Чернівчанин Василь Назарко повернувся із зони АТО, де побував на Зелені свята. Возив бійцям домашні страви, які приготувала так звана "Заставнівська сотня".

– Це вже була 28-а наша відправка в зону АТО, – розповіла організаторка Марія М’якота. – Цього разу ми теж приготували дуже багато домашніх страв. Наші традиційні голубці, які так полюбилися бійцям, квасоля з ребрами, горох і капуста з м’ясом, салат із червоного буряка, овочеве рагу… Уперше приготували традиційну заставнівську страву – "баби із печі" у 20-літрових каструлях. Оскільки зараз спекотно, то ми всі страви закатували у скляні трилітрові банки, щоби не зіпсувалися. Волонтери із Кадубівців напекли багато смачних солодощів. А жінки зі Звенячина і Товтрів – домашнього хліба у печах. У пекарні Руслани Лупул всю ніч пекли бісквіти та перекладали їх.

– Із заставнівським волонтером Віктором Лаштою ми виїхали першого червня, а другого вранці вже були на передовій. На пропускних пунктах не виникало жодних проблем, нас всюди пропускали, бо мене добре знають, – розповів Василь Назарко. – Спочатку заїхали у 80-ту бригаду, де воюють буковинські хлопці. Вона дислокується в полі за Красногорівкою. У бінокль можна побачити окопи сепаратистів.

Пан Василь показує фото, які він зробив у Красногорівці. На них – розбиті бліндажі та вогневі точки.

"Було пряме попадання. На щастя, бійців у цей час там не було, – каже волонтер. – Зате вибухнули всі боєприпаси, які зберігали в одному з бліндажів. І ледь не вбили командира роти – обстріляли його землянку. Було таке враження, що "сєпари" спеціально полювали на нього. Над нашими окопами постійно літають ворожі безпілотними, збити їх на такій висоті досить складно.

Навідалися волонтери і до добровольчого батальйону "Правого сектору", який знаходиться за Авдіївкою.

"Хлопці дуже зраділи домашнім стравам. З їдою у них – велика проблема, – запевнив пан Василь. – Я запитав у бійців, як у них з продуктами харчування. І почув у відповідь: "Печиво є – і то добре". У цьому батальйоні воюють добровольці – патріоти України, які весь час на передовій. Але від держави вони не мають жодної підтримки: ні грошима, ні обмундируванням, ні продуктами. Я постійно до них заїжджаю. Побували ми і в Лисичанську, де вивантажили частину страв для 93-ої бригади. Бійці ніби забезпечені продуктами, з голоду не помирать. Але скаржаться, що їжа дуже одноманітна: рибні консерви, тушонки, гречка, макарони. Ці тушонки роблять спеціально для військових: м’яса там зовсім немає, лише якась "жижа" і відходи. Хлопці дали мені одну банку, то навіть собака не хотів їсти, а вони мусять".

На запитання, чи забезпечені бійці літньою формою, волонтер відповів: "Хлопці ніби вбрані. Але немає змінного одягу, щоб попрати форму. Застольні генерали, які виробили ці стандарти для військових, поняття не мають, що таке передова на фронті. Адже в цій формі хлопці не марширують на параді, а сплять в окопах, щоби завжди бути готовими до бою, повзають на колінах за будь-якої погоди. Тому вона швидко брудниться і рветься. А щоби списати її та отримати нову, потрібно зібрати купу паперів і підписів. Хлопці кажуть, що швидше буде пошити нову за власні гроші. Коли випадають дощі, то неможливо пройти, відриваються підошви у берців. Треба це якось враховувати. Для риття окопів та бліндажів бійцям дають маленькі саперні лопатки. Що ними зробиш? Тільки мозолі натреш. Бійцям потрібна нижня білизна, футболки, шкарпетки, питна вода, лопати, сокири, кабель, скоби для бліндажів, цвяхи, хороші біноклі, коліматорні приціли, генератори для світла.



Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram