У Чернівцях священник сортує сміття і не їсть фастфудів

Отец Іван Шуфлат веде здоровий спосіб життя і закликає до цього парафіян.


Отець Іван лише цього року приїхав працювати до Чернівців. Він є священником катедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ. Три роки навчався в Італії. Там, каже, звик сортувати сміття, відмовлятися від пластику і вести здоровий спосіб життя – щодня бігати.



Для збереження екології купуйте якісні речі

– Коли Бог створив світ, він сказав до Адама: "Піклуйся про Едем і доглядай цей сад", - каже отець Іван. - Ми – нащадки Адама, які живемо у 21 столітті. Наша місія – піклуватися про той Едем, де ми живемо. Це наше місто Чернівці, природа, лісопарки. Покликання священика – навчати, бути пророком. Пророк – це не той, хто говорить про майбутнє, а той, хто говорить правду. А правда така: люди добрі, зараз ми заходимо у глухий кут із екологією через наше споживацтво, через неправильний спосіб життя. Я для себе вирішив, що носитиму екосумки, по мінімуму користуватимуся машиною, хіба на далекі відстані, їздитиму велосипедом. Навчився сортувати сміття. В мене вдома три коробки: для органічного сміття, для паперу і пластику.

Я живу в районі Depot і там знайшов контейнер, куди можна викинути батарейки, які дуже засмічують довкілля. Але є й питання, як суспільство, як громада, ми повинні дбати, щоб у нас були можливості для того, аби викидати розділене сміття, щоб смітники були закриті. З екосумкою я ходжу у супермаркет, використання поліетилену мінімізую Але екосумка має бути якісною, для збереження екології потрібно купувати якісні речі, не дешеві китайські. Це також один із елементів екологічної культури.



Маю намір перейти на ідеальне харчування

– Ми маємо дбати про своє тіло, бо заповідь каже: "Люби Бога і ближнього, як самого себе". Якщо себе не полюбиш, своє тіло – то хто тебе полюбить? Я намагаюся не вживати фастфудів, хотдогів – вести здоровий спосіб життя. Я бігаю через день. 30 хвилин на день, ввечері, – це така розрядка. Інколи люди мене бачать і приємно дивуються, що отець, чи, як люди тут кажуть, батюшка, бігає. Але я така сама людина, і біг не є гріхом. Священник у спортзалі – це нормально. Ми дуже на собі економимо: вживаємо нездорову їжу, нерегулярно харчуємося, не приділяємо увагу своєму тілу. Коли я приїхав навчатися в Італію, набрав 10 зайвих кілограмів. Я став на вагу і зрозумів, що треба щось робити з цим. Я почав бігати, біля нашої колегії Святого Йосафата є гарний парк. Перший місяць був важкий, я примушував себе. Так як ти примушуєш себе до будь-якої чесноти, звички, коли вона ще не є в тобі, ти мусиш себе "ламати". На другий місяць мені сподобалося це заняття.

Я схуднув на 10 кг: з якими кілограмами в Італію приїхав, з такими і поїхав. Але набрався досвіду і знань. Але загалом основна мета не схуднути чи зберегти тіло в гарній формі, а дбати про своє здоров’я. Ми дорослішаємо, у нас заповільнюється обмін речовин. Ми маємо прогнозувати: якщо забагато вип’ю – буду п’яний, якщо на ніч переїм – буду себе погано почувати. Заохочую всіх вести поміркований спосіб життя у харчуванні: не їсти багато, а їсти 5-ма порціями на день. Маю намір перейти на таке ідеальне харчування. Мені дуже подобаються сирні продукти, фрукти, але саме фрукти важливо їсти до обіду. В Італії також поширений культ вина. Не є гріхом випити сто грамів вина на вечерю, навіть священникові. Ми Літургію коли служимо, основа євхаристії – вино. Тому у всьому має бути золота середина.

І в Україні треба робити сієсту.

- Мені комфортніше їздити велосипедом, не відчуваю стресу заторів. Хоча у Чернівцях, мені прикро це зауважувати, немає добре облаштованих велодоріжок. Доріжки із великими бордюрами – це найбільша проблема, яку я бачу як велосипедист. Наскладав грошей і купив велосипед я ще коли був студентом семінарії в Івано-Франківську. Намагаюся їздити велосипедом щодня: якщо не в церкву їду, то просто їжджу по 30-40 хвилин. Часто прямую у парк Шевченка, за місто, до Годилівського цвинтаря. Вивчаю Чернівці. Нелегко до центру добиратися велосипедом.

Такий висновок зробив під час останньої поїздки у чернівецькій маршрутці. Закупили німецьку машину, в ній розраховано на кондиціонер, вікна заблоковані. Я такими маршрутками в Римі їздив, тому знаю, як вони працюють. Я звернув увагу водія на те, чому кондиціонер не працює. Він каже: "Зламався". "Пане водію, – відповідаю, – якби зламалося колесо, ви би не виїхали. Та з поломаним кондиціонером, коли у затінку 34 градуси, ви їдете". А він здивовано на мене дивиться. Мене інше дивує: пасажири, які платять по 5 гривень, мовчать і нормально це сприймають. 25 хвилин я проїхав і відчув гетто. Перевізники, подумайте у спеку трішки про людей. В Італії є гарний період дня – з 13 до 16 – сієста, більшість магазинів зачиняються, роботодавці дають своїм підлеглим час для відпочинку. Враховуючи, що у нас змінюється клімат, я за те, щоб ми, за можливістю, звісно, узгоджуючи із роботодавцем, робили собі сієсту: у найспекотніший час не виходили на сонце. Нещодавно я був свідком, як жінка зомліла, бо пішла на ринок у спеку. Але, жіночко, ринок працює і зранку, і в пополудень. Ми маємо дбати про своє здоров’я. Поставити на перше місце Бога, потім – себе, потім – ближнього. Це є правдива ієрархія цінностей.



– Сучасна церква має реагувати на сучасні проблеми. Зараз у нас важлива проблема з вінками на цвинтарях. Коли це потім спалюють, відходи отруюють природу, і ми тим дихаємо. Коли хочемо виявити повагу до небіжчика, купуємо штучні вінки, які йому точно не допоможуть, а живим – зашкодять. Ми хочемо прикрасити труну з небіжчиком, але його найбільшою прикрасою є його добрі справи і добра пам’ять про нього. Альтернативою штучних квітів є квіти живі. Купи живі квіти на могилу. Зроби якусь добру справу у пам’ять про померлого: дай тисячу гривень онкохворій дитині, піди в сиротинець і накупи на тисячу гривень речей, яких діти не мають. Найбільша проблема сучасної церкви – гріховні пристрасті нас просто атакують. І одна з цих пристрастей – надмірне споживання. Основою екологічного гріха є саме споживацький спосіб життя.

Мене дивують деякі релігійні громади, які на Зелені свята рубають гілки дерев, щоб на 2-3 дні прикрасити храм. У церквах ми говоримо про Бога, про святих, але не говоримо, що коли ти викидаєш сміття будь-де, ти важко грішиш, порушуючи заповідь "Не вбий". Ми не наголошуємо, що пластикова пляшка, розкладатиметься 120 років. Не кажемо, що побутову техніку, коли вона не активна, треба вимикати, бо вона все одно споживає електрику. Не кажемо вимикати світло, коли воно нам не потрібне. Раціонально використовувати ресурси природи – це заклик Церкви "Покайтеся і наверніться". Церква нас також вчить: пильнуй те, що маєш і передай іншим.



З досьє "МБ"
Отец Іван Шуфлат – помічник адміністратора катедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ. Народився у 1988 році на Львівщині. Закінчив Івано-Франківську духовну семінарію Святого Йосафата. Паралельно заочно закінчив Університет короля Данила (філософія і релігієзнавство). В Римі навчався в університеті Урбаніана, має науковий ступінь "ліцензіат із місіології". Як священник працював на парафіях Італії та в Тернопільській області. Нещодавно призначений духівником чернівецького "Пласту".

Наталія Фещук
Фото автора

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram