У Чернівцях шили одяг для румунського короля, модистки стажувалися у Парижі, а на вулиці Панській ткали власний шовк.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття чернівецькі модниці не відставали від французьких та віденських. Елегантні костюми, сукні з дорогих тканин, вишукані капелюшки…



У Чернівцях одягалися зі смаком і панянки, і прості городянки.

"Сірий з відливом розстібнутий макінтош, під яким шовкова зеленувата, ще не баченого на берегах Пруту крою, сукня. Замшеві брунатні черевики на невисоких обцасах, що складали ансамбль із такими ж рукавичками й сумочкою. На перший погляд, простий, темно-зелений, але насправді дуже дорогий і надзвичайно модний капелюшок і безсоромно витріщені величезні сірі очі…" Так описав чернівецьку панянку початку ХХ століття в повісті "Срібний павук" письменник Василь Кожелянко.

Бути світською жінкою навчали з трьох років

– Понад століття тому чернівчанки добре розуміли: бути жінкою – це справжнє мистецтво, – розповідає директор Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського Леся Щербанюк, яка досліджувала чернівецьку моду австрійського та румунського періодів. – Як писав історик Раймунд Фрідріх Кайндль, на 1779 рік у Чернівцях, згідно з офіційним реєстром, був один капелюшник, 24 кравці, 22 шевці і один ювелір. А вже в 1887 році у місті діяло ціле товариство кравців та модисток, де працювали 293 майстри.

Як свідчать історичні дані, чернівчани приділяли багато уваги питанням стилю та моди. Вони їздили по світу, передплачували журнали мод, але при цьому вносили в одяг щось своє, національне. "Бути справжньою світською жінкою чернівчанок навчали з трирічного віку. Тоді для дівчинки шили першу сукню на замовлення у модистки, і вона вже повинна була дотримуватися певних правил етикету, – запевнила пані Леся. – Попри те, що в Чернівцях було багато модних магазинів, добрим тоном вважалося шити одяг на замовлення і мати свою модистку. Панською прогулювалися дуже гарно вдягнуті жінки та чоловіки.

Заможні містяни користувалися послугами кравців, модисток, кутюр’є. Зазвичай пошиття дорогого костюма чи сукні приурочували до певної важливої події в житті. Було прийнято, що кавалер на потязі вивозив даму свого серця на ранкову каву до Відня. Зрозуміло, що вони мали відповідно виглядати, аби не осоромитися перед місцевими модниками".

Дами замовляли дорогі капелюшки

На вулиці Панській було багато магазинів модного одягу, взуття, капелюшків. А які назви – "Пан елегантний", "У француженки"! Тут одягали чернівчан за найновішими тенденціями моди. "Щойно у Відні чи Франції виходив якийсь ексклюзивний капелюшок чи костюм – до кінця тижня він уже з’являвся в чернівецьких вітринах, – каже пані Леся. – Проте справжня чернівецька пані зверталася до модистки і шила костюм чи сукню на замовлення".

Про модні вподобання чернівчан початку XX століття можна дізнатися із книжки Вернона Креса "Моя первая жизнь". Зокрема на вулиці Панській, подалі від знаменитого кафе "Європа". були модні дорогі магазини, в яких торгували матеріалами, шубами, взуттям, а також готовими сукнями, але купувати готовий костюм тоді вважалося непристойним.

На розі вулиць Кохановського і Панської знаходився невеличкий магазинчик капелюхів. У цьому салоні, де ніде було навіть розвернутися, постійно було багато покупців. Ходили сюди не тільки місцеві дами. В австрійські часи сюди приїжджали за покупками полячки зі Львова, а в румунський період – із Бухареста. Хазяїн магазину – старий єврей – навіть продавчиню запросив румунку. Поруч із магазином у майстерні під керівництвом внучки хазяїна працювали дівчата, які навчалися на курсах у Парижі . У 1880-х роках цей магазин був найелегантнішим на Панській вулиці. Згодом власник навіть відкрив цех із пошиття капелюшків. Ціни тут були нечувані, але дама, яка придбала цей витвір мистецтва, могла не червоніти у будь-якій столиці Європи.

Донині Чернівцями ходять легенди про віртуозного майстра своєї справи – кутюр’є Давида Мізеліса, який не тільки одягав "з голочки" тодішніх буковинських вельмож та банкірів, але й, подейкують, шив мундири для румунського короля Міхая. Відомий майстер працював у "Будинку моди", що знаходився на вулиці Гулака-Артемовського, 2.

Як згадував Георг Дроздовський: "Мізелес шив в основному і передусім для директорів банків та великих підприємців, багатих комерсантів і тих, котрі негласно носили титул авантюристів, і він був удвічі дорожчим, ніж уся інша поважна кравецька гільдія". Тому й не дивно, що салон відзначався вишуканою елегантністю, а сам кутюр’є був настільки вишукано вдягненим паном, що "запросто міг би претендувати на роль в одній з комедій Оскара Уайльда".



Цікаві факти

*Із 3 300 підприємств Чернівців найбільше було у швейній галузі – 546, де трудилося 1354 майстрів. Тут було сконцентровано 33 відсотки всіх працюючих у місті. Та більше третини становили одноосібні власники майстерень, де міг бути лише один працівник.

*В австрійський період на Панській вулиці було багато модних магазинів. Легенди переповідають, що коли панам приносили до ранкової кави свіжі марципани, то при вході знімали взуття, а по вулиці йшли у шкарпетках.

*Відкриття крамниці "Вартпаронян и Хлебникян" викликало захоплення мешканців міста. Фасад будинку покрили модним червоним клінкером – суміші цементу, битого скла і цегляного щебеню. У просторих вітринах виднілися фантастичні тканини – від італійського шовку до шотландського твіду. Ціни тут були космічні, але в Чернівцях жили заможні люди, які не шкодували грошей на дорогий одяг. Обслуговували покупців місцеві прикажчики, одягнуті в однакові костюми.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram