У Чернівцях запрацював осередок Української академії лідерства, де протягом десяти місяців навчатимуться 37 студентів.

Серед них немає жодного місцевого. Юнаки і дівчата з Харкова, Луцька, Миколаєва, Львова, Києва і навіть Санкт-Петербурга майже на рік переїхали до Чернівців. Кажуть, приїхали вчитись і паралельно змінювати місто на краще, пише molbuk.ua.

Як розповіла кореспонденту molbuk.ua менеджерка чернівецького осередку Євгенія Матейчук, навчання в академії – неформальне, проте повноцінне. Є ментори – наставники, які супроводжують студентів упродовж процесу навчання і дозвілля. Вони так само приїхали з інших міст.

– Є ініціативна група людей, які в 2014 році після революції і початку війни вирішили, що є великий запит на людей, які би йшли в органи влади, політику, дбали про місто і державу, щоб уміли брати відповідальність на себе, – розповідає Євгенія. – Специфіка академії не в тому, що вона випускає спеціалістів якогось напрямку, це не майбутні економісти чи айтішники.


Основне у програмі студентів, – каже, – фізичний, інтелектуальний та емоційний розвиток. Протягом тижня частину часу виділяють для занять спортом – кросу, командним іграм.

На заняттях студенти не сидять над теорією. Часто запрошують відомих лекторів – фахівців у різних галузях. Якраз під час нашої розмови з керівниками осередку в сусідній аудиторії читав лекцію один із засновників системи Prozorro Олександр Стародубцев.


– Читає їм лекцію про державні інституції. Вранці була англійська. Часто ввечері проводимо рефлексію, де обговорюємо те, що пережили студенти, як вони себе почувають. Останнього разу обговорювали тему свободи на основі книги французького філософа Джона Мілля, – продовжує Євгенія Матейчук. – У плані емоційного розвитку вони вивчають стосунки. Минулого тижня приїжджав психотерапевт Володимир Чупрін, який розповідав про стосунки між чоловіком і жінкою, взаємини з батьками тощо.

У рамках навчання студенти також займаються волонтерством та обов’язково працюють із містом. Зараз готують три проекти, пов’язані зі спортом. Крім того, зараз обирають школи, де будуть допомагати навчатися учням 8-10-х класів, залучатимуть їх до різних проектів.


– Навчання фінансується американським фондом Western NIS Enterprise Fund та місцевим бізнесом. Крім того, плануємо залучати місцеву громаду, адже те, що ми робимо, може бути корисно для міста. Якщо воно розвивається, це його підійматиме в рейтингу інвестиційної чи туристичної привабливості. Учні сплачують лише дві тисячі гривень на рік, – пояснює жінка.

– Проектами вони займаються паралельно із навчанням. Організовуємо також мандрівки, минулого тижня їздили в Хотин, Кам’янець-Подільський і Бакоту, були також у Карпатах. На екскурсії їздимо не просто так, а в пошуках сенсів. У них дуже насичений графік, вихідний лише в неділю. Решту днів від ранку до 10 вечора студенти навчаються і розвиваються, – каже менеджерка і веде на поверх вище показати, як студенти проживають. Крім кімнат на трьох-п’ятьох, є також ванни, лаунж-зона тощо.

– Я їм реально заздрю, що мені не 20, і я не можу вступити в цю академію, – з усмішкою зізнається Євгенія. – Старших не набирають, каже, тому що саме до 20 років люди остаточно формуються як особистості, і в цьому віці ще є шанс якнайкраще вплинути і розвинутись. Після закінчення академії дехто йде з університету, бо розуміє, що це не його, не потрібне.


Після першого курсу університету до Чернівецької академії лідерства вступила Катерина з міста Кременчука. Протягом року навчання на перекладача дівчина зрозуміла, що то не те, що вона мріє робити.

– Мені дуже сподобалась ідея саморозвитку. Круто, що тут можна не тільки навчатись, бути волонтером, але й організатором. Спочатку батьки і родичі телефонували і навіть відмовляли, пропонували повертатися. Але зараз вони бачать позитивні зміни і мене підтримують, – каже Катерина і додає, що не знає, ким буде після випуску з академії. – Я не бачу себе в одній професії до кінця життя. Думаю, що, змінюючись і здобуваючи різні навички, ми зможемо розвивати одразу кілька сфер, які нас цікавлять. Єдине, в чому я переконана, – досягти можна всього, якщо є бажання і мотивація.

Роман приїхав аж із Санкт-Петербурга і каже, йому було найскладніше переїхати з іншої країни.


– Кілька років тому я приїжджав сюди і чув, що в Україні все найкраще, найбільше, але в занедбаному стані. Я хочу змінювати щось на краще. Це виклик, який потрібно приймати і робити. Я знаю, що хочу бути людиною, яка може рухатися далі, незважаючи ні на що, і може розширити свою зону комфорту настільки, щоби з неї не виходити, – каже хлопець чудовою українською мовою.

– Правда! А хтось живе тут по десять років і не може вивчити, – додає Володимир з Івано-Франківська, який взяв академвідпустку після другого курсу університету і приїхав до Чернівців. – Під час навчання я займався освітньо-культурними проектами, над якими ми працюємо і тут. Із відгуків інших студентів академії я зрозумів, що це чітко про мене і для мене. Тут є контроль, режим, відповідальність. Зараз ми не можемо виміряти вплив академії, це дуже довгострокова інвестиція в нас як молодих людей і віра в те, що наше покоління буде спроможне змінити майбутнє.


Хлопець також додав, що академія вільна від шкідливих звичок – куріння, вживання алкоголю та наркотиків. На території навчальної частини не дозволяються також інтимні стосунки. "Щоб не відволікатись від навчання", – зауважує Євгенія.

Додамо, найближчим часом студенти розпочнуть буквально змінювати вигляд міста. Вони вже презентували у мерії проект щодо благоустрою скверу за головним корпусом університету. За словами ініціаторів, колись там був оглядовий майданчик із панорамним видом на Чернівці, тож хочуть його відновити.