Буковинець Дмитро Гнатюк, який отримав фах економіста, перевчився на столяра. Чоловік у захваті від нової професії і планує поїхати на навчання за кордон, щоб удосконалити вміння.
Роботу в офісі зі звітами та фінансами Дмитро проміняв на майстерню. Спочатку його починання підтримала тільки дружина, але чоловік вірить, що зуміє відкрити власну справу і радить всім обирати професію, яка близька душі, йдеться у публікації "МБ".
"Хотів виготовляти вироби із дерева"
"Отримати спеціальність фінансиста було не так моєю ідеєю, як батьківською. Після школи і сам не розумів, чим хочу займатися, – говорить Дмитро Гнатюк. – Навіть пропрацював після закінчення вузу два роки за спеціальністю у банку, але зрозумів, що то не моє і не хочу тим займатися".
Дмитро каже, що після звільнення два роки підробляв таксистом і шукав, чим хотів би займатися. "Ще здавна хотів працювати руками, виготовляти вироби з дерева. Звернувся у Чернівецьке професійне училище, щоб здобути новий фах, але там керівництво закладу розповіло, що я не зможу в них навчатися, бо маю вже вищу освіту, а кваліфікацію не зменшують".
"Прийшла ідея написати до іншого професійного училища Києва. Там відповіли, що зможуть взяти мене на навчання тільки від Чернівецького обласного центру зайнятості на курси. У центрі відповіли, що я можу отримати новий фах в Одеському училищі. Я погодився", – розповів чоловік.
Навчання на курсах тривало близько трьох місяців. Місяць Дмитро проходив практику в майстерні підприємця, де виготовляли двері.
"Жодного разу не пошкодував, що змінив фах"
"Перед навчанням в Одесі уклав договір із центром зайнятості, у якому йшлося про те, що я повинен після отриманого фаху відкрити власну справу. Але, на той час, я ще не отримав достатньо досвіду, вмів користуватися станками та знав як робити двері, але ще не було достатньо знань, тому мені допомогли із центру зайнятості влаштуватися в "Імпульс" столяром. Попрацювавши, звільнився, бо там займаються переважно шліфовкою і фарбуванням – це не моя справа, більше люблю працювати з деревом", – переконує чоловік.
Бажання Дмитра отримати нову професію підтримала тільки дружина. "Батьки не розуміли, чому я хочу цим займатися, питали, навіщо воно мені. Рідні просто не вірять, що столяр може багато заробляти. Люди звикли, що працівники банків отримують високу зарплату, а столяри – ні. За кордоном цінують таких фахівців. Там більше можливостей відкрити справу у цій галузі, вища у столярів зарплата", – каже Дмитро.
"Вважаю, що людина має займатися тією справою, яка приноситиме їй щастя. Навіть не важливо, скільки вона зароблятиме. Якщо ж ти любитимеш свою професію, то і справи підуть вгору, і робота йтиме краще. Перш, ніж змінювати фах, я думав, чи зможу більше заробляти, знав, що спочатку доведеться вчитися і буде нелегко. Перш, ніж стати професіоналом, треба чимало виробити навичок, невпинно розвиватися", – говорить чоловік.
"Жодного разу не пошкодував, що змінив фах. Хочу ще поїхати навчатися за кордон, на курси, але поки вивчаю мову. Можливості втрачати не буду. В Україні навіть немає курсів, де би навчали на столярів чи будь-які інші виробничі професії, хоча в сусідній Європі – сотні їх, на яких всього за два-три тижні навчать працювати із деревом", – додає Дмитро.
Він мріє в майбутньому відкрити власну справу.
"У мене є можливість це зробити, а поки майструю малі деталі родичам і друзям. Залишилось купити тільки інструменти і знайти приміщення".
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
