Прпп. Сергія, Патрикія, Івана. Мцц. Світлани, Євфрасії і Феодосії.
2 квітня, Преподобні Іоан, Сергій, Патрикій та інші, в обителі преподобного Сави вбитих (796).
У VIII столітті околиці Єрусалиму піддавалися частим нападам сарацинів. Був зруйнований і запустів монастир святого Харитона. Двічі сарацини намагалися розграбувати Лавру преподобного Сави Освяченого, але Промисл Божий зберігав обитель. Лаврські ченці могли сховатися від варварських набігів в Єрусалимі, але вони вирішили не покидати того місця, де спасалися багато років.
Наприкінці Великого посту на тижні перед Вербною неділею, 13 березня, сарацини увірвалися до монастиря і зажадали віддати їм всі цінності. Отримавши від ченців відповідь, що в монастирі немає нічого, крім мізерних запасів їжі і старого одягу, сарацини стали стріляти в насельників з луків. Тринадцятеро людей було вбито і багато поранено, палали чернечі Келії. Сарацини мали намір підпалити і монастирську церкву, але, побачивши вдалині безліч людей, вирішили, що це війська, послані з Єрусалиму. Сарацини поспішили вийти, несучи з собою дещицю з награбованого. Після втечі ворога отець Фома, вправний лікар, став надавати допомогу уцілілим.
У Великий четвер 20 березня сарацини в ще більшій кількості знову напали на Лавру і стали винищувати ченців. Уцілілі були зігнані до церкви, щоб під тортурами дізнатися від них, де заховані скарби. Обитель була оточена, щоб ніхто не міг врятуватися втечею. Варвари схопили святого Івана, зовсім ще юного ченця, колишнього піклувальника мандрівників. Його жорстоко катували, потім перерізали на ногах і руках сухожилля і тягнули за ноги по каменях з гори, здерти шкіру зі спини мученика.
Зберігач церковного посуду, преподобний Сергій, приховав священне начиння і намагався втекти, але був схоплений і обезголовлений. Кільком ченцям все-таки вдалося втекти з обителі, в печері, але це помітив страж, що знаходився на горі і наказав усім вийти. Всередині печери преподобний Патрикій пошепки сказав братам, хто був із ним в печері: "Не бійтеся, я один за вас вийду і помру, ви ж сидіть і мовчіть". Сарацин запитав, чи є ще хто-небудь у печері, і преподобний відповів, що він був один. Його відвели до Лаврської церкви, де врятовані очікували своєї долі. Сарацини зажадали з них викуп в 4000 златниць та священне начиння. Ченці не могли дати такого викупу. Тоді їх перевели до печери преподобного Сави, що знаходилася в огорожі монастиря, і перед входом до печери розвели багаття, в який підкидали гній, щоб ув'язнені задихнулися від отруйного диму. У печері загинуло вісімнадцять осіб, в тому числі і преподобні Іван і Патрикій. Уцілілих сарацини продовжували катувати, однак, нічого не добившись від них, залишили монастир.
Пізно вночі у Велику п'ятницю ченці, ховалися в горах, повернулися до Лаври, віднесли тіла вбитих преподобних отців до церкви і в печалі поховали їх там.
Варвари, які грабували Лавру, були покарані Богом. Вони стали жертвою раптової хвороби, і всі загинули, а тіла їх стали здобиччю диких звірів.
2 квітня, Мучениця Фотина (Світлана), самарянка, її сини мученики Віктор, названий Фотином та Йосія.
Свята мучениця Фотина була тією самою самарянкою, з якою розмовляв Спаситель біля колодязя Якова (Ін. 4, 5 - 42). За часів імператора Нерона (54 - 68), проявив надзвичайну жорстокість у боротьбі з християнством, свята Фотина жила в Карфагені зі своїм молодшим сином Йосією і там безбоязно проповідувала Євангеліє. Її старший син Віктор хоробро бився в римських військах проти варварів і за свої заслуги був призначений воєначальником в місто Аталію (Мала Азія).
Градоначальник Аталії Севаст'ян при зустрічі зі святим Віктором сказав йому: "Я знаю достовірно, що ти, твоя мати і твій брат - послідовники вчення Христа. Але я по-дружньому раджу тобі - підкорися волі імператора, за це будеш отримувати майно християн, яких ти видаватимеш нам. Твоїм ж матері і братові я напишу, щоб вони не проповідували Христа відкрито. Нехай таємно сповідують свою віру ". Святий Віктор відповів: "Я сам хочу бути проповідником християнства, як мої мати і брат". На це Севаст'ян відповів: "О, Вікторе, всі ми добре знаємо, яке лихо очікує за це тебе, матір і брата твого". Після цих слів Севаст'ян раптом відчув гострий біль в очах, змінився в обличчі і занімів.
Три дні пролежав він сліпий, не вимовляючи ані слова. На четвертий день несподівано він голосно промовив: "Тільки віра християн істинна, немає іншої істинної віри!" Севаст'ян сказав Віктору, що знаходився поруч: "Мене закликає Христос". Незабаром він хрестився і зараз же прозрів. Слуги святого Севаст'яна, свідки дива, хрестилися за прикладом свого пана.
Севаст'ян Римський
Чутки про те, що сталося дійшли до Нерона, і він наказав привести християн до нього на суд до Риму. Тоді Сам Господь з'явився сповіднику і сказав: "Я буду з вами, і Нерон буде переможений, і всі, хто служить йому". Святому Віктору Господь проголосив: "З цього дня ім'я тобі буде Фотин - "осяйний", бо багато хто, просвічені тобою, навернуться до Мене". Святого Севаст'яна Господь підбадьорив: "Блаженний, хто здійснить свій подвиг до кінця". Свята Фотина, сповіщена Спасителем про майбутні страждання, у супроводі кількох християн вирушила з Карфагена в Рим і приєдналася до сповідника.
Мучениця Фотина
У Римі імператор наказав привести до себе святих і запитав їх, чи дійсно вони вірують у Христа. Всі сповідники рішуче відмовилися відректися від Спасителя. Тоді імператор наказав роздробити на ковадлі кисті рук святих мучеників. Але під час катування сповідники не відчували болю, а руки мучениці Фотини залишилися неушкодженими. Нерон наказав святих Севастіана, Фотина і Йосію осліпити та ув'язнити, а святу Фотину з п'ятьма її сестрами - Анастасією, Фотою, Фотидой, Параскевою і Киріякою - відправити до імператорського палацу під нагляд дочки Нерона Домніни. Але свята Фотина навернула до Христа Домнину і всіх її рабинь, які прийняли святе Хрещення. Навернула вона до Христа і волхва, який приніс отруєне пиття, щоб убити ісповедниць.
Мучениця Фотина
Минуло три роки, і Нерон послав до в'язниці за одним зі своїх слуг, що знаходилися в ув'язненні. Посланці повідомили йому що святі Севаст'ян, Фотин, і Йосія, які були осліплені, стали зовсім здоровими, і їх постійно відвідують люди, які слухають їхні проповіді; сама темниця перетворилася у світле і ароматне місце, де прославляється Бог. Тоді Нерон наказав розіп'яти святих вниз головою і протягом трьох днів бити їх по оголеному тілу ременями. На четвертий день імператор послав слуг подивитися, чи живі мученики. Але, прибувши на місце тортур, послані тут же осліпли. У цей час Ангел Господній звільнив мучеників і зцілив їх. Святі зглянулися над осліплими слугами і своїми молитвами до Господа повернули їм зір. Прозрілі увірували в Христа і незабаром хрестилися.
Свята мучениця Фотина
В безсилій люті Нерон наказав здерти шкіру зі святої Фотини і кинути мученицю в колодязь. Мученикам Севаст'яну, Фотину й Йосипу відсікли гомілки, кинули собакам, потім з них здерли шкіру. Страшні муки перетерпіли і сестри святої Фотини. Нерон наказав відрізати їм груди, а потім здерти шкіру. Витончений в жорстокості імператор приготував найжорстокішу кару святій Фотиді: її прив'язали за ноги до вершин двох схилених дерев, які, випроставшись, розірвали мученицю. Решту імператор наказав обезголовити. Святу Фотину витягли з колодязя, і ув'язнили на 20 днів.
Після цього Нерон закликав її до себе і запитав, чи підкориться вона тепер і чи принесе жертви ідолам. Свята Фотина плюнула імператорові в обличчя і, посміявшись над ним, сказала: "Безбожний сліпий, зведена і божевільна людина! Невже ти вважаєш мене настільки нерозумною, щоб я погодилася відректися від Владики мого Христа і принесла жертву подібним тобі сліпим ідолам?!"
Почувши такі слова, Нерон знову звелів кинути мученицю в колодязь, де вона віддала дух свій Господеві (+ бл. 66).
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
