28 червня
Прор. Амоса. Блж. Августина. Прп. Дули. Мчч. Віта, Модеста і Крискентії. Св. Лазаря. Свт. Михаїла.

Святого пророка Амоса



У VIII ст. до Різдва Христового у місцевості Текоа, що лежала між Єрусалимом та Вифлеємом, жив чоловік на ім’я Амос. Він описує своє покликання на пророка так: “Я не був ні пророком, ані сином пророка не був я. Я пастухом був і порав сикомори. Та Господь узяв мене від отари і сказав до мене: Іди, пророкуй моєму народові Ізраїлеві” (Ам. 7, 14-15). Пророцтво його налічує 9 глав, в яких він провіщає Божий гнів і кари, які впадуть на Юдею та Ізраїль і всіх жидів, що мешкали в інших містах, в Дамаску, Тирі і т.д. “За те, що відкинули закон Господній і постанов Його не пильнували; що брехні їхні звели їх на манівці, брехні, що за ними їхні батьки ходили. Я пошлю вогонь на Юду, що пожере палаци в Єрусалимі” (Ам. 2, 4-5). В місті Бетелі жиди приносили жертви божкам, а пророк Амос став посеред цього міста і провіщав гнів Божий, що навис над безбожним народом і його царем.

Був у Бетелі поганський жрець Амасія. Почувши слова пророка, він фальшиво оскаржив Амоса перед царем, що той бунтує проти нього народ. Однак цар не зважав на наклеп і обмову Амасії. Тоді Амасія сам став проганяти святого Амоса з Бетелу, і пророк провістив йому: “Жінка твоя стане блудницею у місті, сини твої та дочки від меча поляжуть; поле твоє поділять шворкою, і ти помреш у краю нечистім. Ізраїль же напевно піде в полон, геть із свого краю” (Ам. 7, 17). Й усією силою слова став погрожувати грішному народові словами Господа: “Настав кінець моєму народові Ізраїлеві: я не прощу йому вже більше” (Ам. 8, 2). І прийде день гніву Божого: “І станеться в той день, – слово Господа Бога, – я сонцю заповім заходити опівдні, нашлю серед ясного дня пітьму на землю. Оберну ваші свята в смуток, усі ваші пісні в лемент. Я наведу на кожен стан вереття, на кожну голову – лисину. Наведу плач, немов по синові одинакові: так воно буде до кінця, немов гіркий день. Ось дні надходять, – слово Господа Бога, – і я пошлю на землю голод; не голод за хлібом, не спрагу за водою, лише за слуханням слова Господнього” (Ам. 8, 9-11).

В останній, дев’ятій, главі Бог дає обітницю, що прийде час, коли Він відновить кивот Давида (тобто пошле Того, хто вдосконалить закон, – Ісуса Христа). Це буде царство віруючих у Господа, царство Його вибраних, про яких Господь каже так: “Я посаджу їх на землі їхній, і їх не вирвуть уже з земі їхньої, що я їм дав” (Ам. 9, 15). Цими словами і закінчується пророцтво святого Амоса.

Про смерть пророка розповідає святий Епіфаній: Амасія і син його Осія побили святого Амоса так тяжко, що ледь живого перенесли його до рідного міста Текоа. Через кілька днів святий пророк там помер.

Святителя Августина Блаженного



Святий Августин Аврелій народився 13 листопада 354 року в Тагасті, на сучасній території Алжиру. Знанням про християнство юнак був зобов'язаний своїй матері святій Моніці, розумній, благородній і благочестивій жінці.

Однак його молодість пройшла під великим впливом батька-язичника. Живучи в Карфагені, молодий чоловік вивчав риторику і цікавився класичними авторами. Там же він захопився філософією і наукою маніхеїв, яким залишався вірним близько 10 років. Знайомство з платонічною та неоплатонічною філософією в перекладах Марія Вікторина змусило його засумніватися в істинності цього вчення.

В 383 році Августин вирушив у Рим, щоб знайти вчительську посаду. Через рік він приїхав у Мілан на посаді викладача риторики. Там же Августин знайомиться зі святителем Амвросієм Медіоланським, який мав на нього глибокий вплив. Повернувшись додому, він пішов на кілька місяців на віллу одного з друзів заради серйозних роздумів. За переказами, одного разу в саду святий Августин почув голос дитини, який спонукав його навмання розгорнути послання апостола Павла, де йому відкрилося послання до Римлян.

У 387 році Аврелій Августин приймає Хрещення від святителя Амвросія. Повернувшись до Африки, він проводить час в строгій самоті. В 391 році Августин стає пресвітером, а в 395 – єпископом Гіпону. Помер блаженний Августин 28 серпня 430 року.

Мучеників Віта, Модеста і Крискентії.

Св. Віт, син знатних батьків з міста Мазарі в Сицилії, в підліткових літах був навчений істинній вірі намісниками і вихователями своїми Модестом і Крискент. Коли в 289 році правитель Сицилії Валеріан видав наказ про публічне усіма вшанування богів язичницьких, то дванадцятирічний Віт звернув на себе увагу ретельністю до християнства і відразою від ідолів. Ні погрози, ні бичування не змогли змусити його віддати поклоніння і принести жертви ідолам; тому і був він разом з своїми вихователями піддаємо лютим тортурам, після яких і відійшов до Господа. Мощі його в IX столітті перенесені з Риму в Прагу Чеську за вподобанням пап до новопросвещенного тамтешнім християнам.

Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram