Людмила Бойчук живе у віддаленому районі Чернівців, на Калічанці, а працює кухарем у ресторані в самому центрі міста. Жінка вже два роки не сідає у маршрутки: "озброїлась" зручним взуттям і ходить на роботу пішки і в морози, і влітку.

Людмила каже, що для жителів Калічанки проблема транспорту завжди існувала, тож транспортом їхати і так вдавалося не часто. Та після інциденту із водієм маршрутки 10-А вирішила й взагалі до них не сідати.

Графік "як хочу – так і їду"
Ігнорувати маршрутки Людмила почала з лютого минулого року. Тоді зранку перед роботою жінка прочекала на зупинці маршрутку майже годину.

– Я так замерзла! Тоді під’їхала маршрутка, я сіла, навіть говорити нормально не могла, але таки запитала водія, за яким графіком вони їздять. Було видно, що він пив, від нього несло алкоголем. Він подивився на мене і сказав "графік називається – як хочу, так і їду". Сперечатися з ним далі не було сили, я вирішила, що не буду більше терпіти до себе такого ставлення, – розповідає пані Людмила.

Жінка каже, що тепер добирається на роботу навіть швидше, ніж колись транспортом.
– Якщо я у кросівках, в джинсах, і мені зручно, я пішки йду до Центральної площі півгодини. Враховуючи затори і стан доріг, маршрутка долає цю відстань стільки ж. Але перед тим, як у неї сісти, треба було ще годинку почекати на зупинці. Я часто запізнювалась через це, тепер я не запізнююсь ніколи, до 9 ранку я вже на роботі і встигаю перед тим попити кави, – розповідає жінка.

Людмила намагається привчати до пішої ходи і своїх дітей: о 8 ранку виходить з дому із сином, якого відводить у садочок. Тільки після цього вона йде на роботу.

– Рух – це життя. Сина я привчаю до цього змалку. Дивуюсь, коли бачу на зупинці маму із дітьми, які мерзнуть в очікуванні. Не краще пройтися вже із ним кілька хвилин, ніж сидіти на місці і чекати? Так само влітку. Навіщо душитися у маршрутках, коли можна подихати свіжим повітрям зранку. 20 хвилин із сином за ручку йдемо до садочка. Інколи він втомлюється, та вже звикає. Донька не дуже задоволена, коли ми виходимо всі разом з хати: знає, що треба буде іти пішки, – додає Людмила.
"10-та маршрутка небезпечна для життя"

Жінка може сісти у транспорт дуже рідко: якщо погода геть погана чи подруги запросили поїхати разом і поговорити. Таке буває раз на кілька місяців, і то тільки якщо їде 40-ва маршрутка.

–У 10-А принципово не сідаю ніколи. У 40-ву сідаю настільки рідко, що вже й забула, коли це було востаннє. У цьому автобусі хоча б не небезпечно їхати. У 10 та 10-А настільки багато людей, що їхати там небезпечно. І сам транспорт у такому стані, що у мене завжди було враження, що зараз щось впаде, – каже жінка.
Повертається Людмила додому щодня після 21 години. Каже, буває страшно йти вулицею Синагоги (колишня Барбюса) – зустрічала і сексуальних маніяків, і групи п’яних людей.

– Це єдиний мінус, але я намагаюся оминати. А все решта пішло мені тільки на користь. Мені не треба сідати на дієти, влітку навіть не ходжу у спортзал – фізичні навантаження та кардіотренування у мене є. Настрій зранку хороший, гуляю на свіжому повітрі. Так звикла до цього, що вже й не буду користуватися транспортом, – запевняє чернівчанка.