43-річна чернівчанка Ірина Гордієвич служить у поліцейському батальйоні "Луганськ-1" у зоні АТО.

Про це йдеться у публікації газети "Молодий буковинець".

Симпатична жінка: модна коротка стрижка, біле фарбоване волосся, у вусі –кілька сережок. Майже 18 років Ірина працювала в Греції. Вийшла там заміж за поляка, народила сина. Та коли почалися події на Майдані, повернулася в Україну.

– Я купила квиток на літак і полетіла додому. Одразу ж пішла на Майдан, допомагала грошима, – пригадала Ірина. – Коли у 2014 році хотіла йти в АТО, зустріла великий супротив у військкоматі. Мені казали: "Ти жінка, куди преш?". А я їм: "Ну, жінка, і що? Хіба не маю права захищати свою країну?". І таки добилася свого. Хотіла бачити на власні очі, що там відбувається насправді. Мій життєвий девіз: "Якщо не спробуєш, то як знатимеш, що це таке".

І 28 листопада 2014 року Ірина поїхала в АТО.



"Скоро буде вже три роки, як я служу в поліції особливого призначення – батальйоні "Луганськ-1". Ні про що не шкодую, це великий досвід, – запевнила поліцейська. – Життя дало мені другий шанс відчути себе повноправним громадянином своєї країни. Можна сказати, що я себе там знайшла. Робота, яку виконую, потрібна суспільству. Ми патрулюємо вулиці міста Щастя, охороняємо блокпости, виконуємо спеціальні завдання. Це зона розмежування в Луганській області. Те, що там відбувається, немає нічого спільного з колишніми війнами. Нинішня війна – гібридна, її не видно, як і твоїх противників. Хтось натиснув на кнопку – і вистріл. Де впаде снаряд – невідомо. Тому постійно знаходишся в небезпеці. Хоча на війні – особлива дружба. І кохання тут знаходять. Багато пар одружилося. Життя продовжується навіть на війні. Я намагаюся залишатися жінкою і гарно виглядати. Встаю на 15-20 хвилин раніше, аби зробити макіяж".

Публікацію про поліцейську Ірину Гордійчук читайте в четверговому номері "МБ" від 16 листопада.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram