Фотовиставку, присвячену бійцям Добровольчого батальйону ОУН та їхній участі у війні на Сході України, сьогодні, 22 лютого, відкрили в Художньому музеї в Чернівцях.
Як розповів один з організаторів експозиції, заступник Голови організації, боєць Добровольчого батальйону Тарас Козлишин, ідею фотовиставки підказав його побратим: той на подібній виставці в Дніпропетровську, присвяченій добровольцям-боронителям села Піски, побачив всіх учасників добровольчих батальйонів, окрім ОУН.
"З огляду на таку інформаційну політику, що, бачте, нас там не було, хоч ми двічі займали там позиції, ми вирішили зробити таку фотовиставку і показати її по всій Україні, - розповідає Тарас Козлишин. – Батальйон бере початок з першої київської сотні, яка була сформована на Майдані в часи революції Гідності. Зразу звідти відправилися на Схід. Брали участь в 2014 році у визволенні Савур-Могили, села Степанівки, згодом осіли в оборонних редутах села Піски, що під Донецьким аеропортом. Наші бійці були на метеостанції аеропорту, боронили Піски майже два роки. Наш батальйон зумів залишитися в зоні ведення бойових дій, коли добровольців вивели з фронтових позицій. Ми перебазувалися під село Кримське на Луганщині, де стоїмо і донині".
Представлені фото зроблені з телефонів, фотокамер і планшетів самих бійців безпосередньо на фронті. Багато фотографій зробив і сам Тарас Козлишин.
Крім фотографій бійців, живих і вже полеглих, організатори привезли пам`ятні знаки з передової – знаки "Донецьк" та "Кримське", зрешечені осколками, каску та частини снарядів, прапори, розписані побажаннями від школярів і близьких.
Свічку пам`яті запалили на честь бійця, який загинув три дні тому. Його вшанували хвилиною мовчання.
"Війна не пробачає помилок і забирає найкращих. Три дні тому під час виконання бойового завдання загинув мій побратим Андрій Сірченко, "Примус", який був найдовше на цій війні. Він був родом з Краматорська. Він російськомовний, віддав життя за нашу землю, за кожного з нас. Саме з такими хлопцями мені було не страшно іти в бій. Саме він був зі мною в моєму останньому бою, коли я був контужений, - ділиться боєць. - Взагалі явище добровольчого руху – це ганьба для держави. Честь для країни, але ганьба для держави. Ви ж не побачите добровольців в цивілізованих країнах, тому що там влада виконує свої функції, бо вона є слугою народу, робить якомога краще для своїх мешканців. Ця ідея входить в резонанс з нашими реаліями. Ми мусимо вставати на захист своєї землі, ми мусимо блокувати шляхи, боротися з ворогом уже третій рік поспіль, незважаючи на обіцянки, що АТО триватиме декілька тижнів, що солдатам виплачуватимуть по тисячі гривень за бойовий день".
Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
