2 квітня, понеділок
2-7 квітня 2018 - Страсний тиждень. Страсний понеділок. Строгий піст.
Преподобних Іоана, Сергія, Патрикія та інших, в обителі св. Сави вбитих Мучениці Фотини (Світлани), самарянки, її синів мучеників Віктора, нареченого Фотином, та Іосії; мучениць Анатолії, Фото, Фотиди, Параскеви, Киріакії, Домніни і мученика Севастіана, Мучениць Олександри, Клавдії, Євфрасії, Матрони, Юліанії, Євфимії і Феодосії, Святителя Микити, сповідника, архієпископа Аполлоніадського.
Преподобних Іоана, Сергія, Патрикія та інших, в обителі св. Сави вбитих
У VIII столітті околиці Єрусалиму піддавалися частим нападам сарацинів. Був зруйнований і прийшов в запустіння монастир святого Харитона. Двічі сарацини намагалися розграбувати Лавру преподобного Сави Освяченого, але Промисел Божий оберігав обитель. Лаврські ченці могли сховатися від варварських набігів у Єрусалимі, але вони вирішили не залишати того місця, де рятувалися багато років.
Наприкінці Великого посту, на тижні перед Вербною неділею, 13 березня, сарацини увірвалися в монастир і зажадали віддати їм всі цінності. Отримавши від ченців відповідь, що в монастирі немає нічого, крім мізерних запасів їжі та старого одягу, сарацини стали стріляти в насельників із луків. Тринадцять людей було вбито, багато поранено, палали чернечі келії. Сарацини мали намір підпалити і монастирську церкву, але, побачивши вдалині багато людей, вирішили, що це війська, послані з Єрусалиму. Нападники поспішили вийти, несучи з собою той мізер, що їм удалося награбувати. Після втечі ворога отець Фома, вправний лікар, став надавати допомогу тим монахам, які залишилися в живих.
У Великий Четвер 20 березня сарацини знову, в ще більшій кількості, напали на Лавру і стали винищувати ченців. Ті, хто залишився в живих, були зігнані до церкви; нападники хотіли під тортурами дізнатися від них, де заховані скарби. Обитель була оточена, щоб ніхто не міг урятуватися втечею. Варвари схопили святого Іоанна, зовсім ще юного ченця, який раніше опікувався мандрівниками. Його жорстоко катували, потім перерізали на ногах і руках сухожилля і стягнули за ноги по камінню з гори, здерши шкіру зі спини мученика.
Хранитель церковного начиння, преподобний Сергій, приховав священні чаші і намагався втекти, але був схоплений і обезголовлений. Кільком ченцям все-таки вдалося сховатися поза обителлю, в печері, але це помітив страж, який знаходився на горі, і наказав усім вийти. Всередині печери преподобний Патрикій пошепки сказав тим братам, хто був із ним в печері: "Не бійтеся, я один за вас вийду і помру, ви ж сидіть і мовчіть". Сарацини запитали у нього, чи є ще хто-небудь в печері, і преподобний відповів, що він був один. Його відвели в Лаврську церкву, де ті, хто залишився в живих, очікували своєї долі. Сарацини зажадали з них викуп в 4000 злотниць та священні чаші. Ченці не могли дати такого викупу. Тоді їх перевели в печеру преподобного Сави, що знаходилася в огорожі монастиря, і перед входом до неї розвели багаття, в яке підкидали гній, щоб ув’язнені задихнулися від отруйного диму. У печері загинуло вісімнадцять чоловік, в тому числі і преподобні Іоанн та Патрикій. Тих, хто залишився в живих, сарацини продовжували катувати, однак, нічого не добившись від них, залишили монастир.
Пізно вночі у Велику П’ятницю монахи, які ховалися в горах, повернулися в Лавру, віднесли тіла вбитих преподобних отців до церкви і в печалі поховали їх там.
Варвари, які грабували Лавру, були покарані Богом. Вони стали жертвою раптової хвороби, і всі до одного загинули, а тіла їх стали здобиччю диких звірів.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
