стовпів. Через два дні преподобномученику відрубали голову (+ 7 вересня 1678). Свідки мученицької кончини преподобного Макарія внесли його тіло в монастирський храм, в якому для безпеки зачинилися. Але турки повернулися та, обклавши церкву дровами, спалили всіх, хто сховався в храмі. Коли мешканці Канева, що залишилися живими, стали розбирати тіла загиблих, то тільки одне тіло було знайдено в цілості й було як би живе, – це тіло священномученика Макарія, одягнене у волосяницю, з хрестом на грудях і з іншим хрестом у руці. Святе тіло було поховане в тому ж храмі під жертовником 8 вересня 1678.

Священномученик Макарій був чоловіком високо праведного і духовного життя, прославлений ще за життя чудотворінням і даром прозорливості. Життєвий подвиг, здійснений преподобномучеником, був подвигом захисту православної віри в умовах нерівної виснажливої боротьби, коли захищати можна було тільки майбутнє Українського та Білоруського Православ’я, оскільки те, що збереглося від урагану унії, зносилось татарськими набігами.

У 1688 р., при оновленні храму, труна преподобномученика була відкрита, і в ній знайдені нетлінне тіло святого. Чотири рази відбувалося перенесення мощів, заради їх збереження, а з 1965 р. вони знаходяться в храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці м. Черкаси.


Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram