Тиждень що минув, вкотре довів, що попри пережиту революцію, анексований Крим та триваючу війну на Донбасі, ми все ще не можемо відірватися від свого радянського минулого та московської пуповини. Ось дивіться.



1. Кожен четвертий українець занепокоєний перемогою Дональда Трампа. Так, 25% опитаних українців думають, що відносини між США і Україною погіршаться після перемоги на виборах Трампа, свідчать результати опитування Соціологічної групи "Рейтинг". Також повідомляється, що 55% опитаних українців стежили за перебігом виборів в США. Якби ж іще вони так стежили за діяльністю рідного президента, який тишком бореться з корупцією. Та так, що ніхто і не помічає. А то все надія на когось. Як казав незабутній Остап Ібрагімович: "Заграница нам поможет". А якщо переміг Трамп, то вже не допоможе? Все пропало! Усе це нагадує старий радянський анекдот про двох кумів, які обговорюють теленовини: "Куме, щось мене турбує той Гондурас. То, куме, почухайте його". Отож, якщо переміг Трамп, то сусідський песик далі буде цуняти під ваші двері, а сусід бичкуватиме недопалки об стіни під’їзду. Винен буде клятий Трамп.



2. Ростовський втікач Янукович не приховує того, що в Україні його соратники не лише очікують "повернення своїх", але й втратили відчуття страху. На абсурдному "допиті" щодо подій на Євромайдані, який невідомо для чого організували, Янукович повідомив, що підтримує зв'язок зі своїми соратниками та прибічниками в Києві. За його словами, страх Майдану у них проходить, вони "все вище і вище піднімають голову". Важко йому не повірити. Якщо нинішня влада займається самолюбуванням, розповідаючи про "успіхи" на міжнародній арені, боротьбою з політичними оппонентами, обдурюванням західних союзників і докраданням ще не вкраденого, то ті, кого Майдан усунув від корита, навряд чи заспокоїлися і будуть різними способами намагатися повернутися. Хто через підкуп "чесних" судів і прокурорів, хто через вибори, а хто ще якось. Вони все ще думають, що "щастя можливе". Що все буде, як у жовтні 2013-го. Не буде. Грошей на то нема. І Донбасу нема, і Криму нема. А люди є. Злі і агресивні. А етап транспортування з державних приміщень у сміттєвих баках минає… На черзі – копняки під зад або й того гірше. Причому, копняки не лише тим, хто хоче повернутися, але й тим, хто прийшов на хвилі народного повстання.



3. А ось приклад того, який наш народ ще далекий від Європи, хоча дуже туди хоче потрапити. В Одесі чоловік застряг у терміналі поповнення рахунку, вирішивши перевірити, чи є в ньому гроші. 27-річного потерпілого, повідомляє патрульна поліція, вдалося звільнити лише після того, як господар терміналу відкрив пристрій. Клята машина виявилася значно розумнішою за мешканця південної Пальміри. А уявіть собі, що такий от отримає безвіз, чи, не дай Господи, стане громадянином ЄС. А там тих терміналів (!), що в нього швидко закінчаться обидві руки і ноги.

Втім, не все у нас так безнадійно, бо є ще наші ворожі сусіди, так на нас схожі.



1. Так, їхній президент Путін упізнав у батьку патріарха Кирила священика, що його хрестив. Таке він сказав у фільмі "Патріарх", уривок з якого показали на телеканалі "Росія 1". "Коли мене хрестили - це було наприкінці 1952 року - мені мама розповідала, як це було. Хрестили мене потай від батька, він був членом КПРС", - сказав Путін. Він зазначив, що хрестили його в Ленінграді, у Преображенському соборі. З розмови з патріархом Путін дізнався, що батько нинішнього предстоятеля РПЦ служив в Преображенському соборі в Санкт-Петербурзі в п'ятдесяті роки, і звали його Михайлом.Путін уточнив у патріарха, чи служили в цьому храмі в той період інші Михайло, і виявилося, що ні. "Я йому кажу: Ви знаєте що, схоже, ваш батько мене хрестив", - сказав Путін. Отака байка. Як Путіна потайки хрестили в часи Сталіна. Сина члена КПРС, секретаря партбюро цеху заводу. І ніхто не доніс. Свята простота. Ця легенда більше нагадує легенду про заснування Риму, де Ромула і Рема своїм молоком вигодувала капітолійська вовчиця, чи міф про засновника Персидської імперії Кіра, якого пастух знайшов немовлям у кошику на березі річки і виростив. Так і тут. Царя хрестив підпільно батько патріарха. Бабусі в глибинці плачуть. Так працює машина пропаганди. Як і тисячі років тому. І головне ж, як і тисячі років тому – вірять.



2. А це взагалі… Дружина прес-секретаря президента Росії Дмитра Пєскова, фігуристка Тетяна Навка та актор Андрій Бурковський викликали обурення навіть у частини росіян після виконання танцю на ковзанах на тему Голокосту під час шоу "Льодовиковий період" на російському Першому каналі. Фігуристка і актор виступали в смугастих робах, які носили в'язні нацистських концтаборів, і які були прикрашені зіркою Давида. Тож навіть звиклі ддо усього російські користувачі соцмереж звинуватили їх "в аморальності, відсутності етики, блюзнірстві". Втім, фігуристка і актор так нічого і не зрозуміли. Принаймні, вибачення від них так ніхто і не почув.



3. Журналісти російського Першого каналу повідомили про смерть колишнього президента Куби і лідера революції Фіделя Кастро, розмістивши на тлі замість Куби прапор Пуерто-Ріко. "Перший канал сумує за Фіделем на фоні прапора Пуерто-Ріко", - написав у своєму Twitter журналіст Павло Пряников. І все би нічого. Прапори дещо схожі – трикутник із зіркою і смуги від нього. Щоправда, в Пуерто-Ріко смуги червоні і білі, а трикутник – синій, а у Куби – смуги сині і білі, а трикутник –червоний. Та є ще одна відмінність, яку російські журналісти "непомітили". Пуерто-Ріко перебуває під управлінням США, хоча і має власну систему самоврядування. Тож навряд чи тут хтось дуже сумував через смерть команданте, який чимало за своє життя насолив найбільшій державі світу під боком у неї.

Олександр МОСТІПАКА

Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook