2 липня
Ап. Юди, брата Господнього. Прпп. Варлаама, Паїсія та Івана.

Святий апостол Юда, брат Господній по плоті



Святий апостол Юда, з числа 12-ти учнів Христових, походив з роду царя Давида і Соломона, був сином праведного Йосифа Обручника від його першої дружини.



Святий апостол Іоанн Богослов у своїй Євангелії пише: "Бо не вірували в Нього навіть брати Його" (Ін. 7, 5). Святитель Феофілакт, архієпископ Болгарський, пояснює ці слова так: на початку земного служіння Господа Ісуса Христа сини Йосифа, у тому числі і Юда, не вірили в Його Божественне єство. Передання вказує, що, коли праведний Йосиф Обручник, повернувшись з Єгипту, став ділити між синами землю, що належала йому, він побажав виділити частину і Христу Спасителю, народженому надприродньо і нетлінно від Пречистої Діви Марії. Брати чинили опір цьому, і тільки старший із них, Яків, прийняв Христа Ісуса в спільне володіння своєю часткою і за це був названий братом Господнім. Пізніше Юда повірив в Христа Спасителя як очікуваного Месію, всім серцем навернувся до Нього і був обраний Ним до числа найближчих 12-ти учнів. Але, пам'ятаючи свій гріх, апостол Юда вважав себе негідним називатися братом Божим і в своєму соборному посланні іменує себе лише братом Якова.
Святий апостол Юда мав і інші імена: євангеліст Матфей називає його "Левієм, прозваним Фадеєм" (Мф. 10, 3), святий євангеліст Марк теж називає його Фадеєм (Мк. 3, 18), а в Діяннях святих апостолів він згадується під ім'ям Варсавви (Діян 15, 22). У той час це було в звичаї.
Після Вознесіння Господа Ісуса Христа апостол Юда розпочав проповідь Євангелія. Він поширював віру в Христа спочатку в Юдеї, і Галілеї, Самарії та Едомі, а потім - в країнах Аравії, Сирії та Месопотамії і, нарешті, прийшов у місто Едессу. Тут він завершив те, що не було закінчено його попередником, апостолом з числа 70-ти Фадеєм. Збереглося звістка, що святий апостол Юда ходив з проповіддю до Персії і звідти написав на грецькій мові своє соборне послання, в коротких словах якого укладено багато глибоких істин. Воно містить догматичне вчення про Святу Тройцю, про втілення Господа Ісуса Христа, про відмінність Ангелів добрих і злих, про майбутній Страшний Суд. У моральному відношенні апостол переконує віруючих берегти себе від плотської нечистоти, бути справними на своїх посадах, молитві, вірі і любові, заблудлих навертати на шлях спасіння, охороняти себе від навчань єретиків. Апостол Юда вчить, що недостатньо лише віри в Христа, необхідні ще і добрі справи, властиві християнському вченню.
Святий апостол Юда мученицьки помер біля 80-го року у Вірменії, в місті Арат, де він був розіпнутий на хресті, та пробитий стрілами.

Преподобний Паїсій Великий



Преподобний Паїсій Великий жив у Єгипті. Батьки його, християни, роздавали щедру милостиню всім потребуючим. Після смерті чоловіка мати, по навіюванню Ангела, віддала молодшого сина Паїсія в церковний клір.
Юний Паїсій полюбив чернече життя і вступив до одного з єгипетських скитів. Відрікшись від своєї волі, він жив під духовним керівництвом святого Памви (пам'ять 18 липня), в усьому виконуючи його повеління. Старець сказав, що новоначальному іноку особливо потрібно зберігати погляд, щоб уберегти свої почуття від спокус, і Паїсій, виконуючи настанову, три роки ходив з опущеними вниз очима. Святий подвижник старанно читав духовні книги й особливо прославився подвигом посту і молитви. Спочатку він не куштував їжі протягом тижня, потім - двох, а іноді, після причастя Святих Христових Тайн, залишався без їжі по 70 днів.
У пошуках цілковитої самотності преподобний Паїсій пішов у пустелю Нітрійську, де жив у висіченій власними руками печері. Там преподобний удостоївся дивного видіння - Господь Ісус Христос відкрив йому, що завдяки його праці вся Нітрійська пустеля буде населена подвижниками. Преподобний осмілився запитати Господа, де ченці дістануть в пустелі все необхідне для життя? Господь відповів, що, якщо вони будуть виконувати Його заповіді, Він Сам буде доставляти їм все необхідне, поставить їх вище бісівських спокус і хитрощів.
З часом до преподобного Паїсія зібралося безліч ченців і мирян, так був заснований монастир. Головний заповіт преподобного Паїсія був один: нічого не робити по своїй волі, а в усьому виконувати волю своїх наставників. Вболіваючи через порушення безмовності, преподобний переселився в більш віддалену печеру. Одного разу він був узятий у райські обителі і удостоївся там причаститися нематеріальної Божественної їжі. За важкі подвиги для спасіння Господь наділив свого угодника даром прозріння і лікування душ людських. З житія подвижника відомий випадок, коли один з його учнів, з благословення преподобного, відправився для продажу рукоділля в Єгипет і на дорозі зустрів єврея, який вселив простодушному іноку, що Христос Спаситель не Месія, що прийде інший, істинний. Повагавшись, інок вимовив: "Може бути, і правда те, що ти кажеш", - однак не надав своїм словам особливого значення. Повернувшись, він з прикрістю побачив, що преподобний Паїсій немов не помічає його присутності і запитав про причини його гніву. Преподобний сказав: "Мій учень був християнином, ти ж не християнин, від тебе відійшла благодать Хрещення". Розкаявшись, інок зі сльозами просив преподобного відпустити йому гріх. Тільки тоді святий старець став на молитву і виклопотав у Господа прощення інокові.
Один інок самовільно пішов з пустелі і оселився неподалік від міста. Там він зустрівся з жінкою, яка ненавиділа і зневажала Христа Спасителя. Піддавшись її впливу, він не тільки залишив чернецтво, але і потоптав віру в Христа, і поступово прийшов до повного безвір'я. Одного разу, за благим Промислом Божим, повз його будинок проходили нітрійські ченці. Побачивши їх, грішник згадав своє колишнє життя і просив ченців передати преподобному Паїсію, щоб він ублагав за нього Господа. Вислухавши прохання, преподобний почав старанно молитися, і його дієва молитва була почута. Господь, з'явившись Своєму угоднику, обіцяв помилувати грішника. Незабаром жінка, що спокусила ченця померла, і він повернувся в пустелю, де, плачучи і зворушуючись своїми гріхами, почав трудитися в подвигах покаяння.
Преподобний Паїсій відрізнявся великим смиренням, здійснював подвиги посту і молитви, але, по можливості, приховував їх від сторонніх. На питання ченців, яка чеснота вище всіх, преподобний відповів: "Та, яка здійснюється в таємниці і про яку ніхто не знає".
Преподобний Паїсій упокоївся в V столітті у глибокій старості і був з честю похований безліччю ченцями. Через деякий час його мощі були перенесені преподобним Ісидором Пелусіотом (пам'ять 17 лютого) до Пелусіотської обителі і покладені поруч з мощами преподобного Павла Пустельника, з яким преподобний Паїсій за життя був особливо духовно близький.

Святитель Іов, патріарх Московський і всієї Русі

Святитель Іов, Патріарх Московський і всієї Русі (в миру Іван) народився в 30-і роки ХVI століття в сім'ї посадських людей міста Стариці Тверської губернії. Підліткові літа пройшли в Старицькому Успенському монастирі, куди батько віддав його на виховання. У цій обителі він прийняв чернецтво з нареченням імені Іов. Близько 1569 обитель відвідав цар Іван Грозний, інок Іов привернув до себе його прихильну увагу і незабаром був возведений у сан архімандрита. У 1571-1572 роках він призначений настоятелем Симонівського Успенського монастиря в Москві, в 1575-1580 роках - Новоспаського. У 1581 році архімандрит Іов був висвячений у сан єпископа Коломенського. У 1586 році став архієпископом Ростова Великого і в 1587 році - митрополитом Московським. 23 січня 1589 за участі патріарха Константинопольського Єремії відбулося наречення, а 26 січня - урочисте поставлення митрополита Іова в патріарха Московського і всієї Русі.
Патріарх Іов щоденно здійснював Божественну літургію, читав напам'ять Євангеліє, Псалтир і Апостол. "Серед сучасників його не знайшов би людини подібної до нього, ані способом, ані вдачею, ані голосом, ані чином, ані походженням, ані запитанням, ані відповіддю", - відзначає його життєписьменник.
Зі смертю царя Феодора Івановича в 1598 році закінчилась чоловіча лінія династії Рюриковичів, почався період державних негараздів, відомий в історії Росії як Смутний час. Патріарх Іов, будучи вже старим і хворим, склав викривальні грамоти, в яких Лжедимитрій названий своїм справжнім ім'ям ченця-втікача Григорія Отреп'єва, обманщика і самозванця. Ці грамоти протверезили багатьох, але Лжедимитрій встиг заручитися підтримкою Польщі та Ватикану, обіцяючи ввести в Росії унію. У січні 1605 патріарх Іов піддав анафемі Лжедимитрія і зрадників, що підтримували його. 13 квітня 1605 раптово помер цар Борис Годунов. У Москві спалахнув бунт, місто було здано самозванцю і полякам. Патріарх Іов відмовився присягнути Лжедимитрію і був позбавлений влади. Слуги Лжедимитрія увірвалися в Успенський собор Кремля, щоб убити патріарха. Святитель молився в цей час перед Володимирською (Вишгородською) іконою Божої Матері. Прихильники самозванця зірвали з патріарха архієрейське облачення і не дали закінчити Літургію. Він зазнав безліч зганьблень і був засланий до Старицького Успенського монастиря. Наприкінці днів своїх він благословив на патріаршество митрополита Казанського Гермогена. Через два роки, 19 червня 1607, патріарх Іов помер і був похований в Успенському Старицькому монастирі. У 1652 році мощі святителя перенесено до Москви в Успенський собор.

Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram