«Підірвати школу? Це ж війна»: експерти розповіли, чому жертвою чи співучасником провокацій РФ може стати будь-хто

Наймані провокатори хотіли підпалити дві румуномовні школи на Буковині. Минулого тижня спецслужба затримала зловмисника, який уже отримав кошти з Росії для реалізації цього злочину задля дестабілізації ситуації в регіоні.

Наскільки небезпечними є такі дії агресора для України? На що розраховують російські диверсанти і чому в умовах війни на Сході жителі, навіть найвіддаленіших від цього конфлікту регіонів, повинні бути пильними, з’ясовував "МБ".

"Камер нема, але працювати із закритими обличчями"

23 лютого СБУ повідомила про затримання зловмисника, який за гроші з Росії планував вчинити провокації на Буковині. Так, російські спецслужби мали намір підірвати дві румуномовні школи тут із метою дестабілізації ситуації в регіоні.

"Представник російських спецслужб Пономарьов планував організувати зухвалу провокацію на Буковині. Нами встановлено перерахування грошей для підриву двох румунських шкіл. Цю провокацію вдалося попередити", – повідомив на брифінгу заступник голови Служби безпеки України Віктор КОНОНЕНКО.

Він уточнив, що виконавці цього злочину до місця його проведення не виїхали.



Також прес-служба СБУ оприлюднила відеозаписи розмов по Skype та скріншоти розмов у мобільних додатках між організатором провокації та особою, яка мала її реалізувати.

"Біля кордону є містечко… Там два об’єкти спалити треба. Сам факт, що на них чиниться тиск. Там не треш якийсь", – каже у відеозаписі Пономарьов.
"Утиски, так? А що за місто?", – перепитує його виконавець провокації.



"Ой, блін… Я пізніше тобі скину", – відповів Пономарьов.

На оприлюднених скріншотах із розмов зловмисників видно, що Пономарьов надіслав виконавцю наступну інформацію: "Герцаївський район, Великосілля, вулиця Германа, 51. Школа" та "Село Остриця, вулиця Шкільна, 24, Новоселицький район".

Якщо вірити листуванню зловмисників, виконавцеві за реалізовану провокацію пообіцяли по 1500 (валюта не вказана) за кожен об’єкт.





"При тому доказі, що ти це зробиш, питань не буде. Ну, з екшн-камерою. Головне – флешку витягти зразу", – пише виконавцеві особа, названа в соцмережі як "Давид Билетер".

На запитання виконавця, що потрібно зробити, "Билетер" дав відповідь: "Спалити. Все, як і говорили тоді. Камер, здається, нема, але працювати із закритими обличчями… Щодо охорони – може бути один сторож. Але не факт – занадто малі села".

"Щоб у нас хтось це обговорював – не чула"

У школі села Остриця навчаються 262 учні. Заступник директора закладу пані Віолетта розповіла по телефону "МБ", що інформацію про запланований підпал школи у селі не надто обговорюють.

– У нас нема нічого такого. Не чула, щоб обговорювали. Я не знаю, не дуже ходила. Саму ж інформацію про цю провокацію читала у Facebook. Але так, щоб у нас хтось це обговорював – не чула, – розповіла жінка.

Уже згодом міністерство закордонних справ Румунії відреагувало на інформацію СБУ, рішуче засудивши будь-які провокації щодо шкіл з навчанням румунською мовою в Україні.



"Ми звернули увагу на інформацію, яку оприлюднила Служба безпеки України щодо спроб підпалу шкіл, які викладають румунську мову в Чернівецькій області", – заявив представник румунського МЗС, додавши, що урядова структура зараз "вживає необхідних заходів для отримання додаткової інформації про спробу вчинення інциденту, а також про те, як українська влада діяла в цій ситуації".

"МЗС рішуче засуджує будь-які дії проти навчальних закладів, які вивчають румунську мову в Україні", – йдеться у заяві.

"Стратегія Кремля - знайти чорну балалайку в темній кімнаті"

Наші експерти:

Максим КИЯК, політичний аналітик



Ігор БУРКУТ, політолог, історик



– Наскільки небезпечними для нас є такі провокації?

М.К.: "Як би критично я не ставився до терміну "гібридна війна", але, все ж, він відображає той різноманітний набір засобів, які використовуються Кремлем супроти України. А це, окрім, звичайно ж, військових засобів, ще й економічні важелі, дипломатичні, використання мовної, релігійної та національної карт. Ще три роки тому стало зрозумілим, що Кремль буде намагатися використати багатонаціональне розмаїття України у власних цілях. Саме у 2015 році на Мюнхенській безпековій конференції російський міністр закордонних справ Сєргєй Лавров обмовився і заговорив про "равниє права національностєй" в Україні. Тоді ж він згадав зокрема і про угорську та румунську національні спільноти. Звісно, вже є дивним той факт, що міністр іншої (чужої) країни так ревно опікується національностями суверенної держави.

Тим не менше, за лічені місяці після заяви цього діяча на Одещині було викрито спробу проголосити так звану "Бессарабську народну республіку". "Совпаденіє?" Цілі Кремля щодо використання релігійної, національної, мовної карт є очевидними. Це і спроба посварити Україну з країнами-союзниками та з сусідами, створити потрібну медійну картинку у російських медіа про роз’єднаність і кризу в нашій державі. Ще однією метою таких дій є намагання відволікти владу та громадян від важливіших проблем, а також, щоби такі, як Лавров, жонглюючи фактами, звинувачували потім на міжнародних майданчиках Україну в утисках нацменшин. Стратегія Кремля тут є простою наче лапті: знайти чорну балалайку у темній кімнаті. А якщо ж її там немає, то вигадати національний або мовний конфлікт там, де його ніколи і не було.

До речі, якщо вже згадали про мову, то Кремль і його посіпаки чомусь уявили себе великими захисниками російської мови та російськомовних. Правда ж полягає у тому, що російська владна верхівка аж ніяк не володіє монополією на російську мову. Так само, до речі, як і на російську культуру. Теперішня кагебешна влада у Росії має до Пушкіна та Достоєвського таке відношення, як морська свинка до моря. Відтак, коли наступного разу Кремль буде звинувачувати когось у русофобії, йому варто підійти до дзеркала і побачити справжнього русофоба саме там. На щастя для нас і на жаль для Кремля, реалізація задумів щодо національних або інших конфліктів в Україні дуже часто є такою ж сумною, як і обличчя самого Лаврова. Геніальні задуми кураторів з ФСБ часто руйнуються вже під час їхнього безпосереднього втілення через непрофесійність або саботаж виконавців цих задумів.

Звичайно, важливу роль у запобіганні таким планам відіграють і наші спецслужби. Десять років тому в Таллінні, столиці Естонії відбулися події, схожі до тих, які мали місце на Донбасі у 2014-му. Тоді Кремль спробував розсварити росіян і естонців. На мобільні телефони естонців приходили смс від естонської влади про те, щоби громадяни залишалися вдома та не піддавалися на провокації. Методи Кремля з того часу не змінилися, хіба що стали більш досконалими і більш безпринципними. То ж українцям так само, як і естонцям десять років тому, варто не піддаватися на дешеві провокації, зберігаючи, при цьому, холодну голову. Дивно, але у Кремлі досі не зрозуміли, що за чотири роки війни та різноманітного штибу провокацій в українців уже виробився імунітет і сформувалася надзвичайна психологічна стійкість. Тож голими руками Кремля українців вже ніяк не візьмеш.

І.Б.: "Російські спецслужби зараз взяли курс на диверсії й саботаж у різних областях України. Нещодавно був підпал Товариства угорської культури в Ужгороді. З’ясували, що це зробили два поляки-члени проросійської організації "Фаланга". Був і обстріл польського консульства, руйнування єврейських та польських пам’ятників – щоби провокувати напругу в міжетнічних відносинах.

Ці випадки демонструють, що війна йде справжня. Що противник, як завжди, підступний і підлий. Що він може використовувати різні методи.

Єдине, що нам треба усім зрозуміти – незалежно від етнічного походження, конфесійної приналежності чи політичних переконань – війна триває, в якій використовується чимало громадян України. Тому, коли відбуваються подібні речі, не треба поспішати з оцінками, як це зараз буває. Коли підпалили в Ужгороді угорське товариство – відразу пішла кампанія в угорських ЗМІ: "Це діяльність українських націоналістів!". Тільки, не дай Боже, це би сталося в Чернівецькій області з румуномовними школами, теж міг би піднятися крик: "кляті хохли, що вони роблять з нами?".

Найголовніше для нас зараз – збереження холодного розуму. Не варто кидатися в емоції, не варто вважати, що вороги – саме ті, на кого нас штовхають. Зрозуміло, що противники нас штовхають на те, щоб ми одне одного знищували.

- Яку роль у таких умовах відіграє церква?

М.К.: "Релігійний фактор все ще може бути одним із козирів у рукаві Кремля під час його агресії проти України. Досі він використовувався доволі рідко. Не в останню чергу і вже через згадану мною непрофесійність прокремлівських виконавців на місцях. Звичайно, Українська православна церква могла би стати таким важелем, але тут свою роль відіграє проукраїнське крило в цій церкві, яке активно протистоїть її проросійському крилу. Але розслаблятися, звісно ж, не варто, бо найбільш небезпечними в історії, як відомо, завжди були саме релігійні конфлікти".

– Як провокації у соцмережах впливають на загальні настрої людей?

М.К.: "Яка основна мета інтернет-троля? Спровокувати на емоційну реакцію, відвести увагу від головного, підмінити головну тезу другорядними. Як варто поводитися з таким інтернет-тролем? Ігнорувати його та зберігати спокій і, заразом, власні нерви. То ж, як то кажуть, "не годуйте тролів". За великим рахунком, дії Кремля на міжнародній арені нагадують поведінку цього троля, який підступно провокує на потрібну йому реакцію. Цей троль, начепивши на себе георгіївську стрічку, поклавши в одну кишеню портрети Сталіна та Дзержинського, а в іншу – православну ікону, тиняється світом, чіпляючись до цивілізованих країн. Як відомо, інтернет-троль намагається себе видати за реальну людину, тобто за того, ким він не є. Так само і російська владна верхівка вперто намагається зобразити Росію у якості супердержави, якою вона ніколи і не була".

І.Б.: "Нам треба чітко зрозуміти, що соцмережі дуже впливають на суспільні настрої. У соцмережах працюють абсолютно різні люди – починаючи від патріотів України, закінчуючи повними ідіотами і прямими агентами ворога. Треба бути дуже пильним, коли читаєш якусь інформацію та не кидатися відразу розповсюджувати те, що здалося істиною.

За більш, ніж півстоліття роботи з інформацією, я переконався в одній дуже простій речі – правда, як правило, не показова, і дуже часто нецікава. А от брехня… Так і хочеться відразу всім повідомити…

Тож раджу обов’язково перевіряти інформацію. У мене метод такий: будь-яку інформацію я намагаюся перевірити за трьома джерелами, які взаємно не пов’язані. Це допомагає максимально наблизитись до істини і не повторювати фейки.

У нас відсутня хороша підготовка борців із фейками. Ми програємо. Спеціалісти, які вивчають вплив медіа та соцмереж на формування громадської думки, відверто і з великою тривогою говорять про те, що нам треба ще багато працювати. Я гадаю, що особливу роль тут повинні відіграти молоді журналісти. Старі – звикли думати стандартами, штампами…".

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram