На мотоциклі – на «край землі»: лікар з Чернівців проїхав понад 9 тисяч км до найпівнічнішої точки Європи

Чернівецький лікар В’ячеслав Сучеван помандрував до найпівнічнішої точки Європи. 9,5 тисячі кілометрів, 450 літрів бензину, 22 дні у дорозі, сотні фото і безліч вражень – чоловік об’їздив на мотоциклі десять країн.

В’ячеслав Сучеван повернувся кілька днів тому, тож враження ще свіжі і яскраві. Про свою мандрівку розповідає кореспондентці molbuk.ua емоційно і захоплено.



– Рік тому я вирішив купити мотоцикл Honda. Спочатку поїхав на Трансфагараш у Румунії і випробував його там на крутих дорогах, – розповідає В’ячеслав. – Мені цього видалося мало і я почав в Інтернеті шукати інші маршрути, куди можна мандрувати. Випадково натрапив на маршрут до мису Нордкап. Для мотоциклістів це суперкрутий маршрут, адже це найпівнічніша точка Європейського континенту. На машинах туди мало хто їде, бо там такі круті рельєфи...


Краєвиди там заворожують

До своєї подорожі В’ячеслав готувався дев’ять місяців. Скупив екіпірування. Детально розробив маршрут, відмітив всі точки на карті. І 5 серпня вирушив у мандрівку.

– Вирішив, якщо я їду, то потрібно побачити якомога більше країн. Проїхав на мотоциклі по колу: Польщею, Латвією, Литвою, Естонією, Фінляндією, Норвегією, Швецією, Данією, Німеччиною і знову Польщею. Бувало, що за день проїжджав три країни. У перші дні долав по 700-800 кілометрів. Коли вже почалися горбисті рельєфи, то міг проїжджати максимум 300-700 кілометрів. Всю дорогу їхав з українським прапором. Він вже потертий, але я зберігаю його.
Найбільше В’ячеслава Сучевана вражали краєвиди у Фінляндії та Норвегії.

– Краєвиди у скандинавських країнах заворожують, причому скрізь. Фінляндія дуже цікава країна. Там кругом ліси, олені навіть на дорогах гуляють, величезні озера. Таких пейзажів, як у Норвегії, нема ніде у Європі – холодна, дика і неприступна краса, – каже.

Я їхав у серпні, а температура була 9-12 градусів тепла. На Нордкапі було +3. Там точно відчуваєш, що це "край землі", жодної рослинності, мох, чорні скелі.
– Одне з найкрутіших вражень – поїздка дорогою у Норвегїі, яка називається "Сходи тролів". Там дуже звивиста дорога у горах, збоку якої урвища. Тож я обов’язково мав відвідати це місце, – розповідає мандрівник.


Гейрангер-фьорд – найбільша заплава у Норвегії, яка знаходиться серед скель. Спускаєшся туди – і перед тобою величезна заплава із блакитною водою. На поромі повністю переплив цю заплаву.

"Язик троля" виявився найекстремальнішим

Наступним етапом подорожі В’ячеслава була мандрівка до відомого туристичного місця під назвою "Язик троля". Це кам’яний виступ на горі Ск’єгедаль. Цей етап видався найважчим і найнебезпечнішим.

– До "Язика троля" потрібно підніматися 14 кілометрів і назад стільки ж. Дорога скеляста і з камінням. Там висіла таблиця для туристів, що подорож триває 9-10 годин. Я впорався за шість годин, – розповідає В’ячеслав. – О шостій ранку виїхав з Бергена до міста Одда. Поруч із цим містом і розташована скеля. Їхати довелося 170 кілометрів. Ніби й недовго, але горбиста місцевість, ще й дощ стояв стіною. Приїхав о першій годині. Заїхав у готель, щоби зняти сумки з мотоцикла і поїхати до скелі. Коли адміністратор у готелі дізнався, що я збираюся піднятися на "Язик троля" та ще й в дощ, лише покрутив пальцем біля скроні. Я ж вирішив: якщо не зроблю цього зараз, навряд, чи колись ще сюди потраплю.

Я думав, зараз швидко піднімуся, що ті 14 кілометрів. Я ж крутий, з Буковини. Але свої можливості переоцінив. Довелося лізти через каміння, ще й потоки води течуть через постійний дощ. Ледве-ледве я туди дійшов.

На моє щастя, нагорі було двоє туристів. Виявилося, що вони з Росії. Я попросив їх сфотографувати мене. Вийшов на скалу, сфотографувався, озирнувся навколо і пішов вниз. Коли почав іти назад, зрозумів, що у мене почалися проблеми. Я нічого не їв весь день, у мене, напевно, впав рівень цукру, у вухах почало шуміти, ноги боліли. Я подумав, що вже все. Навколо нікого немає, і дощить безперестанку. Тоді набрав дружину телефоном і сказав, якщо через три години не подзвоню, нехай в Інтернеті шукає контакти поліції і мене починають шукати.


Я ледве спустився, повністю мокрий. Коли побачив свій мотоцикл, він для мене був найкращим другом. Сів на нього і ще 20 кілометрів їхав до готелю. У готелі витягнув телефон і адміністратору показав фото з "Язика троля". Він був вражений. Одразу розпалив камін, щоби я зігрівся, приготував їжу. Вже у кріслі я зрозумів, що такий екстремальний підйом був помилкою. Але я це зробив.

У Норвегії нема ключів і двері не зачиняють

В’ячеслав розповідає, що не мав проблем зі спілкуванням, хоч і не знає добре англійської мови. А ще був вражений людьми у Норвегії.

– Проблем зі спілкуванням у мене не було. Щось жестами показував, трохи німецьку знаю, так і виходив зі становища, – посміхається В’ячеслав. – Я не жив у готелях і не харчувався у ресторанах. Через Інтернет бронював кімнати у гостьових будинках у різних селах та маленьких містечках і жив разом з господарями. Бачив їхній побут, як вони, працюють.

Люди у Норвегії дуже хороші. У них не існує ключів і двері не зачиняють. У цих скандинавських країнах майже немає злочинності. За всі дев’ять тисяч кілометрів я не побачив жодного поліцейського. Ніхто у мене не запитував паспорт: як поклав його у кишеню, так на митниці і витягнув.

У Норвегії, якщо водій авто, мотоцикла чи навіть автобуса бачить, що ти став, обов’язково зупиняться, щоби поцікавитися, чи все у тебе нормально.

За час подорожі чоловік схуднув. Їв під час зупинок, переважно вранці та ввечері, готував на примусі. Часто харчувався на заправках і поромах, доки плив.
Мав і сало із собою. "Сало і різав малими шматочками, як український десерт", – жартує В’ячеслав.


На свою мандрівку він витратив дві тисячі євро. Вдома В’ячеслава зустріли як справжнього переможця.

– Такої зустрічі я не очікував, – тішиться В’ячеслав і показує відео. – Перед моїм приїздом прийшли рідні, друзі, колеги з лор-відділення. На вулиці розклали фінішну стрічку та тримали плакат з написом "9500 кілометрів". Зробили медалі, налили повний кубок шампанського. Сестра з Іспанії прислала лавровий вінок.

Наступний маршрут В’ячеслав Сучеван ще не розробив. Каже, що тим часом має враження від подорожі до Нордкапу. Але запевняє, що наступні подорожі на мотоциклі обов’язково будуть.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram