Для подружжя буковинців Віталія і Вероніки Габор та їхніх чотирьох дітей Великдень – улюблене свято, коли всі збираються в рідному домі.

Вони підуть до церкви святити паску, а потім сядуть до святкового столу. Батько поділить свячене яйце на шість частинок і роздасть кожному, примовляючи: "Дякувати Богові, що допоміг нам Великодня діждати. Христос Воскрес!". І озветься радісне: "Воістину Воскрес!".



Ми зустрілися у світлиці-майстерні народних ремесел та декоративного мистецтва центру культури Буковини. Всі прийшли у гарних вишиванках. Родина проживає у селі Чагор на Глибоччині. Віталій Габор працює директором місцевого Будинку культури, дружина Вероніка – завідувачка бібліотеки, найстарший син Мар’ян навчається у Прикарпатському інституті мистецтв, донька Ольга – у Чернівецькому коледжі мистецтв, Веніамін – другокласник, а шестирічний Юліан ходить до дитячого садка.

"Несемо додому запалену свічку"

"Оце наша родина, – пишається пан Віталій. – Немає лише Мар’яна, але він приїде на Великодні свята. Ми дотримуємося всіх народних традицій. Великодній кошик, який зберігаємо роками, складаємо у суботу ввечері всі разом. Паску печемо або купуємо. Вирізаємо на ній хрест, ставимо писанки, крашанки, варені яйця, кільце ковбаси, сир, сіль, хрін, зелену цибулю. Йдемо всією родиною до церкви святити, намагаємося донести додому запалену свічку, щоби не погасла по дорозі. Роблю нею хрестик на вхідних дверях, аби оберігав наш будинок від усього поганого. Молимося, стукаємося крашанками, щоби панували любов і злагода. Починаємо трапезу зі свяченого яйця, яке я розрізаю на шість частинок і даю кожному. Дружина кришить усе з кошика у велику миску, щоби родина трималася купи. Потім провідуємо родичів, кумів, хрещених батьків, обмінюємося писанками.

– Я маю кошичок, із яким йду до церкви, – озивається Веніамін. – Кладу туди пасочку, писанки, банани, яблука. Юліан теж має маленький кошичок.

– Старшого брата або мене посилають на город копати хрін, – згадує Оля. – Разом пишемо писанки, робимо крашанки у цибулевому лушпинні або малюємо червоною фарбою. Я допомагаю мамі крутити голубці. Дуже люблю великодні свята. Мені подобається, коли за столом збирається вся наша родина. Бо якщо когось немає, то сумно – ніби чогось не вистачає.

– А я дуже люблю ковбаску, яку приносять із церкви, – каже під загальний сміх Юліан.

– Великдень – моє улюблене свято ще з дитинства, – запевнила пані Вероніка. – Мама будила мене зранку, одягала нову сукеночку, брала за ручку і вела до церкви. Там було багато людей з дітьми. На вулиці ще темно, горять свічки у великодніх кошиках. У душі така радість – не передати словами. І це відчуття чогось світлого, доброго збереглося в мене досі.

"Для мене родина – це святе"

У цій родині і батьки, і діти – надзвичайно талановиті. "Я граю на трубі, дружина співає у вокальному колективі при нашому Будинку культури. Діти теж грають на трубі, акордеоні, фортепіано, скрипці, займаються танцями. Навіть найменшому купили маленький акордеон , – розповідає пан Віталій. – Мар’ян та Оля грають у сільському ансамблі народної музики. У Веніаміна нещодавно був дебют: він уперше заграв на сцені з оркестром. Може, створимо наш сімейний ансамбль: будемо всі грати, а мама – співатиме (сміється, – авт.). У моїй родині була династія музикантів: прадід, дідусь, тато, дядьки…Цей Божий дар передався мені й дітям".

"У нашій родині було п’ятеро дітей, я найменша, і всі гарно співали. У сестри був голос, як у Софії Ротару, їй пророкували велике майбутнє. Мама грала у самодіяльному театрі, танцювала. Брат грав на гітарі, – долучається пані Вероніка. – На жаль, не було можливостей навчатися у мистецьких закладах. Тому з чоловіком дуже хочемо, щоби наші діти змогли".

– До музичної школи мене відвів тато. Спочатку мені дуже подобалося, а потім перехотіла, – усміхається Оля. – Але тато сказав: "Якщо вже почала, то треба закінчити". Основний мій інструмент – це скрипка. А на фортепіано навчилася грати сама.

– У нашій родині сплелися дві культури, розмовляємо і співаємо українською та румунською. Це лише збагачує нас, – запевнив пан Віталій. – Для мене родина – це святе, це моя фортеця. У житті всяке буває, а тут знаходжу тепло, затишок, розуміння. Бог благословив мене гарною дружиною і гарними дітьми. Нас поєднали любов і музика.

Великодні традиції

У Великодню ніч не гасили світла в хаті.

Після освячення паски господарі заходили з кошиком до стайні, клали його зверху на корову, коня або вівцю, щоб добре велося господарство.

На Великдень до свяченого збиралася вся родина. Їли з великої спільної миски. Розговлялися свяченим яйцем та паскою. Не використовували в цей день ніж, а ламали все руками або краяли напередодні.



Надія Будна

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram