Львівські майстри вчили чернівчан основам іконопису

У Чернівцях перед Великоднем протягом тижня тривали навчання, які проводила майстриня іконописної школи Українського католицького університету "Радруж" у Львові Уляна Креховець. Щодня учасники школи протягом кількох годин навчалися мистецтву писання ікон. Кореспондент "МБ" навідалася до школи у день, коли ікони вже були готові, їх залишилося лише освятити.

-Наша школа називається “Радруж” на честь назви поселення Радруж (зараз на території Польщі), - пояснює Уляна Креховець. - Там були знайдені дуже оригінальні ікони, написані на зламі 14-15 століть. Тож ми собі взяли цю назву, тому що в основі школи закладені знання реставраторів, які реставрували ці ікони. Нам часто телефонують люди, які прочитали оголошення про школу, і цікавляться: “От скажіть, я жодного разу не малювала, пензля в руках не тримала...Чи я зможу намалювати?” Я відповідаю: “Так, зможете, приходьте. Це навіть краще, бо художники мають вже якусь свою техніку, і їм дуже важко переключитися”. Насправді немає точного відліку часу, протягом якого можна довершено навчитися писати ікону. Для цього потрібно вчитися все життя. Я знаю багатьох іконописців, які успішно розписували іконостаси у багатьох храмах України. Але вони все одно продовжують самовдосконалюватися.

Як розповіла пані Уляна, іконописання складається з 15 етапів. Перше, що потрібно зробити, - це підготувати іконописний щит-дошку. Її треба проклеїти, прогрунтувати, зачистити-відшліфувати.

-Дошка — це те, з чого ви починаєте, - пояснювала майстер. - Це так званий “іконний щит”. Він зазвичай із липи, рідше — з тополі або ялини. Далі її потрібно покрити тонким шаром білого бездоганно вирівняного крейдяного левкасу. Левкас складається з клею, який називається “кролячим”, бо виварюється зі шкурок кролика. Пізніше до нього додається крейда. Колись брали будівельну. І тоді для виготовлення левкасу потрібно було дуже багато часу. Зараз ми беремо очищену шампанську або болонську крейду. Цікаво, що в іконах 14-15 століть під левкасом буває наклеєне полотно “паволока”. Товщина дощок має бути не більше двох-трьох сантиметрів 2-3 сантиметри. З лицьового боку вони зазвичай мають заглиблене поле — ковчег.

Майстриня зауважує, що “халтура” тут не пройде і полегшити собі роботу не вдасться: усі ці підготовчі етапи доведеться виконати на совість. А дошки мають бути якісними — у цьому вона переконалася на власному досвіді:
-Якось колежанка мені каже: “Слухай, на ринку можна купити собі кухонні дошки та й малювати”. Отож ми пішли і купили. Тоді я ще не знала, що дошка для кухні може бути по-іншому відшліфована, емальована. І левкас уже не лягає на неї. Тож потім через це втрачається кінцевий результат. Так і трапилося. Сестричка випадково потягнула рукою по іконі і зняла пігмент, малюнок розтерся.

Зараз ікони покривають зверху тонким шаром лаку. А колись у давнину, заглиблюється в історію Уляна Креховець, ікони зверху фарбували збитим білком. Пізніше він кам'янів і перетворювався на суцільний камінь. Тож відреставрувати таку ікону вже було неможливо.

-Жоден реставратор ще не розкрив такої ікони, яка пофарбована білком, - каже майстриня. - Білок якщо знімати, то до левкасу. Оті шари пігментів роз'єднати між собою вже неможливо, це вже намертво.

До речі, зазначає пані Уляна, досвідчений реставратор ніколи не намагатиметься відреставрувати ікону так, щоби вона виглядала як нова. Тобто домальовувати щось своє. Тому що будь-яке втручання може зашкодити іконі і врешті зіпсувати її. Або у кращому випадку зникне її автентичний вигляд.
-Деякі реставратори хочуть продемонструвати, наскільки добре вони можуть відновити ікону, і приводять її до майже нового вигляду. Але це не завжди добре, - переконана майстер. - Я вихована таким реставратором, який переконаний, що не можна втручатися в ікону. Потрібно закріпити лише те, що залишилося. І навіть якщо є частини, які обсипалися, нічого не домальовувати.

Ікону не можна протирати хімічними розчинами

Також Уляна Креховець розповіла про правила збереження ікони. Зокрема, її не можна тримати близько від каміна, а також у сирому приміщенні. Відносна вологість кімнати має бути приблизно 70 відсотків. Протирати ікону можна лише сухою ганчіркою, в жодному разі не хімічними розчинами та поліролями. Адже верхній шар лаку дуже тоненький, і його легко зняти.
“І не можна нічого дотоновувати, дошліфовувати. Найкраще звернутися до реставратора ”, - зауважує майстриня.
Учасники школи залишилися дуже задоволеними результатами навчання. Кожен, навіть той, хто і поняття не мав, що це таке, за тиждень створив власними руками чудову ікону.