Мучеників Мануїла, Савела та Ізмаїла
Святі мученики Мануїл, Савел та Ісмаїл
Святі мученики Мануїл, Савел та Ісмаїл, рідні брати, походили зі знатного перського роду. Батько їхній був язичником, мати, християнка, охрестила дітей і виховала їх у твердій вірі в Христа Спасителя. Змужнівши, брати прийшли на військову службу. В якості послів персидського царя Аламундара вони були послані для укладення мирного договору з імператором Юліаном Відступником (361 - 363). Юліан прийняв їх з належною честю і гостинністю. Але коли брати відмовилися взяти участь у язичницькому жертвопринесенні, розгніваний Юліан, порушивши закон, кинув мирних посланців чужої країни до в'язниці, як злочинців.
На допиті він сказав їм, що, якщо вони зневажають шанованих ним богів, то не можна досягти між країнами ні згоди, ні миру. Святі брати відповідали, що вони послані своїм царем з державним дорученням, а не для того, щоб міркувати про богів. Бачачи твердість віри святих братів, імператор звелів піддати їх жорстоким мукам.
Святих мучеників підвісили, прибили цвяхами руки і ноги до дерева, в голови встромили цвяхи, а під нігті рук і ніг вбили гострі спиці. Під час катувань святі воїни, немов не відчуваючи мук, славили Бога і молилися. Нарешті, святим мученикам відсікли голови мечами. Тіла їх Юліан наказав спалити, але раптово стався землетрус, земля відкрилася і прийняла у свої надра тіла святих мучеників. Через два дні, після старанної молитви християн, земля повернула тіла святих братів, від яких виходили пахощі.
Багато поган, що стали свідками здійсненого дива, увірували в Христа і хрестилися. Християни з честю поховали мощі святих мучеників - братів Мануїла, Савела та Ісмаїла. Це сталося в 362 році. З цього часу мощі святих страстотерпців прославилися чудотворенням.
Дізнавшись про вбивство своїх послів і про те, що впертий Юліан з численними військами йде проти нього, цар Аламундар зібрав військо і став на межі своїх володінь. У запеклій битві перси здолали греків. Юліан Відступник був убитий святим великомучеником Меркурієм.
Через 30 років благочестивий імператор Феодосій Великий (+ 395) збудував у Константинополі храм на честь святих мучеників, а святитель Герман, Патріарх Константинопольський (пам'ять 25 травня), будучи ще ієромонахом, написав у пам'ять і похвалу святим братам канон.
