Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем

23 січня
Священномучеників Пратулинських
Святителя Григорія
Преподобних Дометіана і Маркіяна
Феофана Затворника

Священномучеників Пратулинських



Цього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті Пратулинських мучеників, святого Григорія єпископа Ниського, преподобного Дометіяна єпископа Мелітинського, преподобного Маркіяна пресвітера й економа Великої Церкви.



Пратулинські мученики отримали назву свою від назви села Пратулин, в якому жили, відстоювали свою віру і загинули.

Село Пратулин знаходиться неподалік міста Холм, що нині розташоване у Польщі, яке колись належало до Холмської греко-католицької єпархії. Жителі цього села були свідомими греко-католиками і не хотіли переходити на офіційне московське православіє, яке уряд Російської імперії, зайнявши й анексувавши Підляшшя, насильно запроваджував у цьому регіоні.

У січні 1874 року понад 500 вірних греко-католиків села Пратулин зібралися біля своєї церкви з метою не впустити православного священика до храму. Тоді царський урядовець дав наказ стріляти по відважних пратулинцях. Серед них було 13 мужніх чоловіків, які на місці загинули.

Ось їхні імена: Данило Кармаш, Лука Бойко, Вартоломій Осип'юк, Онуфрій Василюк, Пилип Герилюк, Констянтин Бойко, Микита Грицюк, Ігнатій Франчук, Вінкентій Левонюк, Іван Андреюк, Констянтин Лукашук, Максим Гаврилюк і Михайло Ваврищук. Отак відстояли пратулинці свою віру та удостоїлися бути віднесеними до лику святих.

Святий Георгій єпископ Ниський



Цей святий Григорій братом був по плоті святого Василія Великого. З юности всіляке навчання книжне до кінця пройшов і став ритором славним і дуже добрим філософом, як же і брат його Василій. Поєднався ж подружжям із блаженною Теозвою, яку святий Григорій Богослов пізніше багатьма похвалами вшанував, називаючи її добром Церкви, прикрасою Христовою і справді святою священи-ковою жінкою, честю рівною і великих таїнств достойною. Коли поставлений був муж її у пресвітерство, вона в чистоті і цноті свято жила, служачи хворим і турбуючись про жебраків, і просіяла чеснотами. Тоді й дияконського служіння удостоїлася, дияконисою-бо була освячена, і через те Богослов називає її великих таїнств достойною. Угодивши Господеві, переставилася і приєдналася до святих лику. А муж її, цей святий Григорій, на єпископський сан возведений був у Нисі і пас добре Церкву Христову. Царював у той час Валент, тоді зміцніли аріяни, маючи помічником царя, тою ж єрессю осліпленого, і, повставши, вигнали святого Григорія Ниського із престолу його. І поневірявся святий вісім літ без свого місця, аж до смерти царевої, обходячи гради і країни і правовірних утверджуючи. За царювання ж Теодосія Великого був Другий Вселенський у Константинополі на Македонія-духоборця собор, і святий Григорій там же зі святими отцями поборником був за благочестям, заперечуючи й осоромлюючи супротивників силою істини, явленою із Божественного Писання. Сидячи ж на престолі своєму років досить, до глибокої дожив старости й заснув у Господі, багато залишивши по собі корисного й Церкві святій потрібного писання.

Святий Дометіян



Про преподобного Дометіяна до наших днів дійшло відомостей небагато. Цей угодник Божий Дометіян народився у царювання Юстина молодшого від батьків благочестивих і багатих Теодора і Євдокії. Навчання книжне закінчивши, поєднався шлюбом, але скоро, коли дружина його переставилася з життя цього, від початку до духовного схильний подвижництва, покинув світ заради любови Божої і в пості провадив життя своє. Тоді, коли Бог захотів, поставлений був єпископом Ме-летинської церкви у тридцятий рік свого життя. І не лише для свого стада був добрим пастирем, але й иншим народам світилом і допомогою і цілому Грецькому царству вельми потрібний як про загальне добро піклувальник. Багато-бо разів цар Маврикійґ посилав його у Перейду для управління народом, і до Хоздроя, Персидського царства, посланий був, і мирних між греками і персами договорів утверджувач. Повставши на Хоздроя, одного князя Варама, і царського в Персиді сану сміливо торкнувшись, із влади скинув і збирачем данини грекам його зробив. І був любим другом цареві Маврикію. Від нього ж багатьма маєтками і золотом обдарований був — усе те роздав святим церквам і притулкам для убогих на прогодування жебраків. Прийшовши у царський град Константинополь, перейшов до Царя небесного від тутешніх, і вшановане було чесне його тіло царським і церковним собором, і перенесене у його град Мелетин. Багато ж сталося чудес за життя і після переставлення на славу Христа, Бога нашого. Амінь.



У царювання Маркіяна і Пульхерії процвів чеснотами у Константинополі предивний муж Маркіян блаженний, що батьківщиною мав старий Рим, батьків благочестивих, благородних і багатих. Коли ж вони переселилися зі старого Риму в новий, привели зі собою і цього сина свого Маркіяна, молодого юнака, що навчання книжне добре проходив і добрих навчався звичаїв. А тому, що любив перебувати в домі Божому, завжди ретельно ходячи на церковні співи, через те полюбився тому, хто був патріярхом у той час, і зробив той його клириком своїм. Незадовго, бачачи його хоч молодого літами, але розумом і чистотою життя старим, сивина-бо є мудрістю людською, і вік старости — життя неосквернене[2], вирішив, що достойний він бути пресвітерського сану, тоді й економом великої церкви поставив. Коли переставилися з тутешнього батьки його, великі по них маєтки залишилися блаженному Маркіянові: єдиною-бо дитиною в них був і через те всі багатства батьківські йому одному в руки спадком увійшли, які не на житейські потреби, але Богові все віддав, убогих наділяючи і храми Господні старі обновляючи, нові ж від основи створюючи і прикрашаючи.

Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram