Великомучениці Параскеви П’ятниці. Преподобного Іова Почаївського
10 листопада Православна Церква молитовно вшановує пам'ять святої великомучениці Параскеви-П'ятниці.
Свята Параскева народилася у ІІІ ст. в Іконії (тепер м. Конья у центральній частині району Анатолія – південь Туреччини), в родині заможних і благочестивих християн, які з особливою повагою ставились до дня страстей Господніх – п’ятниці. Отож, коли сім’ї Господь послав у цей день доньку, то й назвали її Параскевою (грецькою мовою – п’ятниця).
Несучи пам’ять страстей Христових у власному імені, свята Параскева зберігала їх і у своєму серці та й зрештою сама прилучилась до страстей Христових своїми стражданнями.
Рано осиротівши, юна християнка принесла обітницю дівства, роздала своє майно убогим й почала опікуватись наверненням до християнської віри язичників в Іконії. Частина городян, слухаючи Параскеву, увірувала в Христа, проте багато хто з обуренням озброївся проти неї.
Така ревна проповідь християнства не сподобалося і тодішньому правителю Лікаонської області Аетію і за це святу діву кинули до в`язниці, а потім піддали пекельним тортурам. Це сталося за царювання імператора Діоклетіана (284-305 рр.).
Страшними були тортури, що їх довелося зазнати юній Параскеві. Лютий мучитель наказав підвісити святу Параскеву на дереві й шматувати її тіло залізними цвяхами, а потому, понівечену до кісток, кинути до в’язниці. Та вночі Господь чудесно зцілив мученицю.
Нове чудо сталось, коли ввели святу в ідольське капище – за її наказом усі ідоли в капищі попадали і розсипались на порох. За це Параскеву почали обпалювати свічками, але полум`я повернулось до її мучителів і обпалило багатьох з них.
Частина людей, які спостерігали за цими подіями злякалися і кинулися тікати. Але багато хто з тих, хто бачив чудеса Параскеви, увірували в Христа і вигукували:
- Великий Бог християнський! Ми віруємо тепер в цього Бога.
На кінець розлючений правитель наказав відтяти християнці голову.
Мучениця прославила Бога і радісно преклонила голову під меч. Коли кат відсік голову святій, повітря наповнилося незвичайними пахощами, а з неба пролунало:
- Радуйтеся, праведники, бо увінчалася мучениця Христова Параскева!
Християни з благоговінням похоронили тіло святої мучениці в домовому храмі родинного будинку. Так завершилося багатостраждальне життя славної Параскеви.
В Україні святу великомученицю Параскеву-П’ятницю шанують із часів Київської Русі. Немає такого куточка нашої країни де не було б храму, присвяченого цій дивній мучениці. Християни звертаються до неї як до цілительки у найтяжчих душевних і тілесних хворобах, а також покровительки сімейного благополуччя.
Преподобний Іов, ігумен і чудотворець Почаївський
Преподобний Іов, ігумен і чудотворець Почаївський ( в миру Іван Залізо), народився в середині XVI ст.. на Покутті в Галичині. У віці 10 років він прийшов до Преображенського Угорницького монастиря і на 12-у році життя прийняв чернецтво. З юності преподобний Іов був відомий великим благочестям, суворим подвижницьким житієм і рано був удостоєний священичого сану. Приблизно в 1580 році, на прохання відомого захисника Православ’я благовірного князя Констянтина Острозького, він став ігуменом Хрестовоздвиженської обителі поблизу міста Дубно і керував монастирем більше двадцяти років. Це був страшний час гонінь з боку католиків та уніатів на Православну Церкву. Та преподобний Іов мужньо вистояв у цій нелегкій боротьбі боронячи істину і своїм праведним житієм показуючи приклад для монастирської братії і згуртовуючи її. Преподобний Іов в Дубенському монастирі також розпочав друкарську справу. За підтримки благовірного князя Констянтина Острозького друкувались книги на захист Святого Православ’я. Преподобний ревно виконував обов’язки настоятеля монастиря. Він був лагідний, ласкавий до братії, сам багато працював, сажав дерева в саду, укріплював греблі біля монастиря. Як відомий захисник Православ’я преподобний Іов брав участь в Київському Соборі 1628 року, що був скликаний проти унії. Після 1642 року преподобний Іов прийняв велику схиму з іменем Іоанн.
Інколи він повністю зачинявся в печері на три дні або на цілий тиждень. Святий постійно звершував Ісусову молитву в лагідному серці своїм. За свідченням Досифея, ученика і укладача житія преподобного Іова, одного разу печеру преподобного осяяло небесне світло. Упокоївся преподобний Іов у 1651 році маючи більше 100 років. Він керував Почаївським монастирем п’ятдесят років. 8 серпня 1659 р. відбулось прославлення преподобного Іова, ігумена і чудотворця Почаївського.
Світло радіє Українська Православна Церква прославляючи вірного сина свого промовляючи: " Радуйся Іове, Преславний угодниче Божий, і обителі Почаївської окрасо землі ж Волинської предивний чудотворче".
