Серед українського селянства аж до початку XX століття зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Люди вірили, що в новорічну ніч відкривається небо, і в Бога можна попросити, що завгодно, і отримаєш це. Святковим символом була не ялинка, а дідух, який символізував родину.
Про це йдеться у публікації газети "Молодий буковинець".
Спалювали солом’яне опудало
Як розповів етнограф Микола Шкрібляк, спершу Новий рік для наших предків був весняним святом, яке асоціювалося із пробудженням природи. Тому відзначали його у березні, влаштовували врочистий обід "тризну" . Спалювали солом’яне опудало, що символізувало зв’язок природи з життям людини. Березневе святкування нового року підтверджують і назви місяців, які донині збереглися в романських та деяких слов’янських мовах. На новий рік було прийнято вітати одне одного, дарувати овочі, фрукти, монети. Перший день вважали дуже важливим для початку великих справ.
Із приходом християнства та впровадження юліанського календаря, в Київській Русі перше березня офіційно було встановлено днем нового року, що нібито відповідало даті створення світу.
Таке літочислення зберігалося до XV століття, коли давньоруська церква прийняла греко-візантійський церковний обряд. Відтепер початком нового року стали вважати перше вересня. Дату цю вибрали через те, що перша проповідь Ісуса Христа відбулася під час іудейського свята жнив, яке відзначалося з першого до восьмого вересня. Цього дня козаки справляли обряд постриження молодих хлопців і вперше садили їх на коней.
Перше січня приніс російський цар
У той же час на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше – Речі Посполитої, Новий рік святкували першого січня і літочислення велося "від Різдва Христового".
Із впровадженням папою римським Григорієм XIII нової календарної системи, що отримала назву григоріанської або "нового стилю", всі європейські народи перейшли на святкування Нового року першого січня. Натомість православна церква відмовилася переходити на григоріанський календар через те, що за новим стилем християнський Великдень іноді збігається з єврейським або наступає раніше, що заборонено "Апостольськими правилами".
На терени України традицію святкування Нового року першого січня приніс російський цар Петро І у 1700 році, запозичивши її в Голландії та інших країнах Західної Європи. Причому, як і раніше, літочислення продовжувало вестися за юліанським календарем.
Лише у 1918 році на деяких землях України впроваджено григоріанський календар, а Новий рік почав збігатися з європейським. Натомість православна церква відмовилася переходити на новий стиль, через що всі церковні свята, що мають одне число святкування, та Новий рік продовжують святкуватися за юліанським календарем.
Оскільки традиційне народне святкування Нового року в Україні мало глибоке релігійне та звичаєве підґрунтя, то люди не могли відмовитися від старовинного обряду прадідів і продовжували святкувати Новий рік між Різдвом та Водохрещам, тобто 14 січня. Це свято зберегло традиційну обрядовість та релігійно-культовий зміст, які передавалися з покоління в покоління. Так з’явився в Україні Старий Новий рік. Натомість свято першого січня стало для українців веселим світським.
Цікавинки
*Дідух – це останній обжинковий сніп. До нього входять овес, жито, пшениця, льон. Він символізує дух предків. Традиція ставити в оселі на покуті дідуха походить ще з дуже давніх часів.
*Наші предки вшановували бога Коляду, від якого походять українські колядки. Стародавні новорічні пісні, колядки і щедрівки бажають господарям достатку, родинного щастя, багатого врожаю. Колядники переодягалися у козу, ведмедя, журавля, чорта.
*У давнину надавали великого значення тому, хто першим увійде до хати на Новий рік. Найбільше чекали молодого чоловіка або хлопчика, бо з ними приходили для родини достаток і щастя на весь рік.
*На Запорізькій Січі першого дня нового року обирали курінних отаманів, старшин, суддів, осавулів, писарів.
*Дід Мороз із червоним носом і Снігуронька з’явилися в Україні на початку ХХ століття і були запозичені з російської літератури. А ялинка замінила прадавнього дідуха.
*Головний новорічний напій – шампанське – прийшов в Україну в ХІХ столітті. У 1878 році князь Голіцин відкрив перший завод шампанських вин. Хоча українці надавали перевагу горілці, меду, різним настоянкам.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
