26 квітня
Спомин про розп'яття Ісуса Христа. Винесення Плащаниці. Сщмч. Артемона пресвітера. Мц. Фомаїди. Мч Крескента.

Спомин про розп'яття Ісуса Христа. Винесення Плащаниці



Страсна або Велика П'ятниця - один з днів Страсного тижня, остання п'ятниця перед Великоднем. У православних християн всього світу це найскорботніший день у році.



Страсна П'ятниця присвячена спогадам про страждання Ісуса Христа. Саме в цей день своєю болісною смертю на Голгофі Ісус Христос приніс жертву, відкупляючи нею всі гріхи людські. Читайте також Зелені свята 2019 - повір'я, звичаї та обряди У цей день Ісус Христос, засуджений до розп'яття, з терновим вінком на голові ніс свій хрест на Голгофу, де згодом на ньому був розп'ятий. Згідно з переказами, Ісус провисів на хресті близько 6 годин. Останніми його словами були: "Звершилося... Отче! В руки Твої віддаю дух Мій". Щоб переконатися в смерті розп'ятого, один з вояків проколов його ребро, з якого витекли кров і вода, – за одним із тлумачень, символи майбутніх таїнств Євхаристії та Хрещення.

Страсна П'ятниця є одним з найсуворіших днів Великого посту. Тому в цей день краще утриматися від вживання будь-якої їжі. Дозволяється вживати лише хліб та воду і тільки після виносу Плащаниці під час вечірньої служби в церкві. Під забороною в Страсну П'ятницю і алкоголь. Проте, є винятки, які діють протягом всього посту. У Страсну п'ятницю вагітні і годуючі жінки, діти, старі, хворі і мандрівники можуть не дотримуватися посту.

В ніч на Страсну П'ятницю в церквах проходить служба, що звуться "Дванадцятьма Євангеліями". Вона починається близько 8 вечора і триває всю ніч. Богослужіння включає прочитання євангельського оповідання, яке розповідає про страждання Ісуса Христа. О третій годині дня з вівтаря виносять Плащаницю і встановлюють у центрі храму на помості, прикрашеному квітами і пахощами. Під час вечірньої служби Плащаницю обносять навколо храму, в якому віряни стоять зі свічками в руках.


Священномученик Артемон, пресвітер Лаодикійський



Священномученик Артемон, пресвітер Лаодикійський, народився в першій половині III-го століття в Лаодикії Сирійській від християнських батьків. З юних років він присвятив себе служінню Церкві. У 16-річному віці святий був поставлений читцем і в цьому званні трудився протягом 12 років. За ретельність до Божественних служб святитель Сисиній висвятив його в сан диякона. З такою ж ревністю і старанням святий Артемон виконував це служіння протягом 28 років, після чого був рукопокладений на пресвітера. У цьому сані святий Артемон служив в Церкві Божій 33 роки, проповідуючи християнську віру серед язичників. Коли імператор Діоклитіан (284 - 305) почав жорстоке гоніння на християн, святий Артемон був уже старим. Імператор видав указ, щоб усі християни принесли жертви ідолам. Святитель Сисиній, дізнавшись про швидке прибуття в Лаодикійську область воєначальника Патрикія, разом зі священиком Артемоном проник до храму богині Артеміди. Там вони розбили і спалили ідолів.
Потім святитель Сисиній і святий Артемон зібрали паству в церкві і гаряче переконували християн залишатися твердими у вірі і не боятися погроз мучителів.
Прибувши до Лаодикії, Патрикій влаштував п'ятиденні торжества на честь язичницьких богів, а потім попрямував до храму Артеміди для принесення жертви. Він дізнався, хто зруйнував капище, і з загоном воїнів попрямував до церкви, де молилися християни. Не дійшовши до церкви, Патрикій відчув раптовий озноб, а потім жар, так що його довелося, ледве живого, внести до найближчого будинку. "Християни прокляли мене, і це їх Бог мучить мене", - сказав він наближеним. Благання Патрикія до ідолів не полегшили його страждань. Він послав гінця до святителя Сисинія і просив його допомоги, обіцяючи в подяку зробити золоту статую єпископа. Святитель відповів: "Золото твоє нехай буде з тобою, а якщо хочеш зцілитися, увіруй в Христа".
Патрикій злякався смерті і оголосив, що вірує в Христа. За молитвами святителя Сисинія хвороба залишила його. Але чудо не змінило черствої душі язичника. Хоча він не торкнув святителя Сисинія, проте вирушив виконувати імператорський указ до інших християн в місті Кесарії. По дорозі він зустрів старця, за яким йшли попарно шість диких ослів, і два оленя. Це був священик Артемон.
На питання Патрикія, як він зміг повести за собою диких звірів, святий Артемон відповів, що Христовому Імені кориться все в світі і для істинної віри в Христа немає нічого неможливого.
Патрикій дізнався від язичників, що зустрінутий на шляху старець - той самий Артемон, який зруйнував капище Артеміди. Він наказав схопити його, і відвести до міста Кесарії.
Святий Артемон без страху послідував за воїнами, а тваринам наказав іти до святителя Сисинія.
Один з оленів отримав від Бога дар слова і розповів святителю, що трапилося зі святим Артемоном. Святитель послав йому в Кесарії благословення та просфору через диякона.
У Кесарії Патрикій викликав святого Артемона на суд і став примушувати його принести жертву в капищі Асклепія. У тому капищі жило безліч отруйних змій. Жерці ніколи не відкривали дверей, не принісши попередньо жертву ідолу. Але святий Артемон, закликавши Ім'я Ісуса Христа, без всякого страху увійшов до храму і вивів звідти безліч змій. Язичники кинулися тікати, але святий зупинив їх і своїм подихом повбивав змій. Один з віщунів, Віталій, увірував у Христа і просив святого Артемона хрестити його.
Патрикій думав, що святий Артемон повбивав змій ворожбою, і знову почав допитувати його і катувати. У той час до Кесарії прибіг олень, що говорив зі святителем Сисинієм. Олень став лизати стопи мученика, а потім, знову отримавши від Бога дар слова, викрив Патрикія, передбачивши йому швидку смерть у киплячому казані. Патрикій злякався, що дива, що здійснюються святим Артемоном, привернуть до нього ще більше народу, наказав стратити його.
Величезний котел наповнили киплячою смолою. Воїни повинні були кинути туди святого Артемона. Але коли Патрикій під'їхав на коні до котла, бажаючи перевірити, чи кипить смола, обидва Ангели у вигляді орлів схопили і кинули його в казан, а мученик Артемон залишився живим. За молитвою святого з землі вийшло джерело, в якому він хрестив жерця Віталія та багатьох язичників, що увірували в Христа. Наступного ранку святий Артемон причастив новохрещених Святих Тайн.
Єпископ Кесарійський прийшов вітати святого Артемона. Він зазначив місце, де страждав мученик, і згодом заснував тут церкву. Багато хто з охрещених були висвячені на дияконів і священиків, а Віталій поставлений єпископом Палестинським. Священномученик Артемон, за покликом Божественного голосу, пішов з проповіддю Євангелія до Асії, в селище Вулі. По дорозі його забрав Ангел і переніс у відкрите йому у видінні селище. Там він багатьох навернув до віри в Христа. Язичники схопили святого і відсікли йому голову (+ 303).

Мучениця Фомаїда Єгипетська



Свята мучениця Фомаїда Єгипетська народилася в місті Олександрії в християнській родині. З дитинства вона була вихована в благочесті і любила читати Святе Письмо.

У 15 років юну дівчину видали заміж за рибалку, теж християнина. Молоде подружжя жило в сім'ї батьків чоловіка, де святу Фомаїду любили за лагідність, тихість, доброту і цнотливість.

Свекор святої Фомаїди, за намовою диявола, зачарувався її красою. Коли його син пішов вночі на рибну ловлю, він став схиляти невістку до гріха. Даремно свята Фомаїда напучувала збожеволілого старого, нагадуючи йому про Страшний Суд і про покарання за гріх. Розлючений твердістю святої Фомаїди, він у божевіллі схопив меч і став погрожувати їй смертю. Але свята Фомаїда твердо відповіла: "Якщо ти навіть разсічеш мене надвоє, я не відступлю від заповіді Господньої". Засліплений пристрастю свекор змахнув мечем і розсік святу Фомаїду. Свята прийняла мученицький спочинок за свою цнотливість і вірність заповіді Божій в 476 році.

Вбивцю спіткала Божа кара. Він миттєво осліп і не міг знайти двері, щоб утекти. Вранці прийшли друзі чоловіка святої. Вони відкрили двері і побачили тіло святої Фомаїди й закривавленого сліпого старого. Вбивця сам зізнався у своєму злочині і просив засудити його до смертної кари.

У той час до Олександрії прийшов з пустельного скиту преподобний Даниїл. Він звелів ченцям ближнього Октодекадського монастиря принести тіло мучениці і поховати в монастирській усипальниці. Деякі з ченців дивувалися, як можна ховати жінку разом з ченцями. Преподобний Даниїл сказав: "Ця отроковиця - мені і вам мати. Вона померла за чистоту".

Після урочистого поховання преподобний Даниїл повернувся до свого скиту. Незабаром один з молодих ченців став скаржитися йому, що його мучать плотські пристрасті. Преподобний Даниїл наказав йому піти і помолитися біля гробниці святої мучениці Фомаїди. Інок виконав веління старця. Під час молитви біля гробниці він заснув легким сном. Тоді йому з'явилася свята Фомаїда і сказала: "Отче, візьми ж благословення та йди в мирі".

Прокинувшись, інок відчув радість і мир у своїй душі. Після цього плотська пристрасть більше не бентежила його. Авва Даниїл пояснив йому: "Благословення - дар мучениці цнотливості: таку відвагу мають перед Богом подвижники чистоти".

У наступні часи багато знаходили біля гробниці святої Фомаїди звільнення від пристрастей і духовну радість. Мощі святої мучениці Фомаїди були перенесені до Константинополя в один з жіночих монастирів. У 1420 році їх бачив руський прочанин ієродиякон Зосима.

Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram