Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем

27 жовтня
Преподобної Параскеви Сербської
Преподобного Миколи Святошi, князя Чернігівського, Печерського чудотворця, в Ближнiх печерах
Мучеників Назарiя, Гервасiя, Протасiя, Келсiя

Преподобної Параскеви Сербської



Святу Параскеву, яка жила в ХІ ст., дехто вважає покровителькою торгівлі. Виявляється, багато представників цієї галузі охоче возносять молитви святій, аби допомогла у їх неспокійному бізнесі. Проте часова прірва у тисячу літ знівелювала істинну цінність цього терміна. Нічого спільного із теперішньою комерцією в тогочасній торгівлі не було.

Преподобна Параскева народилась у Сербії в селищі Єпіват у благочестивій болгарській сім’ї. З дитинства любила ходити у храм Божий і роздавати милостиню. Після смерті батьків вона продала своє майно, а виручені кошти роздала бідним. Потім Параскева відправилася у Царград, де поклонилася святиням. Тут при храмі Покрови Пресвятої Богородиці жила 5 років, де і прийняла монаший постриг. Потім звершила паломництво по Святій Землі і залишилася жити в Йорданській пустелі. Параскева, як і Йоан Хреститель, харчувалася пустельними злаками, перебуваючи в постійній молитві. Перед кончиною святій явився ангел Божий і наказав повернутися в Сербію, аби там відійти до Господа. За два роки до смерті вона повернулася до родинного села і, наче вбога чужинка, провела решту свого життя при місцевій церкві. Коли померла, її поховали на цвинтарі Єпівата.

Через якийсь час Бог чудесним способом показав людям нетлінні мощі св. Параскеви. При них діялися численні чуда, тому згодом їх перенесли до місцевої церкви. 1641 року мощі св. Параскеви спочили у храмі Трьох святителів у місті Ясси (Молдова).

Преподобного Миколи Святошi, князя Чернігівського, Печерського чудотворця, в Ближнiх печерах



Святий Преподобний Микола Святоша був сином благочестивого князяЖиття Святого Преподобного Миколи Святоші, Печерського Чудотворця Чернігівського Давида Святославовича і правнуком Великого князя Київського Ярослава Мудрого. Під час Хрещення отримав ім’я Святослав на честь свого діда – Святослава Ярославовича, князя Київського і Чернігівського, який 1073 року подарував Києво-Печерському монастирю ділянку Берестового поля та за його стараннями було викопано рів під фундамент Великої Печерської церкви.

Ставши повнолітнім, він одружився із дочкою Київського князя Святополка Ізяславовича –Анною. Мав дітей. Одна з його дочок була дружиною Псковського князя Всеволода Мстиславовича.

У 1097 році князь Святослав став на чолі Луцького князівства. В той час Луцьк був столицею удільних князів і йому довелосб брати участь у військових сутичках проти князя Давида Ігоровича та половецького хана Боняка. Саме князівські міжусобиці й чвари примусили князя Святослава в 1100 році добровільно залишити князівство та прибути до свого батька у Чернігів. Тут він володів численними землями, двома поселення, що знаходилися на березі Дніпра Навіз і Пакуль. Згодом вони з околицями були подаровані князем Святославом Києво-Печерському монастирю. Земельні володіння на Чернігівщині стали підставою називати його князем Чернігівським, хоч таким він ніколи не був.

В цей час молодий князь бачив навколо себе багато неправди й лицемірства, мав велике розчарування світським життям, тому, облаштувавши життєві справи дружини і дітей та роздавши особисте майно бідним і убогим, князь Святослав-Панкратій прибув до Києво-Печерського монастиря, де 17 лютого 1106 року він прийняв чернечий постриг з іменем Микола.

Прибувши до монастиря, він одразу віддав усі свої гроші на будівництво Свято-Троїцької надбрамної церкви та Микільського лікарняного монастиря, що був зведений поруч. Власні книги ченця Миколи стала основою для створення великої Лаврської бібліотеки.

Рідні брати Преподобного — князі Ізяслав та Володимир були незадоволені його рішенням прийняти чернецтво та робили все для того, щоб він відмовився від цього подвигу. Вони прислали до Преподобного Миколи досвідченого лікаря Петра, який був родом із Сирії, щоб той переконав князя повернутись. Лікар, дивлячись на його фізичний стан, умовляв його: "Княже, належить тобі потурбуватись про своє здоров’я, щоб не занапастив ти своє тіло тяжкими трудами та стриманістю… Гляди, бо колись, впавши в недугу і не маючи міці, швидко життя втратиш. Я ж не зможу тобі допомогти".

Святий Микола Святоша відповідав: "Брате Петре, я дякую Господу, що він визволив мене від рабства світові і зробив слугою оцих блаженних чорноризців, а все інше: жінку, дітей, дім, владу, братів, друзів, рабів і поля я покинув ради Христа, щоб бути достойним життя вічного". Невдовзі лікар Петро, завдяки прикладу Преподобного й сам прийняв чернечий постриг.

Протягом трьох років Преподобний Микола Святоша забезпечував монастирську кухню дровами, щоденно нарубуючи їх на березі Дніпра та виконував послух на монастирській кухні. Згодом три роки був сторожем при монастирській брамі, нікуди звідти не відходячи, за винятком відвідування богослужінь. За короткий час він так просіяв святістю, що всі, хто бачив його добрі справи, ревно прославляли Господа.

Перед завершенням свого земного життя він взяв на себе послух миротворця. Так, прибувши на переяславську землю, яка перебувала у вирі князівських міжусобиць, він помирив братів великого князя Всеволода з чернігівськими князями, про що свідчить Літопис Руський від 1142 року.

Преподобний перебував у Києво-Печерському монастирі 36 років і вже упокоївся 27 жовтня 1143 року, перед цим викопавши собі могилу.

Через його власницю здійснювались чудеса. Так, брат Святого князь Ізяслав одягав її, коли тяжко хворів і завжди зцілявся, а також коли йшов на битви з ворогом, то завжди залишався живим і неушкодженим.
Мощі Преподобного знаходяться у Ближніх печерах Києво-Печерїської Лаври.

Мученики Назарій, Гервасій, Протасій і Келсій



Святі мученики Назарій, Гервасій, Протасій і Келсій постраждали в часі царювання імператора Нерона (54 - 68).

Святий Назарій (син християнки Перпетуї і юдея Африкана) народився в Римі і був хрещений єпископом Ліном. З юних років святий Назарій вирішив присвятити своє життя проповіді Христового вчення і наданню допомоги гнаним християнам. З цією метою він покинув Рим і прибув до Мілана.

Відвідуючи християн в Медіоланській темниці, Назарій познайомився там з близнюками Протасієм і Гервасієм. Брати-близнюки народилися в місті Медіолані (Мілані) в сім'ї багатих римських громадян – Віталія та Валерії. Залишившись сиротами (їх батьки були замучені за християнську віру), брати роздали майно бідним, відпустили на волю рабів і подвизались в пості і молитві. За сповідання Христа погани ув'язнили їх у темницю. Святий Назарій полюбив близнюків і, як міг, полегшував їх страждання. За це язичники побили його і вислали з Медіолану.

Святий Назарій поїхав в Галлію і там успішно проповідував християнство і навернув багатьох язичників.

У місті Кимель він хрестив сина однієї християнки на ім'я Келсій і, виховавши його, набув собі вірного учня і сподвижника в місіонерських трудах. За проповідь християнства язичники віддали їх на розтерзання диким звірам, але звірі не торкнулися святих. Потім намагалися втопити мучеників в морі, але вони ходили по водах, немов по суші. Воїни, що виконували страту, були так вражені, що самі прийняли християнство і відпустили святих мучеників.

Звільнені Назарій і Келсій пішли в Медіолан і провідали в темниці мучеників Гервасія і Протасія. Про це донесли Нерону. Той наказав обезголовити святих Назарія та Келсія. Незабаром після цього стратили і святих братів Гервасія та Протасія.

Через багато років, під час правління святого царя Феодосія (408 - 450), святитель Амвросій, єпископ Медіоланський, за одкровенням з Небес, відкрив мощі святих мучеників. Святі мощі, що прославилися багатьма зціленнями, були урочисто перенесені в Медіоланський собор.