Пт. Прп. Сисоя Великого. Знайдення мощів прав, діви Юліанії, кн. Ольшанської. Мцц. Марини і Марти.
Преподобний Сисой Великий
Сисой Великий - християнський святий, чернець-самітник, послідовник Антонія Великого. За походженням Сисой був коптом, жив у Єгипетській пустелі в печері в котрій до нього проживав преподобний Антоній.
Згідно з житієм, Сисой навчав смиренню та надії на милосердя Боже. Так на запитання чи достатньо року на покаяння для впавшого в гріх ченця Сисой відповів - "Я вірю в милосердя Чоловіколюбця Бога, і якщо людина покається усією душою, то Бог прийме її покаяння протягом трьох днів". Житіє святого повідомляє про чудотворіння Сисоя, у тому числі про воскресіння ним померлого. Помер авва Сисой у 429 році в оточенні своїх учнів.
Свята, праведна діва Юліанія, княжна Ольшанська, Дубровицька
Свята праведна діва Юліанія походила із знатного роду князів Дубровицьких-Ольшанських. Вона була донькою князя Юрія Ольшанського відомого фундатора Києво-Печерської Лаври, який жив у першій половині XVI ст. Багато відомостей про коротке земне життя святої невідомо. Знаємо, що вона була слухняною і смиренною, вела чистий спосіб життя, мала велику любов до ближніх. З невідомих причин праведна діва упокоїлась у ранньому віці, маючи 16 років від народження. Як дочка фундатора Печерського монастиря праведна Юліанія була похована в цій святій обителі. За свої чесноти свята була прославлена Господом нетлінням її мощей, від дотику до яких люди зцілялися від різних хвороб.
Чесні мощі діви Юліанії були знайдені на початку XVII ст. при печерському архимандриті Єлесеї Плетенецькому. Копаючи могилу біля великої Успенської церкви ченці випадково натрапили на нетлінні мощі молодої діви, її тіло було одягнене в дорогий одяг, на пальцях рук виблискували золоті перстені, на голові був дівочий вінець із смарагдів. Герб князів Дубровицьких-Ольшанських і срібна дощечка з надписом, вказували на те, що це була Юліанія княжна Ольшанська. Святу вбрали у новий одяг і поклалиу соборній церкві, але без почестей.
Коли Київський митрополичий престол посів великий святитель Церкви Петро Могила, то при цьому митрополитові розпочалося належне шанування пам’яті святої Юліанії. Приводом цьому послужило чудесне видіння. Праведна Юліанія з’явилась святителю Петру в числі святих дів і дорікала йомуза неналежне шанування її. Під керівництвом і за участю митополита Петра Могили мощі святої праведної діви Юліані, княжни Ольшанської були перенесені на почесне місце в Соборній церкві. Було встановлено пам’ять її святкувати 6 ( 19 за. н. ст) липня.
Праведна діва Юліанія є однією з найбільш шанованих святих Волинської землі. Правосланий люд шанує її як велику заступницю і покровительку рідного краю. Пам’ять Святої Юліанії вшановується ще в Неділю другу, після П’ятдесятниці разом з собором всіх святих землі Української, в Неділю другу, Великого посту, в день пам’яті всіх преподобних Печерських, що в Ближніх печерах 28 вересня ( 11 жовтня н. ст ) і вдень пам’яті всіх святих землі Волинської 10 ( 23 за н. ст.) жовтня.
МУЧЕНИКІВ МАРИНИ, МАРФИ, АВДІФАКСА, Авакума, Кіріна, ВАЛЕНТИНА пресвітерів, АСТЕРІЯ ТА ІНШИХ БАГАТЬОХ
У царювання імператора Клавдія II (268-270) святий Марін з дружиною Мартою і синами Авдіфаксом і Аввакумом прийшов з Персії до Риму, щоб поклонитися гробів святих апостолів Петра і Павла. У той час на Римську Церкву обрушилися жорстокі гоніння і страти. Святий Марін з дружиною і синами стали служити християнам, ув'язненим у в'язницях, і ховати тіла страчених мучеників. В одній з в'язниць вони зустріли в'язня на ім'я Кірін і з любов'ю служили йому, як що зазнав багато катування за віру в Христа. Гоніння розповсюджувалося і захоплювало все більше число християн. У той час 260 християн, серед яких був трибун Власт, послані за вироком суду копати землю у саларійской дороги, були розстріляні з луків. Марін і його сім'я, дізнавшись про це жорстоке вбивство, разом з пресвітером Іоанном стали ночами забирати тіла мучеників і поховати їх в катакомбах. Повернувшись потім в темницю, де був укладений святий Кірін, вони не знайшли його, так як напередодні його стратили, а тіло кинули в Тибр. Виконуючи своє святе служіння, святі Марін, Марфа і їхні сини витягли з річки тіло святого мученика і зрадили його землі. Святі трудівники були прийняті християнами, які продовжували таємно здійснювати богослужіння на чолі зі святим єпископом Каллістом, і ховалися у них від переслідувачів.
На довершення великих подвигів милосердя свята родина удостоїлася послужити Господу прийняттям мученицької кончини. Язичники обезголовили мужнього сповідника Валентина пресвітера і зверненого їм у християнство імператорського сановника Астерія, а разом з ним були заарештовані і віддані мукам і жили у них святі подвижники з Персії. За велінням імператора в 269 році святі Марін, Авдіфакс і Авакум були обезголовлені, а святая Марфа втоплена в річці.
Мощі святих мучеників знаходяться в Римі, в церкві святого Іоанна Кущника, а мощі святого Валентина - в храмі святої мучениці Параскеви.
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
