23 липня за церковним календарем - преподобного Антонія Печерського

23 липня
Преподобного Антонія Печерського



Святий преподобний Антоній Печерський є одним з найбільш шанованих святих в Українській Православній Церкві. Пам’ять про цього суворого подвижника свято зберігається в серцях побожного українського народу. Ще з часів Древньої Русі преподобний став прикладом для наслідування і своїм богоугодним житієм багатьох навернув на шлях спасіння. Народився преподобний Антоній в 983 році недалеко від Чернігова, у містечку Любечі. З юних років маючи страх Божий, він бажав зодягнутися в чернечий образ. Підрісши, він відправився мандрувати і, досягнувши Афона, запалав бажанням наслідувати подвигам його святих насельників. Прийнявши тут постриг, юний чернець у всьому догоджати Богові і, борючись на шляху доброчесності, особливо процвітав в покірності та послуху, так що всі ченці раділи, дивлячись на його святе житіє.

Передбачаючи в Антонії великого майбутнього подвижника, ігумен, за натхненню від Бога, відправив його на батьківщину, сказавши: "Антонію! Пора тобі й інших керувати під святого життя. Вернися в свою Руську землю, хай буде на тобі благословення Святої Афонської Гори, від тебе вийде безліч ченців ".

Повернувшись на Русь, Антоній почав обходити монастирі на Київщині, але ніде не знайшов такого суворого життя, до якого він звик на Афоні.

За Божим промислу, на одному з пагорбів Київських, на крутому березі Дніпра, що нагадував йому улюблений Афон, в лісі, поблизу села Берестове, він побачив печеру, викопану священиком Іларіоном (згодом святий Митрополит Київський і всієї Русі). Він став подвизатися там в молитві, пості, бдінні і трудах, споживаючи через день трохи їжі, іноді не їв по тижню. Люди почали приходити до подвижника за благословенням, порадою, а інші вирішувалися назавжди залишитися зі святим. У числі перших учнів преподобного Антонія був святий Никон, який у 1032 році постриг преподобного Феодосія Печерського, який прийшов у обитель.

Святе життя Преподобного Антонія осяяла всю Руську землю красою чернечого подвигу. Святий Антоній, тих що прагнули до чернецтва приймав з любов'ю. Після настанов, як слід слідувати за Христом, він наказував блаженному Никону постригати бажаючих. Коли близько Преподобного зібралося 12 чоловік братії, загальними зусиллями була викопана велика печера і в ній влаштована церква і келії для ченців. Святий Антоній, поставивши над братією ігуменом блаженного Варлаама, сам пішов з обителі і, викопавши собі нову печеру, зачинився в ній. Але і там, біля місця його усамітнення, незабаром почали селитися ченці. Так утворилися Ближні і Дальні печерні монастирі. Згодом над Дальньою печерою була вибудувана ченцями невелика дерев'яна церква на честь Успіння Божої Матері.

Волею князя Ізяслава ігумен Варлаам пішов у Димитріївський монастир. Благословенням преподобного Антонія і за спільною згодою братії, на ігуменство був обраний лагідний і смиренний Феодосій. На той час число братії вже досягло ста чоловік. Великий київський князь Ізяслав († 1078) подарував ченцям гору, на якій був збудований великий храм і келії, а навколо поставлений частокіл. Так утворилася славна обитель, яка була названа Печерською, як заснована над печерами. Ведучи розповідь про це, літописець зауважує, що хоча й існують багато монастирів, влаштовані багатством царів і бояр, проте вони не можуть зрівнятися з тими, що будуються молитвами святих, їх сльозами, постом і бдінням. Так і преподобний Антоній не мав золота, але своїми працями зростив обитель, незрівнянну з іншими, яка стала першим духовним центром Русі.

За святе життя Бог прославив преподобного Антонія даром прозріння і чудотворення. Особливо це проявилося при побудові їм великої Печерської церкви. Сама Пресвята Богородиця з'явилася йому і преподобному Феодосію у Влахернському храмі, куди вони чудесно з'явилися, будучи захоплені, не відлучаючись від Печерського монастиря. Отримавши від Матері Божої золото, святі найняли майстрів-каменярів, які, за велінням Цариці Небесної, пішли в Руську землю для побудови храму в Печерській обителі. При цьому явленні Матір Божа передбачила близьку смерть преподобного Антонія, яка послідувала на 90-му році його життя 7 травня 1073. Мощі преподобного Антонія, за Божим промислом, залишаються прихованими. Києво-Печерська лавра заснована преподобним Антонієм стала духовним центром для всіх земель Русі.