Апостола і євангеліста Матфея (Матвія). Різдвяний піст
Святий апостол і євангеліст Матфей
Святий апостол і євангеліст Матфей, був одним з найближчих учнів Ісуса Христа і належить до собору дванадцяти апостолів ( Мк. 3, 18; Лк. 6, 45; Діян. 1, 13), його називали також Левієм ( Мк. 2, 14: Лк. 5, 27), брат апостла Якова Алфеєва ( Мк. 2, 14). Був митарем, тобто збирачем податків для Риму, бо євреї знаходились під владою Римської імперії. Він жив у галилейському місті Капернаумі. Матфей, почувши голос Ісуса Христа: " Йди за Мною" ( Мф.9, 9), залишив свою посаду і пішов за Спасителем. Христос і Його ученики не відкинули запрошення Матфея і відвідали його дім, де розділили трапезу з друзями та знайомими митаря – такими ж, як і господар, митарями і грішниками. Ця подія надзвичайно обурила фарисеїв та книжників.
Митарі збираючи податки з своїх співвітчизників, робили це з великою вигодою для себе. Люди користолюбні і жорстокі вони вважались за запроданців і зрадників батьківщини і релігії. Слово " митар" звучало для іудеїв так само як слова "грішник" та "ідолопоклонник". Розмовляти зі збирачем податків вважалось гріхом, спілкуватись з ними оскверненням. Та начальники іудейські не могли зрозуміти, що Господь " прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння" ( Мф. 9, 13).
Матфей усвідомивши свої гріхи, повернув вчетверо тим, кого раніше оббирав , роздав решту свого майна убогим і разом з іншими апостолами пішов за Христом. Святий Матфей слухав настанови Божественного Учителя, бачив безліч Його чудес, ходив разом з дванадцятьма апостолами до загиблих овець дому Ізраїлевого" ( Мф. 10, 6), був свідком страждань, смерті і Воскресіння Спасителя і славного Його Вознесіння на небо.
Прийнявши благодатні дари Духа Святого, Який зійшов на апостолів у день П’ятдесятниці, апостол Матфей спочатку 8 років проповідував в Палестині. Перед відходом на проповідь у далекі країни, на прохання іудеїв в Єрусалимі, святий апостол Матфей відобразив в Євангелії земне життя Спасителя світу – Богочоловіка Ісуса Христа і Його Вчення.
Серед книг Нового Завіту Євангеліє від Матфея стоїть першим. Місцем написання Євангелія називають Палестину. Євангеліє написане святим Матфеєм в 42 році ( після Різдва Христового) на тодішній єврейській мові і перекладене на грецьку. Єврейський текст на відміну від грецького не дійшов до нас, але про нього нагадує багато лінгвістичних і культурно-історичних особливостей грецького перекладу тексту.
Апостол Матфей проповідував серед народу, який мав сповна визначену релігійну уяву про Месію. Його Євангеліє є яскравим доказом того, що Ісус Христос є справжнім Месією, провіщеним пророками і іншого не буде ( Мф. 11, 3). Промови і діяння Спасителя євангеліст викладає в трьох розділах, що відповідають трьом сторонам служіння Месії: як Пророка і Законодавця (гл. 5-7), Царя над світом видимим і невидимим ( гл. 8-25) та Первосвященика, Який приносить Жертву за гріхи всіх людей ( гл. 26-27). Богословський зміст Євангелія, окрім христологічної теми, містить також вчення про Царство Боже і про Церкву, котре Господь викладає в притчах про внутрішню готовність до входження в Царство ( гл. 5-7), про достоїнство служителів Царства в світі ( гл. 10-11), про ознаки Царства і його проростання в душах людських ( гл.13), про смирення і простоту наслідників Царства ( 18, 1-35; 19, 13-30; 20, 1-16; 25-27; 23, 1-28), про есхатологічне розкриття Царства у Другому Пришесті Христовому і повсякденному житті Церкви ( гл. 24-25). Царство Небесне і Церква тісно пов’язані в духовному досвіді християнства: Церква є історичне втілення Царства Небесного в світі, а Царство Небесне є Церква Христова в її есхатологічній досконалості ( 16, 18-19; 28, 18-20).
Святий апостол Матфей обійшов з благовістям Сирію, Мідію, Персію, Парфію, закінчивши свої проповідницькі труди в Ефіопії мученицькою смертю. Країна ця була заселена племенами канібалів з грубими віруваннями. Святий апостол Матфей своєю проповіддю тут навернув декількох ідолопоклонників до віри в Христа, заснував Церкву і побудував хам в місті Мирмени і поставив у там єпископом свого супутника на ім’я Платон.
Коли святий апостол щиро просив Господа про навернення ефіопів, то під час молитви явився йому Сам Господь у образі юнака і, давши жезл, звелів його встановити біля дверей храму. Господь сказав, що з цього жезла виросте дерево і буде приносити плоди, а від кореня його буде витікати джерело води. Омившись у воді і споживши плодів, ефіопи змінять свій дикий норов і стануть добрими і лагідними.
Коли святий апостол ніс жезл до храму, то зустрів на шляху дружину і сина правителя цієї країни Фулвіана, які були одержимі нечистим духом. Святий апостол іменем Ісуса Христа зцілив їх. Це чудо навернуло до господа ще багато язичників. Але володар не хотів, щоб його піддані стали християнами і перестали поклонятися язичницьким богам. Він звинуватив апостола в чаклунстві та наказав стратити його. Святого Матфея поклали обличчям до низу, засипали хмизом і підпалили. Коли вогонь розгорівся, то всі побачили що вогонь не шкодить святому Матфею. Тоді Фулвіан наказав додати хмизу в до вогнища, обливши його смолою, а навколо вогню поставити 12 ідолів. Але полум’я розтопило ідолів і обпалило Фулвіана. Переляканий ефіоп звернувся до апостола з благанням про помилування, і за молитвою мученика полум’я зменшилось. Тіло святого апостола залишилось неушкодженим, а він відійшов до Господа (+ 60 р.).
Правитель Фулвіан гірко розкаявся у вчиненому, але сумнівів своїх ще не залишив. За його наказом тіло святого поклали в залізний гріб і кинули в море. При цьому Фулвіан сказав, що якщо Бог Матфеїв збереже тіло апостола у воді, як зберіг його у вогні, тоді належить поклонятися Цьому Єдиному, Істинному Богові.
В ту ж ніч єпископу Платону у сонному видінні з’явився апостол Матфей, звелів йому йти з кліром на берег моря і знайти там його тіло. Разом з єпископом до берега моря прийшов і праведний Фулвіан зі своєю свитою. Винесений хвилею гріб був з честю перенесений в храм, побудований апостолом. Тоді Фулвіан попросив у святого апостола Матфея прощення, після чого єпископ Платон охрестив його з ім’ям Матфей, котре дав йому підкоряючись повелінню Божому. Незабаром святий Фулвіан-Матфей відмовився від влади і став пресвітером. Після смерті єпископа Платона йому явився апостол Матфей і наказав очолити Ефіопську Церкву. Прийнявши єпископство, святий Матфей-Фулвіан багато потрудився у проповіді Слова Божого, продовжуючи справу свого небесного покровителя.
