15 червня виповнюється 78 років від дня народження Івана Миколайчука. Він прожив 47 років, залишив у спадок 34 кіноролі, дев’ять сценаріїв, дві режисерські роботи.
Люди любили його і називали душею українського ліричного кіно, сільським самородком. Владники вважали націоналістом. За життя йому так і не присвоїли звання народного артиста. Вже посмертно дали Шевченківську премію, пише molbuk.ua.
Іван Миколайчук казав: "Рятувати треба душу народу, душу своєї нації. Всі найбільші цінності – в серці народному. Якщо збережемо духовне здоров’я, то не загубиться і його традиційна культура".
Ми вибрали найцікавіші факти з життя актора.
- Іван Миколайчук народився 15 червня 1941 року в селі Чортория на Буковині в родині, де було 12 дітей.
- Він ріс дуже допитливим хлопчиком, любив співати, грав на багатьох музичних інструментах: скрипці, цимбалах, баяні, сопілці, трубі, арфі. Любив спостерігати за людьми. Показував, як шкандибав сусідський дідусь, як сварилися між собою баба Маруся і баба Катерина.
- У 1960-70-х роках його запрошували на зйомки багатьох фільмів. Серед найвідоміших стрічок: "Тіні забутих предків", "Пропала грамота", "Вавилон ХХ", "Гадюка", "Повернення Батерфляй", "Біла птаха з чорною ознакою", "Така пізня, така тепла осінь!", "На вістрі меча" та інші.
- У 1962 році Іван одружився з Марією Карп’юк, з якою познайомився під час роботи у Чернівецькому драмтеатрі. Зйомки фільму "Тіні забутих предків" стали для них медовим місяцем.
- Фільм "Тіні забутих предків", де у головній ролі знявся Іван Миколайчук, отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів різних кінофестивалів, з яких 24 гран-прі, занесений до Книги рекордів Гіннеса, входить до 20 кращих кінострічок світу.
- У Франції фільм "Тіні забутих предків" був відомим під назвою "Les Chevaux de Feu", що перекладається як "Вогняні коні". Щоби потрапити на нього, парижани стояли всю ніч у черзі за квитками.
- Івана Миколайчука запрошували зніматися до Голлівуду. Коли актор перебував на зйомках у Болгарії, до нього у гримерку зайшов відомий французький актор Жан-Поль Бельмондо і висловив захоплення його майстерною грою.
- Миколайчук був надзвичайно добрим. Він із дружиною прожив 10 років в однокімнатній квартирі у Києві, бо кілька разів поступався чергою на отримання квартири друзям. Більшу частину зароблених грошей актор віддавав рідним, збудував у селі новий будинок для батьків.
- Якось Іван на останні гроші купив 100-літрову бочку пива і запросив усіх односельців. Він мріяв накрити столи від свого села Чортория до райцентру (а це – п’ять кілометрів), щоби кожен перехожий міг поласувати. Улюбленими стравами актора були борщ, печеня, мамалига.
- Івана Миколайчука звинуватили в націоналізмі, відсторонили від роботи. Він дуже переймався тим, що йому забороняли зніматися у кіно, не показували фільмів за його участю. Після чергової відмови скаржився сестрі Фрозині: "Пів життя мені відтяли". А одного разу обурився: "І це Україна? Де ви тут бачите Україну?.." Вона заспокоювала брата: "Ти ще життя не знаєш. Я за румунських часів жила, тоді не можна було й слова українського сказати. А зараз – хочеш, то читай, хочеш – співай". А він відповів: "Румуни тиснули тіло, а москалі вбивають душу України".
- Іван передбачав свою смерть. "Я найпершим помру, – сказав якось рідним. – Ви всі живете кожне своїм життям, а я живу різними життями, й у кожному з них є Україна".
- Коли Іван захворів, дуже схуд і вже не міг ходити, дружина Марія носила його на руках. Третього серпня 1987 року актор помер.
- Похований Іван Миколайчук на Байковому кладовищі в Києві. У 1988 році актору посмертно присвоїли Шевченківську премію. Його іменем назвали астероїд.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
