Пам'ять 42-х мучен. Аморійс. Знайдення Хреста і цвяхів св. Єленою (326 р.).
Імператор Костянтин був сином Констанція Хлора і святої рівноапостольної Єлени. Мати виховала сина в християнській вірі. Батько, хоч і був язичником, християн не гнобив, знаючи, що вони служать йому вірою і правдою.
Згодом Костянтин побачив жахливі гоніння на християн і їх непохитність у вірі і це ще більше зміцнило його віру.
В 312 році під час вирішальної битви з Максентієм, імператор просив Господа послати знамення, щоб підняти дух війська і побачив на небі сяючий хрест і напис: "Цим перемагай!".
Він здобув перемогу, після чого дозволив усім бажаючим приймати християнство і наказав повернути всі місця для богослужіння.
Дружба між Костянтином і Лікінієм переростає в боротьбу, і в 322 році в битві на Адріанполі Лікіній гине, і Костянтин залишається єдиним правителем Римської імперії.
Ставши імператором, він скасовує страту через розп'яття і бере християн під своє заступництво, оголосивши віру Христову панівною. Головною мрією Костянтина була знайти Животворний Хрест Господній.
Для цього він відправляє свою матір, царицю Єлену в Єрусалим, давши їй для цього багато грошей і чималі повноваження. Свята Єлена вела пошуки разом з патріархом Макарієм, і Животворний Хрест за Промислом Божим був знайдений в 326 році.
Цариця Єлена наказала знищити всі язичницькі споруди на місцях, які пов'язані з життям Господа на землі і замість них побудувати християнські церкви. Костянтин наказав побудувати храм Воскресіння Христового, який розташований над печерою Гробу Господнього. Свята Єлена передала Животворний Хрест патріархові, взявши частинку, щоб відвезти імператору.
Цариця Єлена відійшла до Господа в 327 році.
42 Мучеників в Амморiї: Константина, Аєтiя, Феофiла, Феодора, Мелiсена, Калiста, Васоя та iнших з ними (бл. 845)
Під час війни між грецьким імператором Феофілом (829 - 842) і сарацинами, останнім вдалося осадити місто Амморі (Галатія). В результаті зради воєначальника Вадітзіса амморія впала, а сорок два її захисника – воїна були захоплені в полон і відправлені до Сирії. Протягом семи років томливого ув’язнення бранців марно переконували відмовитися від християнської віри і прийняти мусульманство. Вони завзято відкинули всі втішні пропозиції і мужньо витримали страшні погрози. Після багатьох катувань, так і не зламавши дух воїнів-християн, їх засудили на смерть. Стійкість святих сподівалися похитнути і перед самою стратою. Воїну Феодору говорили: "Нам відомо, що ти, залишивши священний сан, став воїном і проливав кров. Ти не можеш сподіватися на Христа, - визнай Магомета". Але мученик впевнено відповідав: "Я не відрікся від Христа, а за те, що залишив священний сан, повинен пролити свою кров".
Засуджені спокійно і безстрашно підходили до катів. Їх обезголовили, а тіла кинули в річку Євфрат. У службі прославляються святі страстотерпці: "всеблаженний" Феодор, "непереможний" Каліст, "Доблесний" Костянтин, "чудовий" Феофіл і "найміцніший" Васой.
Зрадник Вадітзіс теж не уникнув ганебної долі: вороги знали, що не можна довіряти зрадникові, і вбили його.
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
