Вікторія Абу Кадум 20 років вже живе у Йорданії. До того вчилася у Чернівцях. Вона розповідає, як в Йорданії стала одним із співорганізаторів українського культурного товариства і як розповідає йорданцям про Україну.
Вікторія народилася у Чернівцях. Закінчила медичний ліцей у Чернівцях і вступила на хімічний факультет ЧНУ. У 18 років зустріла свого чоловіка, який родом з Йорданії. Тоді він закінчував Буковинський медичний університет. Вийшла заміж, залишила університет на другому курсі і переїхала у 2002 році до Йорданії.
"Я ще з дитинства писала вірші. Коли з’явилася сім’я, було не до того: у мене народилося п’ятеро дітей. Із подіями на Майдані в Україні у мене все перевернулося. Я почала писати вірші про Майдан. Перший вірш написала у 2014 році, коли загинув мій земляк – хлопець із Вижницької гімназії. Це був поштовх для серії віршів про війну і про Майдан", - каже Вікторія.
Багато віршів Вікторія присвятила пам’яті конкретних загиблих героїв. Завдяки цьому знайома з багатьма матерями загиблих героїв, із вдовами.
"Я живу тут і розумію, що, на жаль, нічим не можу допомогти матеріально, не можу підтримати армію. Бо так уже склалося у східних країнах, що працюють лише чоловіки. Та намагаюся підтримати словом. Стараюся тут, у Йорданії, дати зрозуміти, що відбувається в Україні", - розповідає жінка.
Майже 12 років Вікторія займалася сім’єю і мало куди виходила.
"У 2015 році мені зателефонували з посольства України в Йорданії, де я стояла на обліку, і розповіли, що хочуть створити парк йордансько-української дружби. Тому шукають українців, які висадять саджанці, що передали з України, – вербу, калину, бузок.
Я не могла тоді приїхати, бо мала річну дитину, але написала вірш про Україну і скинула на електронну пошту. Цей вірш надрукували на сторінці посольства. Після цього почалася моя співпраця з посольством України", - згадує Вікторія.
Тепер Вікторія – автор двох збірок віршів української мовою. Перша збірка віршів "Птахом перелітним" вийшла у 2017 році. Кошти на неї виділило Міністерство закордонних справ України. Другу книгу "Куди ж це ти, каче?" видала в українському видавництві у Косові.
У 2016 році у Йорданії відкрилося українське культурне товариство "Українська Хата в Йорданії". Вікторія стала одним із співорганізаторів і активісткою товариства.
"Я живу у Йорданії з 2002 року. Весь час тут активно працювали російські культурні товариства, а українського не було. Ми збиралися час від часу на українські вечори у посольстві. Після Майдану до українок у російських культурних товариствах почали дуже агресивно ставитися. Тому ми звернулися до посольства з ідеєю створити українське культурне товариство. До нас дослухалися, - розповідає Вікторія.
Українське культурне товариство назвали "Українська хата". Воно часто представлене на міжнародних виставках у Йорданії.
"Виконуємо номери українською мовою, готуємо українські страви, одягаємо український одяг. Арабам це дуже подобається. Мені мама вишила бісером буковинську сорочку, і на кожному такому заході до мене сходяться люди, щоби на неї подивитися, не вірять, що це зроблено руками. Часто запитують, скільки я хочу, щоби її продати", - розповідає Вікторія.
Своє українське культурне товариство Вікторія називає "українським куточком, який повертає у своє, рідне".
У себе вдома Вікторія теж не забуває про Україну. І хоч діти арабськомовні, але українську мову розуміють і добре знають український гімн.
" Я дітям читаю вірші українською, співаю пісень. Щороку моя донька вчить новий вірш Шевченка і вже знає їх чотири. Вчить і мої вірші. Старший син вміє читати українською, а завдяки караоке він вивчив український гімн. Всі інші діти навчилися цього від нього. Також син вивчив пісню про Майдан, "Пісню про рушник". У кожного є вишита сорочка. Двічі з дітьми приїжджала в Україну. Для них це гарний спогад", - говорить жінка.
Вікторія готує третю книгу лірики і зізнається, що хвилюється за долю України після виборів.
