Музикант Микола Блищук – новий сурмач, який після смерті легендарного Василя Козака щодня виконує з вежі Чернівецької ратуші мелодію "Марічка". Він був близьким другом колишнього сурмача.
Миколі Васильовичу скоро 55 років. Народився він у селі Шипинці на Кіцманщині. Проживає у Чернівцях з 1982 року. Тут живе і його донька з чотирирічним внуком.
– Я з 1979 року був вихованцем 145-го полку. Навчався у музичному училищі в Чернівцях. Потім була строкова служба з 1982 по 1984 рік. З 1984 року грав у військовому оркестрі. Цьому я віддав 28 років свого життя. Зараз я військовий пенсіонер, – розповідає пан Микола.
Він – із музичної сім’ї, і сам займається музикою з 11 років.
–У мене є ще два брати, я середній. Музикою займався тато, він був універсальним музикантом: грав на трубі, цимбалах, скрипці… Бажання пов’язати життя і музикою у мене також з’явилося рано. Коли мені було 11, до школи приїхали викладачі з музичної школи робити набір на новий навчальний рік. Мене прослухали і прийняли. Прийшов додому і розказав татові про моє бажання займатися музикою, він був тільки радий. До школи ходив у Лужани чотири роки, пішки або автобусом добирався. З цього все і почалось, – згадує трубач.
Із легендарним сурмачем, який помер минулого тижня після важкої хвороби, пан Василь був знайомий давно. Вони були близькими друзями.
– Знайомі з ним дуже давно, відколи я був дитиною. Він працював у Буковинському ансамблі, а я цікавився музикою. Ми часто спілкувалися, зустрічалися і по роботі, і так. Раніше мені доводилося його заміняти о 12 годині на ратуші, коли він хворів і після його операції. Тоді я зрозумів, яка це складна робота: у вітер, дощ, спеку – ти мусиш вийти і зіграти. Перед тим треба підніматися сходами хвилини п’ять, потім треба відпочити хвилину-дві, заспокоїтися і аж потім грати. Маю прийти щонайменше за 20 хвилин до 12.00. Тоді я подумав, що йому це складно дається у зв’язку з хворобою. Але Василь займався цим до останнього, він це любив і пишався тим, що причетний до туристичної родзинки міста.
Нового сурмача для Чернівців "призначив" сам Василь Козак.
– Він подзвонив мені, коли сильно захворів. Тоді він сказав мені: "Я би хотів, аби ти після мене продовжив цю справу". Я погодився, це ж було його останнє бажання, я не міг підвести, хоч сумніви були, – зізнається сурмач.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
