24 лютого
Про блудного сина. Сщмч. Власія, єп. Севастійського. Прп. Димитрія. Прав. Феодори.

Священномученика Власія, єпископа Севастійського



Життя та церковне служіння священномученика Власія проходило в період правління римських імператорів Діоклетіана і Лікінія.



За святість життя і благочестя Власій був обраний на єпископське служіння жителями міста Севастія в Малій Азії. У ті часи багато віруючих ховалися від переслідувань у пустельних і відокремлених місцях. Святитель Власій також пішов на гору Аргеос. Відомо, що до оселі святого часто приходили дикі тварини, які смиренно чекали біля його келії закінчення молитви Божого угодника, щоб потім отримати від нього зцілення від хвороб і благословення. Коли місцевий правитель по імені Агриколай дізнався про те, що в горах ховаються християни, то наказав негайно схопити їх.

Однак його слуги змогли знайти тільки єпископа Власія. По дорозі на місце страти святий прославляв Господа за майбутній мученицький вінець і здійснив багато чудес і зцілень. Після відмови єпископа Власія відректися від Христа, він був відданий на муки. Незабаром Агриколай наказав утопити його в озері. Перехрестивши воду, сповідник пішов по ній як по суші. На пропозицію Власія піти за ним по воді відгукнулося 68 слуг правителя. Закликавши на допомогу своїх богів, вони зайшли у воду і звідти вже не вийшли.

Преподобного Димитрія Прилуцького



Преподобний Димитрій Прилуцький, народився в багатій купецькій сім'ї в Переславлі-Залеському. З юності преподобний відрізнявся рідкісною красою. Прийнявши постриг в одному з Переславльських монастирів, святий заснував Нікольську обитель і став її ігуменом.
У 1354 році Димитрій вперше зустрівся з Преподобним Сергієм Радонезьким, що прибув в Переславль до єпископа Афанасія. З тих пір він неодноразово розмовляв з Преподобним Сергієм і зближувався з ним. Слава про переяславльського ігумена так розповсюдилася, що він став восприємником дітей великого князя Димитрія Івановича. Під впливом Радонезького чудотворця преподобний вирішив віддалитися в пустинне місце і разом з учнем Пахомієм відправився на Північ. У вологодських лісах, на річці, в Авнежському окрузі, вони побудували храм Воскресіння Христового і хотіли закласти основу для монастиря. Але місцеві жителі боялися позбутися угідь, і пустинники, не бажаючи нікому бути тягарем, відправилися далі.

Недалеко від Вологди, у віддаленому місці преподобний Димитрій вирішив створити перший чернечий монастир на Півночі Русі. Жителі Вологди і околиць з радістю погодилися допомогти святому. Власники землі, призначеної під монастир, Ілля і Ісидор затоптали навіть озимі ниви, щоб храм був побудований негайно. У 1371 році споруджений був дерев'яний Спаський собор, і почала збиратися братія. Багато учнів преподобного прийшли сюди з Переславля. Поглиблена молитва і строге подвижництво поєднувалися у прилуцького ігумена з милосердям: він годував убогих і голодних, приймав мандрівників, розмовляв з тими, що потребують утіхи, давав поради. Преподобний любив молитися наодинці. Постійною їжею його була лише просфора з теплою водою, навіть в свята не приймав він дозволені уставом вино і рибу. Взимку і літом носив один і той же старий кожух, до глибокої старості ходив разом з братією на загальні роботи. Внески в обитель святий приймав з осторогою, стежачи, щоб пожертва на монастир не була у збиток тим, що подавали. Господь наділив Свого угодника даром прозорливості. Помер преподобний в глибокій старості 11 лютого 1392 року. Коли прийшла братія то знайшли його таким, ніби він заснув, келія ж була наповнена дивними пахощами. Чудотворити мощі святого Димитрія почали в 1409 році, а в XV столітті шанування його розповсюдилося по всій Русі. Близько 1440 року, на підставі розповідей учня Димитрія та ігумена Пахомія, прилуцький чернець Макарій написав його житіє.

Святитель незабаром повернувся до своїх катів. Засмучений втратою своїх кращих слуг Агриколай наказав відсікти Власію голову. Це сталося близько 316 годп після Різдва Христового. За переказами, тіло святого Власія поховала з почестями благочестива жінка на ім’я Еліса на місці страти святого.

Святої Феодори Олександрійської



Преподобна Феодора жила в Олександрії в четвертому столітті.

Вона була одружена з хорошою людиною, і вони жили щасливо. Її полюбив один багач і всіляко намагався схилити до зради чоловікові. Свята Феодора довго боролася зі спокусою.

Нарешті, за посередництва однієї жінки, багач досяг своєї мети. Совість почала мучити Феодору: вона соромилася дивитися на свого чоловіка, рідних і знайомих. Жінка прийшла в монастир до знайомої ігумені та сповідала свій гріх. Ігуменя заспокоювала Феодору. Тоді вона вирішила піти в монастир. Щоб чоловік не відшукав її в жіночому монастирі, вона обстригла волосся, взяла чоловічий одяг і з ім'ям Феодора прийшла в чоловічий монастир в Єгипті.

Її не хотіли приймати в силу її молодості, але свята дуже просилася й обіцяла ігумену виконувати всі чернечі настанови та молитви. Якось дочка господаря готелю в Олександрії, де свята Феодора зупинялася в справах монастиря, спокусилася красою молодого монаха, схиляла його до гріха. Отримавши відмову, а після того народивши незаконно дитя, оббрехала в гріху преподобну. Ігумен і братія розсердилися на неї і вигнали з монастиря. Але свята Феодора, не бажаючи відкрити свою таємницю, взяла дитину і оселилася в курені неподалік від монастиря. Пастухи з жалості давали їй молока для харчування дитини.

Їй довелося перенести багато глузувань. Нарешті, її знову взяли в монастир. Там вона прожила два роки і померла. Лише тоді в монастирі дізналися, що це була жінка. Усі, хто її кривдив дуже каялися і просили пробачення. У день смерті Феодори в монастир прийшов її чоловік, який незабаром прийняв чернецтво і залишився в обителі.

Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram