3-тя по 50-ниці. Народження Предтечі і Хрестителя Господнього Івана. Мчч. Єроса, Фирмина, Киріака і Лонгина. Прпп. Іова і Феодосія Манявських.
Народження Предтечі і Хрестителя Господнього Івана
Різдво чесного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна – одно з великих християнських свят, яке відзначається всім православним світом 7 липня за новим стилем. У цей день віруючі згадують, як у сім'ї іудейського священика Захарії та його дружини Єлизавети народився майбутній пророк, котрий передбачить пришестя Месії — Ісуса Христа, а потім хрестить Його у водах річки Йордан.
Іоанн був сином священика Захарії і праведної Єлизавети — літньої безплідної пари. Як оповідає євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з'явившись його батьку Захарії в Храмі, сповістив про народження в нього сина і зауважив, що "його народженню багато-хто втішаться, бо він буде великий перед Господом; не буде пити вина та п'янкого напою, і Духа Святого сповниться ще з утроби своєї матері" (Лк.1:13-17). Захарія висловив недовіру ангелу, і за це той покарав його німотою. Після того, як Діва Марія дізналася, що її родичка Єлисавета чекає дитину, вона прийшла відвідати її і "коли Єлизавета почула привітання Марії, кинулась дитина в утробі її; і Єлисавета сповнилася Святим Духом" (Лк.1:41).
Таким чином своєї матері Іоанн передбачив месію, ще будучи в утробі. Згідно з Євангелієм, народження відбулося на півроку раніше Ісуса, його родича. Батько Іоанна все ще залишався німим, і коли Єлисавета побажала дати синові вказане ангелом нетрадиційне для своєї родини ім'я Іоанн, родичі зажадали від батька підтвердити його письмово. Попросивши ж табличку, написав: "Іван ім'я йому". І всі дивувались. І зразу розв'язалися уста його і язик його, і він став говорити, благословляючи Бога. І був страх на всіх, що живуть навколо них; і розповідали про все це по всій нагірній країні Юдейській.
Усі, хто чув, положили у серці своїм та казали: що дитина се буде? І рука Господня була з ним. (Лк.1:63-66) Після Різдва Господа нашого Ісуса Христа і поклоніння пастирів та волхвів безбожний цар Ірод наказав знищити всіх немовлят. Почувши про це, свята Єлисавета втекла зі своїм сином у пустелю і довгий час переховалася в печері. Святий Захарія перебував в Єрусалимі, і як священик виконував своє служіння в храмі.
Ірод послав до нього воїнів з наказом, аби він відкрив місцеперебування немовляти Іоанна і його матері. Захарія відповів, що це йому невідомо, за що був убитий прямо в храмі. Праведна Єлизавета з сином продовжувала жити в пустелі і там померла. Отрок Іоанн, що охоронявся Ангелом, знаходився в пустелі до того часу, як вийшов на проповідь про покаяння і сам сподобився хрестити Господа, що прийшов у світ.
Мучеників Єроса, Фирмина, Киріака і Лонгина
Святі мученики сім братів - Орентій, Фарнаком, Ерос, Фірмос, Фірміні, Киріак і Лонгин були римськими воїнами. У царювання Максиміана (284 - 305) на греків напали скіфи. На поєдинок з скіфським вождем Марофом, що вирізнялося незвичайною тілесною силою, наказано було вийти святому Орентію, теж сильному і хороброму воїну. Орентій був християнин, так само як і шість його братів, теж служили в імператорських військах. Закликаючи на допомогу Господа, святий Орентій переміг Марофа і таким чином зупинив навалу скіфів. Імператор намірився принести за цю перемогу жертву язичницьким божествам і запросив взяти участь і переможця - святого Орентія. Святий відмовився, оголосив себе християнином і сказав, що переміг ворога силою Істинного Бога Господа Ісуса Христа. Ні обіцянку почестей і багатства, ні погрози не змогли схилити святого до зречення від Христа. Жорстокий і невдячний імператор наказав заслати святого і шістьох його братів святих Фарнаком, Ерос, Фірмоса, Фірміні, Киріака і Лонгіна на Кавказ. Під час шляху все сім братів померли. Першим помер святий Ерос 22 червня в Паремволе: за ним помер мученицькою смертю святий Орентій: його кинули в море, прив'язавши йому камінь на шию. Архангел Господній Рафаїл виніс його на сушу з води в Різе, на південному березі Чорного моря, де святий мученик і помер: святий Фарнаком помер 3 липня в Корділія; святі Фірмос і Фірміні - 7 липня в аспар, на східному березі Чорного моря, святий Киріак - в Зіганов 14 липня, а святий Лонгин помер на кораблі 28 липня. Вибухнула бурею корабель був винесений на берег в Пітінде (Піцунді), де тіло святого мученика поховано.
Преподобні Іов та Феодосій Манявських
Схимонах Іов народився в побожній та шляхетній родині в м. Тисмениці. В хрещенні отримав ім’я Іван. Родина Княгинецьких ревно берегла батьківську Святу Православну Віру й у великій пошані до неї виховувала свого сина. Початкову освіту здобув дома, а подальшу отримав в Унівському монастирі. Згодом навчався у, заснованій благочестивим князем Костянтином, Острозькій академії, після закінчення якої залишився там викладати.
Життя Святих Преподобних Іова та Феодосія Манявських
Згодом князь Острозький посилає Івана, як людину достойну і благонадійну на Святу гору Афон для роздачі милостині по монастирях. Побачивши аскетичне життя афонських старців, вирішує стати ченцем. Повернувшись на короткий час додому та роздавши своє майно убогим, він знову прийшов на Афон, де прийняв чернечий постриг з іменем Єзекиїль на честь Святого Пророка Єзекиїла. Свій монаший подвиг він здійснював у Ватопедському монастирі, де спочатку ніс послух просфорника, а потім переплітав книги.
Протягом дванадцяти років він здійснював свій подвиг на Святій Афонській горі, де Господь звів його з подвижником із України Іоаном Вишенським. Обидва вони відзначалися вченістю, ревністю в православній вірі й суворим аскетичним життям.
Почувши про укладення Берестейської унії та про зраду православної віри багатьма єпископами на чолі з Митрополитом Київським, Преподобний запалився ревністю в утвердженні Православ’я на рідних землях і за благословенням афонських старців повернувся зі Святої гори на Прикарпаття. Тут Іов обновив, згідно з афонським аскетичним статутом, життя в Унівському, Дерманському та в Угорницькому монастирях, а потім оселився в пустинному місці, де пізніше заклав Манявський Скит.
Преподобний Іов багато потрудився, здійснюючи подвиг пустельника. Господь зібрав біля нього інших благочестивих мужів, які мали його за свого старця і наставника.
До Преподобного Іова в 1608 р. прийшов ієродиякон Феодосій, якого Іов відразу виокремив серед інших, побачивши в ньому велику ревність і смирення.
З молодих років Преподобний Феодосій намагався догодити Господу незлобливістю і доброчесним життям, виконанням заповідей Христових та відмовою від мирської суєти й тимчасових насолод.
Не маючи священицького сану, Преподобний Іов почав управляти двома монастирями — Угорницьким і Манявським. Тому у 1613 році на його прохання в ієромонахи був висвячений ієродиякон Феодосій, що трудився поряд вже сім років. Йому й було запропоновано управляти Скитом. Феодосій довго не погоджувався на ігуменство та Преподобний Іов впав перед ним на землю і не піднімався до тих пір, поки не отримав згоди.
"Будь пастирем і вчителем стада цього, зібраного Богом. Ти є ієромонах, духівник наш, так тобі належить бути й ігуменом, а я буду тобі по моїх силах допомагати поки буду жити", — сказав Іов та вручив Феодосію жезл і книгу Святого Василія.
Під його керівництвом у скиту була побудована велика соборна Воздвиженська церква, а скит від Константинопольського Патріарха Тимофія отримав ставропігію.
Наприкінці 1621 р. засновник Манявської обителі 70-літній Іов занедужав і після нетривалої хвороби 29 грудня 1621 р. відійшов до Господа та був похований у притворі соборного Храму.
Преподобний ігумен Феодосій продовжував благочестиво керувати життям братії, а в 1628 р. взяв участь у скликаному після унії Першому Соборі Київської Митрополії православним Митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі Іовом Борецьким у Золотоверхому Михайлівському монастирі в Києві.
Святою обителлю продовжував управляти ігумен Феодосій. На його долю випав тяжкий час гонінь на православних з боку єзуїтів. Адже тоді померло багато православних єпископів, а оскільки польська влада нових обирати забороняла, православні обителі залишалися без захисту.
Та Преподобний Феодосій, будучи надто суворим подвижником, перетерпів всі труднощі і мудро керував своїм монастирем. Справжню підтримку він мав від світської людини, уродженця міста Самбора, Гетьмана Війська Запорізьського — Петра Сагайдачного.
За ігуменства Преподобного Феодосія багато монастирів було підпорядковано Скиту Манявському, як істиному центру Православного чернецтва за Афонським уставом в Україні.
Продовжувач святої справи Преподобного Іова Княгинецького, Преподобний Феодосій упокоївся 24 вересня 1629 року і був похований поряд зі своїм учителем.
Освячений Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату в липні 2004 року приєднав Преподобних Іова і Феодосія Манявських до сонму святих.
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
