Ікони Казанської Божої Матері
4 листопада по новому стилю православна церква здійснює пам'ять Казанської ікони Божої Матері. Свято в цей день був встановлений на честь чудесного події - перед цим образом молився князь Димитрій Пожарський, і після цього йому вдалося з малим загоном відбити у окупантів Кремль і Китай-місто, що стало закінченням Смутного часу.
Одна з найбільш шанованих ікон Богородиці була чудесним чином знайдена в Казані в 1579 році. Казань на той момент входила до складу Росії всього 27 років, православ'я тільки починало поширюватися в Поволжі, але саме в цих краях був явлений образ Богородиці, без якого нині важко уявити будь-яку російську церкву.
Дев'ятирічної дівчинці Мотроні з родини російських переселенців Онучин уві сні двічі була Богородиця і вказувала на згорілий будинок, під яким знаходиться образ. На зазначеному дівчинкою місці дійсно виявили загорнуту в зотлілі ганчірки рідкісної краси ікону, написану на кипарисовій дошці яскравими, не змарнілим від перебування в землі фарбами. Для російських поселенців ця знахідка стала справжнім дивом, що знаменує особливу небесне заступництво православним Поволжя. Одним зі свідків набуття ікони був священик Єрмолай, майбутній патріарх Московський Гермоген, який у 1594 році опише ці події в "Оповіді про явище Казанської Ікони Божої Матері".
На місці знаходження ікони був заснований Богородицький жіночий монастир (який діє і в даний час, але вже як чоловіча обитель). Під час перенесення ікони в новозбудований монастир трапилося кілька зцілень, в тому числі прозріння сліпого. Майже відразу ж почалося народне шанування образу, почалися робитися перші списки з ікони.
Але найбільшу популярність Казанський образ отримав на початку XVII століття, коли в Росії почався Смутний час. Коли в Центральній Росії господарювали самозванці та польсько-литовські інтервенти, саме Поволжі залишалося острівцем відносного спокою і базою патріотичних сил. У вересні 1611 в Нижньому Новгороді початок збиратися народне ополчення на чолі з Кузьмою Мініним і князем Дмитром Пожарським, у складі якого чималу роль грали і казанські воїни.
У лютому 1612 року утримує Москву поляки заморили голодом патріарха Гермогена, своїми відозвами надихав опір. Місцеблюстителем патріаршого престолу став Єфрем, митрополит Казані, який благословив ополчення і передав Мініну і Пожарському Казанську ікону, яка стала символом їх походу на Москву. Під час облоги столиці перед образом Богородиці проводились щоденні молебні. 22 жовтня 1612 війська Мініна і Пожарського взяли Китай-місто, а 25 жовтня хресним ходом увійшли в Кремль, несучи перед собою Казанську ікону. Особливу святкування Казанської ікони було встановлено саме в день взяття Китайгородської стіни, який вирішив долю облоги - 22 жовтня за старим стилем, що відповідає сучасному 4 листопада. Князь Пожарський заснував близько Кремля церква на честь ікони - Казанський собор, який пізніше був зруйнований і відновлений вже в 1993 році.
У 1649 році свято Казанської ікони був затверджений як загальноросійський, після чого і в інших містах стали будуватися храми в її честь. Найбільш величний Казанський собор у Санкт-Петербурзі, освячений за рік до війни з Наполеоном і таким чином також пов'язаний з позбавленням Росії від іноземного вторгнення. Серед інших славетних Казанський храмів можна назвати собори у Волгограді і Тамбові. Крім будівництва храмів на честь святині, за часів Російської імперії було створено безліч списків з ікони, що розійшлися по всьому світу.
Оригінальна ікона повернулася в Казань, довгий час знаходилася в Богородицькому монастирі, але в 1904 році була викрадена. Злодіїв незабаром зловили, але ті зізналися, що спалили дерев'яну ікону, спокусившись тільки на золоту ризу з дорогоцінним камінням. У той же час виникли чутки, що ікона таки збереглася - чи то злодії обдурили наслідок, чи то вони вкрали не оригінал, а копію.
Після революції на Заході з'явилася якась ікона, почитавшаяся за Казанську, однак більшість фахівців визнає, що це хоч і старовинний, але список з оригіналу, можливо, одна з перших копій. Ця ікона, будучи вивезеної з Росії в 1920-х, довгий час переходила з рук в руки, поки не опинилася у Ватикані, а в 2005 році передана Папою Римським Руської Православної Церкви. Цей образ в даний час переданий Богородицькому монастирю в Казані. Інший особливо шанований список ікони знаходиться в Єлоховському соборі Москви.
Казанська ікона особливо шанували в Росії як образ, пов'язаний з небесним заступництвом Богородиці за часів заколотів і воєн. Перед цим образом молився Петро I напередодні Полтавської битви, служили молебні у військах під час війни 1812 року. У 2004 році Державна Дума Російської Федерації, в тому числі і під знаком продовження цієї традиції, прийняла закон про оголошення 4 листопада - церковного свята Казанської ікони та річниці визволення Москви в 1612 році - державним святом, Днем народної єдності.
З 2005 року 4 листопада стає головним осіннім святом Росії, замінивши собою день революції 7 листопада. Крім політичних виступів і народних гулянь особливістю святкування Дня народної єдності стали проходять у багатьох містах Росії багатотисячні хресні ходи на честь Богородиці та її Казанського образу - "старанної заступниці землі Руської".
