7 серпня
Успіння праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці
Святих жон Олiмпiади, диякониси; Євпраксії, Тавенської дівиУспіння праведної Анни, матері Пресвятої БогородиціВ Євангелії від Луки Господь каже: "Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або ставить під ліжко; але ставить на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло".
Саме таким світлом для оточуючих стало життя святої праведної Анни, і саме її Бог сподобив за чистоту душі й побожність життя стати матір’ю Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії.
Богомудра, Богоблаженна та Благословенна – саме так говорить про неї Церква в піснеспівах. Анна була дружиною святого праведного Іоакима, нащадка славетного царя і пророка Давида. Саме Давидові Бог обіцяв, що від його сімені народиться Спаситель світу.
Подружжя жило в Назареті Галілейському. Не маючи дітей до сивих років, вони все життя сумували, зносили презирство та глум, але ніколи не нарікали на долю, натомість перебували в щирій молитві перед Богом, смиренно покладаючись на Його волю.
Варто пояснити, що, з огляду на очікування народом Месії, бездітність в іудеїв вважалася ознакою гніву Божого за гріхи батьків, оскільки кожна родина сподівалась, що саме в них народиться майбутній Спаситель або його Мати.
Одного разу дари праведного Іоакима не були прийняті священиком — той сказав, що бездітний чоловік недостойний приносити жертву Богу. Старець, вважаючи себе найбільшим грішником серед людей, вирішив не повертатися додому, а оселитися в безлюдному місці. Праведна Анна, дізнавшись, як був принижений її чоловік, почала в пості й молитві просити Бога про дарування їй дитини. Про це молився також праведний Іоаким.
Молитву святого подружжя було почуто: їм обом Ангел сповістив, що в них народиться Дочка, Яку благословить весь рід людський…
Нині ми згадуємо відшестя праведної Анни від земного життя – її Успіння. За переданням, мати Пресвятої Богородиці спочила мирно, у віці 79 років, в Єрусалимі. Анна відійшла до Бога ще до події Благовіщення Пречистій Діві Архангела Гавриїла.
Вже у VI столітті, за часів благовірного імператора Юстиніана, було побудовано храм на її честь. А подальше шанування Анни та Іоакима християнами стало втіленою подякою святому подружжю за те, що саме вони в молитвах та турботах народили і виховали дівчину, яка змогла вмістити в себе Невмістимого Бога, і цим відкрити шлях спасіння усьому людству.
Згадавши святу праведну Анну, нам варто багато чого переглянути в своєму житті. Якщо ми не маємо дітей, нехай наша молитва буде гарячою, щирою і доповнює нашу праведність, але при цьому пам’ятаймо, що все – в руках Божих, і на все – Його премудрий Промисел.
А якщо маємо дітей, тоді спитаймо себе: чи добрі ми батьки? Чи просили ми у Бога з молитвою, щоб наші діти передусім були нагороджені чистотою душі та побожністю? Чи є ми для них прикладом втіленої віри?
І якщо нам вдасться хоча б деякою мірою дати на ці питання позитивну відповідь, тоді наше батьківство має шанс отримати Боже благословення.
Святі праведні Іоаким та Анна, імена яких ми згадуємо наприкінці кожного богослужіння, крізь віки продовжують нагадувати нам про важливі речі: про те, що батьківство вимагає від нас благочестя та відповідальності; про те, що життя людське розпочинається не з моменту народження, а від самого зачаття і про те, що над кожним з нас є дивний Промисел Божий, якому треба довіряти. А успіння – це не смерть, не кінець – це початок нового життя, життя у Христі.
Свята Олімпіада, дияконисаСвята Олімпіада диякониса була дочкою сенатора Онисія Секунда та онукою по матері знаменитого єпарха Евлалія (згадується у повісті про чудеса святителя Миколая). До шлюбу з Онисим Секундом мати Олімпіади була одружена з вірменським царем Арсак і овдовіла. Коли свята Олімпіада була ще зовсім юною, батьки заручили її з благородним юнаком. Шлюб повинен був відбутися після досягнення святою Олімпіадою повноліття. Однак наречений невдовзі помер, а свята Олімпіада не побажала вступати в шлюб і вважала за краще невинне життя. Після смерті батьків вона залишилася спадкоємицею великого статку, який стала роздавати щедрою рукою усім нужденним: жебракам, сиротам, вдовам; посилала також великі кошти в церкви, монастирі, лікарні, притулки для вбогих та подорожніх.
Святий Патріарх Нектарій (381-397) призначив святу Олімпіаду дияконисою. Своє служіння блаженна проходила чесно і непорочно.
Багато допомагала свята Олімпіада приїжджаючим до Царгороду святителям Амфілохієві, єпископу Іконійському, Онисиму Понтійському, Григорієві Богослову, Петру Севастійському, братові Василя Великого, Епіфанієві Кіпрському, служачи всім з великою любов'ю. Маєток свій вона не вважала своїм, а Божим, і роздавала його не тільки добрим людям, але і своїм ворогам.
Святитель Іван Златоуст († 407; пам'ять 13 листопада) високо цінував святу Олімпіаду і надавав їй свою прихильність і духовну любов. Коли ні в чому не винного Святителя несправедливо вигнали, свята Олімпіада разом з іншими дияконисами глибоко переживала це. Виходячи в останній раз з церкви, святитель Іван Златоуст покликав святу Олімпіаду і дияконис Пентаду, Проклію і Сальвину і сказав їм, що порушена проти нього справа, мабуть, приходить до кінця, і навряд чи вони ще побачать його. Він просив їх не залишати церкву і коритися єпископу, який буде призначений замість нього, бо Церква не може бути без єпископа. Святі жінки, обливаючись сльозами, впали перед Святителем.
Патріарх Олександрійський Феофіл (385-412), що колись неодноразово користувався щедрістю святої Олімпіади, ополчився проти неї за відданість Святителю Іванові та й за те, що вона прийняла і годувала ченців, що прийшли в Царгород, яких Патріарх Феофіл вигнав з єгипетської пустелі. Він зводив на неї несправедливі звинувачення і намагався зганьбити її святе життя.
Після вигнання святителя Івана Златоуста загорілася соборна церква Святої Софії і слідом за нею вигоріла велика частина міста.
Всіх прихильників святителя Івана Златоуста стали підозрювати у підпалі і викликали на допит. Тоді ж постраждала і свята Олімпіада. Її викликали до суду, суворо допитували і, хоча не представили доказів, присудили її до сплати великої суми за підпал, в якому вона не була винна. Після цього свята покинула Царгород і відправилася до Кизику (на Мармуровому морі). Однак вороги не припинили своїх переслідувань: у 405 році її засудили на ув'язнення у Никомидії, де свята зазнала багато горя і поневірянь. Святитель Іван Златоуст зі свого вигнання писав їй, втішаючи в скорботі. В 409 році свята Олімпіада померла в ув'язненні.
Свята Олімпіада явилася уві сні Никомидійському єпископу і звеліла покласти тіло її в дерев'яний ковчег і кинути його в море: "Куди винесуть хвилі ковчег, там нехай буде поховано тіло моє", - сказала свята. Єпископ виконав веління святої Олімпіади. Ковчег прибило хвилями до місця, що зветься Врохти, поблизу Царгорода. Мешканці, сповіщені про це від Бога, вийшли на берег, взяли святі мощі блаженної Олімпіади і поклали їх у церкві святого апостола Фоми. Згодом під час набігів варварів церква була спалена, але мощі збереглися і при Патріархові Сергієві (610-638) були перенесені до Царгорода і покладені в дівочому монастирі, заснованому святою Олімпіадою. Від мощів її здійснювалися чудеса і подавалися зцілення.
Преподобна Євпраксія, Тавенська діва (413).Преподобна Євпраксія, Тавенська діва була дочкою Константинопольського вельможі Антигона, родича святого благовірного царя Феодосія Великого (379-395).
Антигон і його дружина Євпраксія були благочестивими і роздавали бідним щедру милостиню. У них народилася дочка, яку назвали також Євпраксією. Антигон незабаром помер. Мати відвернулась від царського двору і разом з дочкою вирушила до Єгипту під приводом огляду своїх володінь. Там поблизу Фіваїди був жіночий монастир з суворим статутом. Життя насельниць привабило благочестиву вдову. Вона захотіла допомогти цій обителі, але ігуменя Феодула відмовилася і сказала, що черниці цілковито віддали себе Богові та не бажають придбання ніяких земних багатств. Ігуменя погодилася прийняти тільки свічки, кадило і масло.
Маленькій Євпраксії в цей час виповнилося сім років. Вона полюбила чернечий устрій і вирішила залишитися в обителі. Благочестива мати не перешкоджала її бажанням. Залишаючи дочку в обителі, Євпраксія просила дівчинку бути смиренною, ніколи не думати про своє благородне походження, служити Богу і сестрам з ретельністю. Незабаром мати померла. Дізнавшись про її спочинок, цар Феодосій послав святій Євпраксії молодшій лист, в якому нагадував їй, що ще в п'ятирічному віці її батьки заручили її з сином одного сенатора і він бажає, щоб вона виконала дану батьками обіцянку. У відповідному листі свята Євпраксія писала цареві, що вже вступила до числа Христових наречених і просить царя розпорядитися її маєтками, роздавши їх на користь Церкви і потребуючих.
Свята Євпраксія, підростаючи, все більше посилювала свої подвиги. Спочатку вона вживати їжу один раз на день, потім через два - три дні і більше і, нарешті, раз на тиждень. Піст вона сполучала з виконанням усіх монастирських послухів: смиренно трудилася в домі кухарів, мила посуд, підмітала приміщення і служила сестрам з ретельністю і любов'ю. Сестри любили смиренну святу Євпраксію. Але одна з них заздрила їй і всі її подвиги пояснювала бажанням прославитися. Сестра стала прискіпуватися до неї і докоряти, але свята діва не суперечила їй, а смиренно просила вибачення.
Багато бід завдавав святій і ворог роду людського. Одного разу вона, дістаючи воду, впала в колодязь, звідки її витягли сестри; іншим разом свята Євпраксія рубала дрова для кухарів і розсікла собі ногу сокирою. Коли вона несла оберемок дров вгору по сходах, то наступила на край свого одягу, впала і гостра скіпка встромилася їй біля ока. Всі ці напасті свята Євпраксія переносила з терпінням, і коли її просили дати собі трохи відпочинку, то не погоджувалася. За подвиги Господь удостоїв святу Євпраксію дару чудотворення: за її молитвою зцілився глухонімий і розслаблений малюк, звільнилася від недуги біснувата жінка. До монастиря стали приносити хворих для зцілення. Свята діва ще більше впокорилися, вважаючи себе останньою з усіх сестер. Перед смертю святій ігумені Євпраксії було видіння. Свята діва була приведена в світлу оселю і поклонялася сидячому на Престолі Царю, оточеному Ангелами святими, а Пречиста Діва показала святій Євпраксії світлу обитель і сказала їй, що вона приготована для неї, і що вона через 10 днів увійде в цю обитель.
Ігуменя і сестри гірко плакали, не бажаючи розлучатися зі святою Євпраксією. Сама ж свята, дізнавшись про видіння, плакала про те, що вона не готова для переходу у вічність, і просила ігуменю упросити Господа залишити їй життя хоча б на один рік для покаяння. Ігуменя втішала святу Євпраксію і говорила, що Господь удостоїть її Своєї великої милості. Раптово свята Євпраксія відчула себе недужою і, захворівши, незабаром мирно померла у віці тридцяти років († 413).
7-08-2018, 09:07
0
1 393
