Він працював до останнього дня. Зводив заводи, школи, дитячі садки, пологові будинки, житло для людей… Залишив після себе родинну династію будівельників і добру пам’ять.

Заслужений будівельник України, Почесний громадянин Чернівців, зразковий сім’янин, патріот, доброчинець – це все про Василя Мороза, генерального директора будівельної фірми "Чернівціжитлобуд". Завдяки йому тисячі чернівецьких сімей оселилися в нових квартирах поліпшеного планування з індивідуальним опаленням і утепленими стінами, підземними паркінгами та дитячими майданчиками біля новобудов.

"Сам закладаю перший камінь під будинок і приймаю його в експлуатацію, – запевнив Василь Гаврилович під час однієї з зустрічей з кореспондентом molbuk.ua. – Встаю рано о 05.00 і обходжу всі наші об’єкти, перевіряю до найменших дрібниць, а потім змушую виправити виявлені недоліки. Бо я живу в цьому місті й відповідаю за свою роботу перед чернівчанами. Ставимо собі за мету не тільки підняти стіни, а й створити неповторну ауру в домівках. Щоби людина захотіла жити в цьому будинку, де має бути тепло і затишно. Що таке праця – знаю з дитинства. З 10 років працював у радгоспі. Тоді був голод, треба було заробляти. Був і біля молотарки, і їздовим, і біля трактора. Дивився на сонце і чекав, коли воно зайде, щоби можна було хоч трохи відпочити".

Після закінчення школи Василь Мороз вступив до будівельного технікуму. Згодом закінчив Чернівецький державний університет і Київський автодорожній інститут. Під його керівництвом на Буковині зводили школи, будинки культури, фельдшерсько-акушерські пункти. Очолювана ним будівельна організація "Промбуд-1" спорудила у Чернівцях заводи "Кварц", "Гравітон", "Вимірювач", "Граніт", шкіргалантерейну фабрику, міський молокозавод, пологовий будинок на Рівненській, десятки дитячих дошкільних закладів, злітно-посадкову смугу аеропорту…

У 2001 році Василь Гаврилович здійснив свою заповітну мрію – разом із синами створив власну будівельну фірму "Чернівціжитлобуд".

– Тоді я вирішив, що в нас працюватимуть найкращі фахівці, застосовуватимуться передові технології, – згадував генеральний директор. – Ми провели технічне переоснащення, придбали КамАЗи, самоскиди, екскаватори, бульдозери та іншу будівельну техніку. Відновили цегельні заводи у селі Вікно на Заставнівщині й Стрілецькому Куті на Кіцманщині. Створили завод будівельних конструкцій, де є бетонний, столярний та арматурний цехи, кузня, пилорама. Отож виготовляємо весь асортимент для житлового й промислового будівництва. У кожній з квартир, зведених нашою фірмою, встановлене індивідуальне опалення, стіни утеплені за новими технологіями. Віконні блоки встановлюються з подвійними камерами, що додатково зберігає тепло.

Та найбільшим досягненням Василь Мороз вважав свою велику дружню родину, сім членів якої працюють будівельниками.

"Нашу будівельну династію започаткував ще мій батько, який був майстром на всі руки і спорудив не один десяток будинків на Кіцманщині, – хвалився пан Василь. – Я хотів стати учителем математики, але, як і тато, став будівельником. Обох синів ще змалку тягав із собою по всіх об’єктах, показував, що треба робити з інструментами. Тому вони заявили, що теж будуть будівельниками. Згодом цією стежкою пішли четверо внуків. Моя невістка теж будівельник".
Із дружиною Раїсою вони прожили понад півстоліття душа в душу, відсвяткували золоте весілля. Коли за великим столом збиралися діти, внуки, правнуки, глава сімейства відчував, що прожив життя недарма.

– Ми з дружиною завжди думали про наших синів. І найважливішим для нас було, щоб вони виросли порядними людьми. Я мав бути для них гарним прикладом у всьому, – зізнавався чоловік. – Зараз я спокійний, бо сини виросли такими, як ми хотіли з дружиною.

А ще Василь Мороз був дуже доброю людиною. У пам’яті залишився один спомин. Якось завітала на фірму "Чернівціжитлобуд" у зв’язку з ювілеєм генерального директора. На подвір’ї зустріла Василя Гавриловича в оточенні бездомних собак. Він годував їх м’ясом і кістками, які витягував із пакета. Потім приніс воду і налив у миску.

"Щоранку перед роботою заходжу в магазин і купую щось для собак, які вже давно живуть у нас. Хтось повинен їх годувати. Ці тварини не винні, що опинилися на вулиці", – пояснив чоловік.

Коли запитала про плани на майбутнє, пан Василь посміхнувся: "Будувати! Маємо багато роботи. Треба здати будинки на вулицях Героїв Майдану, Руській, Миру. Загалом будуємо 500 квартир. Іноді думаю: може, залишити це все і піти відпочивати? Але що я буду робити без улюбленої справи, якій присвятив усе життя? Без неї я вже не зможу".

Надія БУДНА

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram